Тривалий час питання безоплатного отримання земельних ділянок учасниками бойових дій залишалося фактично заблокованим. Воєнний стан вніс суттєві корективи у земельне законодавство, і ті права, які гарантувалися захисникам ще до повномасштабного вторгнення, виявилися недоступними на практиці. Однак наприкінці грудня 2025 року Верховна Рада зробила важливий крок назустріч ветеранам та родинам загиблих героїв – депутати прийняли за основу законопроєкт № 10027, який покликаний розблокувати механізм передачі землі найбільш заслуженим категоріям громадян.
«Ветеран Медіа» допоможе розібратися, що саме пропонує законодавча ініціатива, кого вона стосується, як працюватиме новий механізм і на які труднощі варто бути готовими тим, хто планує скористатися своїм правом на земельну ділянку.
Передісторія: чому ветерани досі не могли отримати землю
Щоб зрозуміти значення нового законопроєкту, варто згадати, як склалася ситуація із земельними правами військових за останні роки. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» традиційно передбачав для учасників бойових дій право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва. Це положення існувало задовго до повномасштабної війни і мало забезпечувати соціальний захист тих, хто захищав країну.
Земельний кодекс України деталізував це право через статтю 121, яка встановлює норми безоплатної приватизації для всіх громадян. Кожен повнолітній українець теоретично може отримати до 2,28 гектара землі сумарно за різними цільовими призначеннями: до 0,12 гектара для садівництва, до 2 гектарів для ведення особистого селянського господарства, присадибну ділянку для будівництва житлового будинку залежно від типу населеного пункту (від 0,1 гектара у містах до 0,25 гектара у селах), а також ділянку для дачного будівництва до 0,1 гектара. Учасники бойових дій мали перевагу в цій черзі – їхні заяви мусили розглядати першочергово.
Проте з початком повномасштабного вторгнення законодавці запровадили суттєві обмеження. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності у листопаді 2022 року, на період воєнного стану заборонено безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність. Також заборонено надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та власне розробляти таку документацію.
Законодавець передбачив лише два винятки з цього правила. По-перше, дозволялася приватизація земельних ділянок, на яких уже розташовані об’єкти нерухомості, що належать заявнику на праві власності. По-друге, можна було оформити у власність ділянки, надані у користування ще до 1 січня 2002 року, тобто до набрання чинності новим Земельним кодексом.
Ці винятки не допомагали більшості учасників бойових дій. Адже йшлося про тих, хто хотів отримати вільну земельну ділянку – для будівництва власного будинку, для ведення господарства, для облаштування садової ділянки. Мораторій фактично поставив на паузу реалізацію одного з ключових соціальних прав ветеранів на невизначений термін.
Суть законопроєкту № 10027: ключові новації
Законопроєкт № 10027, внесений народним депутатом Сергієм Рудиком, пропонує системні зміни до Земельного кодексу України та Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Головна мета документа – створити дієвий механізм, який дозволить учасникам бойових дій та сім’ям загиблих захисників реально отримати гарантовані державою земельні ділянки, не чекаючи закінчення воєнного стану.
Перша і найважливіша новація стосується внесення змін до Перехідних положень Земельного кодексу. Законопроєкт пропонує доповнити перелік винятків із загальної заборони на безоплатну приватизацію землі під час воєнного стану. Якщо закон ухвалять, заборона не поширюватиметься на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність учасникам бойових дій з числа осіб, яким статус надано відповідно до пунктів 19-25 частини першої статті 6 Закону «Про статус ветеранів війни», а також сім’ям загиблих та померлих Захисників і Захисниць України.
Друга важлива новація – створення спеціального резервного фонду земель. Законопроєкт передбачає, що під час приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій обов’язково формуватиметься резервний фонд у розмірі до 20 відсотків площі всіх сільськогосподарських угідь, які перебували у постійному користуванні цих підприємств. Землі з цього фонду можуть використовуватися виключно для безоплатної передачі у приватну власність учасникам бойових дій та сім’ям загиблих захисників. Надання їх на будь-які інші цілі категорично забороняється.
Третя новація стосується прозорості та доступності інформації. Інформація про резервний фонд земель має відображатися на картографічній основі Державного земельного кадастру із зазначенням цільового призначення ділянок та їх орієнтовних розмірів. Крім того, ця інформація підлягатиме обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах органів влади та місцевого самоврядування. Оновлюватися вона має щомісячно.
Четверта новація передбачає внесення відповідного обмеження до переліку обтяжень прав на земельну ділянку. Стаття 111 Земельного кодексу доповнюється положенням про заборону використання земель резервного фонду, створеного відповідно до статті 25 Кодексу, на інші цілі. Це означає, що відповідна відмітка буде вноситися до Державного земельного кадастру і унеможливить нецільове використання земель, призначених для ветеранів.
