Наслідки участі у бойових діях для військовослужбовців не обмежуються виключно фізичними пораненнями. Значна кількість людей зазнає психічних розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР), які безпосередньо пов’язані з виконанням обов’язків військової служби. Разом з тим, саме такі стани найчастіше стають предметом спорів із військово-лікарськими комісіями (ВЛК), командуванням та іншими суб’єктами владних повноважень.
Практика свідчить, що основні труднощі виникають не через відсутність правового регулювання, а через складність належної реалізації передбачених законом прав і гарантій.
Військова травма і ПТСР: правове значення
З правової точки зору військова травма охоплює не лише тілесні ушкодження, а й психічні розлади, у тому числі ПТСР, за умови встановлення причинного зв’язку між таким станом і виконанням обов’язків військової служби або захистом Батьківщини.
Встановлення причинного зв’язку має визначальне значення для:
- проходження військово-лікарської комісії;
- визначення ступеня придатності до військової служби;
- отримання лікування, реабілітації та встановлення інвалідності;
- подальшого судового захисту порушених прав.
На практиці психічні розлади часто супроводжуються іншими медичними проявами, однак під час проходження ВЛК оцінка таких станів інколи здійснюється формально або без належного урахування наявної медичної документації.
Військово-лікарські комісії як суб’єкт прийняття юридично значущих рішень
Висновок ВЛК має не лише медичний, а й правовий характер, оскільки безпосередньо впливає на:
- можливість подальшого проходження військової служби;
- необхідність лікування чи реабілітації;
- підстави для звільнення або виключення з військового обліку.
Законодавством передбачено можливість встановлення тимчасової непридатності до служби строком від одного до дванадцяти місяців із обов’язковим повторним оглядом, зокрема у випадках поранень, оперативних втручань, невротичних розладів або коли остаточна оцінка стану здоров’я потребує часу.
Разом з тим у практиці фіксують випадки неповного обстеження, ігнорування медичних висновків цивільних лікарів або формального визнання придатності без належного обґрунтування.
Направлення на ВЛК як реалізація права, а не бачення командування
Направлення військовослужбовця на ВЛК є реалізацією його законного права і не залежить від розсуду командування. Військовослужбовець має право:
- подати рапорт про направлення на ВЛК;
- отримати письмову відповідь;
- бути поінформованим про мотиви відмови;
- оскаржити бездіяльність або рішення у встановленому порядку.
Будь-які усні відмови, затягування розгляду рапортів або створення перешкод у направленні на ВЛК можуть бути предметом адміністративного оскарження.
Оскарження рішень ВЛК: досудовий та судовий порядок
Рішення військово-лікарських комісій не є остаточними та можуть бути оскаржені:
- у досудовому порядку – шляхом звернення до вищої за підпорядкованістю ВЛК;
- у судовому порядку – шляхом подання адміністративного позову.
Адміністративні суди у своїй практиці неодноразово звертали увагу на те, що:
- відсутність окремих документів не може автоматично покладатися на військовослужбовця;
- причинний зв’язок між травмою та службою має оцінюватися з урахуванням усієї сукупності доказів;
- формальний підхід органів державної влади є неприпустимим.
Роль правничого супроводу
У справах, пов’язаних із військовими травмами та ПТСР, юридичний супровід має практичне значення, оскільки дозволяє:
- забезпечити належну фіксацію порушень процедури;
- правильно оформити рапорти, скарги та заяви;
- отримати офіційні відповіді від органів влади;
- ефективно оскаржити незаконні рішення ВЛК у судовому порядку.
Баланс між публічним інтересом і правами військовослужбовця
Запровадження воєнного стану не скасовує дії принципів правової держави. Під час розгляду відповідних спорів адміністративні суди зобов’язані забезпечувати баланс між інтересами оборони держави та захистом прав конкретної особи.
Практика Верховного Суду підтверджує, що захист національної безпеки не може виправдовувати формальний або дискримінаційний підхід до осіб, які зазнали поранень або інших наслідків виконання військового обов’язку.
Питання, пов’язані з військовими травмами та ПТСР, мають комплексний характер і охоплюють як медичні, так і правові аспекти. Реалізація прав військовослужбовця у цій сфері безпосередньо залежить від належного документування, дотримання процедур та послідовної правової позиції.
Ефективний захист у таких справах ґрунтується на поєднанні медичних доказів і правових механізмів, передбачених законодавством України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Психологічна самодопомога після фронту: ветеранів запрошують на безкоштовне онлайн-навчання