П’ята новація уточнює формулювання пільг у Законі «Про статус ветеранів війни». Чинна редакція передбачала «першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва». Пропонується замінити це положення на «першочергове одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва і городництва, ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки)». При цьому окремо зазначається пріоритет для учасників бойових дій, яким статус надано відповідно до пунктів 19-25 частини першої статті 6 Закону.
Кого стосується законопроєкт: категорії отримувачів
Законопроєкт чітко визначає коло осіб, які матимуть право на отримання земельних ділянок за новим механізмом. Це учасники бойових дій, яким статус надано відповідно до пунктів 19-25 частини першої статті 6 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пункт 19 статті 6 охоплює військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Пункт 20 стосується осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Пункт 21 охоплює добровольців, які брали участь у бойових діях в складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Пункт 22 стосується членів екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків та вертольотів, осіб, які, перебуваючи на борту військової техніки, виконували бойові завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником.
Подальші пункти також охоплюють різні категорії осіб, які брали участь у захисті України під час збройного конфлікту.
Друга велика категорія отримувачів – це сім’ї загиблих та померлих Захисників і Захисниць України. Законопроєкт не деталізує склад таких сімей у тексті змін до Земельного кодексу, проте загальні норми законодавства про соціальний захист ветеранів визначають коло членів сім’ї загиблого, які мають право на відповідні пільги.
Важливо розуміти, що законопроєкт не поширюється на всіх учасників бойових дій. Він не охоплює, наприклад, ветеранів Афганістану чи учасників миротворчих операцій, статус яких визначено іншими пунктами статті 6 Закону. Така вибірковість пояснюється тим, що законодавець прагнув насамперед забезпечити права тих, хто захищав Україну від російської агресії починаючи з 2014 року.
Як працюватиме новий механізм на практиці
Якщо законопроєкт буде ухвалено у другому читанні та підписано Президентом, новий механізм отримання землі працюватиме наступним чином.
Закон набере чинності через три місяці з дня його опублікування. Цей період передбачено для того, щоб Кабінет Міністрів України встиг прийняти необхідні підзаконні акти та привести у відповідність чинні нормативно-правові документи. Органи місцевого самоврядування та виконавчої влади також матимуть час для підготовки до нових процедур.
Учасник бойових дій або член сім’ї загиблого захисника, зацікавлений в отриманні земельної ділянки, має звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Це може бути сільська, селищна або міська рада для земель комунальної власності, або ж територіальне управління Держгеокадастру для земель державної власності, залежно від розташування бажаної ділянки.
У клопотанні необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються копія паспорта, документ, що підтверджує статус учасника бойових дій або підтверджує право сім’ї загиблого, а також графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ділянки.
Орган влади розглядає клопотання протягом місяця. За результатами розгляду приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про мотивовану відмову. Підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування ділянки вимогам законодавства, містобудівної документації або землевпорядної документації.
Після отримання дозволу заявник замовляє розроблення проекту землеустрою у ліцензованої землевпорядної організації. Строк розроблення такої документації зазвичай становить до шести місяців. Готовий проект підлягає погодженню з територіальним органом Держгеокадастру та затвердженню органом, що надав дозвіл.
Завершальним етапом є реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та реєстрація права власності. Після внесення відповідних записів до реєстрів особа стає повноправним власником земельної ділянки.
Важливою особливістю нового механізму є те, що інформація про доступні земельні ділянки має бути відкритою. Органи влади зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах дані про резервний фонд земель та про інші ділянки, що можуть бути безоплатно передані у власність. Це теоретично має полегшити пошук відповідної ділянки та зменшити корупційні ризики.
Потенційні труднощі та виклики
Попри очевидну позитивну спрямованість законопроєкту, його практична реалізація може зіткнутися з низкою труднощів, про які варто знати заздалегідь.
Перша і, мабуть, найсуттєвіша проблема — обмеженість земельних ресурсів. Резервний фонд земель формується виключно під час приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств. Таких підприємств залишилося небагато, а процеси їх приватизації відбуваються доволі повільно. Це означає, що резервний фонд може виявитися значно меншим, ніж потреба в земельних ділянках.
Альтернативним джерелом земель є комунальна власність територіальних громад. Саме місцеві ради можуть приймати рішення про передачу земельних ділянок учасникам бойових дій та сім’ям загиблих. Проте тут виникає інша проблема — вільних земель сільськогосподарського призначення у більшості громад практично немає. Найбільш привабливі ділянки давно передані у користування або власність, а ті, що залишаються вільними, часто мають суттєві недоліки: незручне розташування, непридатність для обробки, відсутність інфраструктури.
Друга група труднощів пов’язана з бюрократичними процедурами. Хоча законопроєкт спрощує доступ до безоплатної приватизації, сама процедура залишається доволі складною та тривалою. Від моменту подання клопотання до отримання права власності може минути від кількох місяців до року і більше. Для учасників бойових дій, які продовжують службу або мають обмежені можливості для особистої присутності при оформленні документів, це створює додаткові складнощі.
Третя проблема – фінансова. Хоча земельна ділянка передається безоплатно, процедура її оформлення потребує витрат. Розроблення проекту землеустрою коштує від кількох тисяч до кількох десятків тисяч гривень залежно від регіону та складності робіт. Також необхідно сплатити за реєстрацію права власності та за деякі адміністративні послуги. Для багатьох ветеранів та членів сімей загиблих ці витрати можуть бути відчутними.
Четверта проблема стосується інформаційної складової. Законопроєкт передбачає оприлюднення інформації про доступні земельні ділянки, проте практика свідчить, що такі бази даних часто бувають неповними, застарілими або важкодоступними для пересічного громадянина. Публічна кадастрова карта, яка могла б допомогти у пошуку вільної ділянки, з початком повномасштабної війни має обмежений доступ з міркувань безпеки.
Рекомендації для потенційних отримувачів
Тим, хто планує скористатися правом на отримання земельної ділянки після набрання чинності новим законом, варто почати підготовку вже зараз.
Насамперед переконайтеся, що ви маєте всі необхідні документи, які підтверджують ваш статус. Для учасників бойових дій це посвідчення встановленого зразка. Для членів сімей загиблих – документи, що підтверджують родинний зв’язок із загиблим захисником та факт його загибелі. Якщо якихось документів бракує, розпочніть процедуру їх отримання заздалегідь, адже це може зайняти значний час.
Визначтеся з цільовим призначенням ділянки, яку ви хочете отримати. Від цього залежить максимально можливий розмір та вимоги до розташування. Якщо ви плануєте будувати житловий будинок, звертайте увагу на наявність комунікацій та транспортної доступності. Для ведення особистого селянського господарства важливішими є характеристики ґрунту та можливість підведення води для поливу.
Заздалегідь з’ясуйте, які органи влади на території обраної громади відповідають за розпорядження земельними ділянками та які документи вони вимагають для розгляду клопотання. Ця інформація зазвичай доступна на офіційних веб-сайтах місцевих рад та територіальних управлінь Держгеокадастру.
Підготуйте фінансовий резерв на оформлення документації. Орієнтовна вартість розроблення проекту землеустрою та супутніх процедур може становити від 5 до 30 тисяч гривень залежно від регіону та особливостей ділянки. Деякі територіальні громади можуть передбачати часткову компенсацію цих витрат для пільгових категорій громадян, тому варто уточнити цю інформацію.
Якщо ви не маєте можливості особисто займатися оформленням документів, розгляньте можливість оформлення довіреності на представника. Це може бути родич, знайомий або професійний юрист чи землевпорядник. Довіреність на вчинення дій, пов’язаних з отриманням земельної ділянки, має бути нотаріально посвідчена.
Підсумок: крок уперед чи декларація?
Законопроєкт № 10027 безумовно є позитивним сигналом для учасників бойових дій та сімей загиблих захисників. Він визнає несправедливість ситуації, коли люди, які ризикували життям заради країни, позбавлені можливості скористатися гарантованими державою правами через загальні обмеження воєнного часу.
Водночас реалістично оцінюючи перспективи, слід визнати, що саме по собі ухвалення закону не вирішить проблему автоматично. Наявність резервного фонду земель у 20 відсотків від сільськогосподарських угідь приватизованих підприємств – це теоретичний ресурс, який ще потрібно фактично сформувати та захистити від зловживань. Реальна кількість вільних земельних ділянок, придатних для передачі у власність, може виявитися значно меншою від очікувань.
Для повноцінної реалізації закону необхідно, щоб Кабінет Міністрів оперативно розробив підзаконні акти, органи місцевого самоврядування провели інвентаризацію земель та забезпечили прозорість інформації, а контролюючі органи запобігали корупційним схемам та нецільовому використанню резервного фонду.
Наразі законопроєкт ухвалено лише у першому читанні. Попереду друге читання, де можуть бути внесені зміни та уточнення. Тому варто відстежувати хід його розгляду та бути готовими до того, що остаточний текст закону може дещо відрізнятися від поточної редакції.
Попри всі застереження, поява цього законопроєкту та його підтримка парламентською більшістю свідчить про увагу держави до проблем ветеранської спільноти. А це вже чимало в умовах, коли країна продовжує боротьбу за своє існування.
