В Україні безліч проєктів і ініціатив для різнобічної підтримки ветеранів і ветеранок, які створені як і громадськими організаціями, та і стартували за підтримки держави. Однією з таких ініціатив є Інституту ветеранів «Архітектура стійкості» Київського національного університету будівництва і архітектури. Ідея створення інституту не виникла раптово. Її витоки стартують з 2022 року, коли розпочалася робота з мобільними фронтовими госпіталями. Команда займалася їхнім проєктуванням, складанням і впровадженням. Через ці госпіталі щодня проходило близько ста поранених військових. Після надання першої допомоги багато з них продовжували лікування в інших установах, де з ними знову перетиналися представники команди. Так поступово навколо цієї діяльності сформувалася ширша система підтримки ветеранів, яка з часом переросла в цілісну екосистему. Про роботу Інстиуту Ветеранів та її створення розповів журналістам «Ветеран Медіа», його керівник Артем Гончаренко.
Артем Гончаренко – волонтер, син ветерана війни та спортсмена з адаптивних видів спорту Вадима Гончаренка. Артем є керівником Інституту реінтеграції, реабілітації та професійного розвитку ветеранів «Архітектура Стійкості», що є структурним підрозділом Київського національного університету будівництва і архітектури. Ініціатива, під керівництвом Артема, розпочала свою роботу в середині 2024 року. Це стало результатом тривалої підготовчої діяльності та практичного досвіду, накопиченого за попередні роки. Створення інституту також відбулося на виконання постанови Кабінету Міністрів України №104 та розпорядження Президента України щодо невідкладних заходів підтримки ветеранів, членів їхніх сімей, а також родин загиблих і померлих героїв та осіб, прирівняних до них.
Зародження Інституту Ветеранів
Керівник Інституту Ветеранів Артем Гончаренко пригадує, що початок повномасштабного вторгнення почався для нього та команди волонтерів із евакуації людей та підтримки тих, хто опинився у шелтерах. Спочатку йшлося про найнеобхідніше: вивезти та допомогти всім, хто звертався по допомогу. Згодом до цього додалася підтримка військових і участь у порятунку поранених.
Поступово базові організаційні питання вдалося закрити: евакуаційні процеси стали більш системними, запрацював пансіон, ситуація почала стабілізуватися. Як ділиться очільник Інституту, це був перший місяць повномасштабної війни, час, коли рішення ухвалювалися швидко і без зайвих роздумів. Саме тоді прийшло розуміння, що наступний крок – це допомога фронту з медичним забезпеченням. Стало очевидно, що необхідно зосередитися на створенні рішень для підтримки медицини безпосередньо у прифронтовій зоні.
«Певний час я був пов’язаний із медициною у сфері безпеки й оборони. Саме тоді стало очевидно, що бракує мобільних операційних, які мали б працювати безпосередньо поблизу фронту. Ми одразу почали шукати рішення: проєктували, думали, як це можна реалізувати на базі автомобілів швидкої допомоги. Згодом стало зрозуміло, що цього недостатньо, і нам потрібен масштабніший формат. Так з’явилася ідея мобільного фронтового госпіталю. Першу таку модель на базі фури ми передали у 2022 році. Відтоді рішення було модернізоване, але саме той перший госпіталь і сьогодні продовжує працювати, надаючи допомогу в прифронтовій зоні», – розповідає він.
Мобільні фронтові госпіталі стали першим безпосереднім контактом команди з ветеранами та ветеранками. Саме там відбувалася перша зустріч, у найскладніший момент, під час надання невідкладної допомоги. Згодом, після етапу гострої медичної реабілітації, багато з них поверталися вже на наступний рівень відновлення, а саме фізично-спортивну реабілітацію. На цьому етапі з’являється новий вимір взаємодії: ветеранам треба пропонувати інші види підтримки. Таким чином, шлях від порятунку на фронті поступово перейшов у шлях повернення до цивільного життя.
«Мобільний фронтовий госпіталь був спроєктований на базі КНУБА. Реалізацією займалася команда волонтерів, яка згодом об’єдналася в благодійний фонд. Саме ця команда супроводжувала весь процес, від ідеї до виготовлення. Замовлення здійснювали через німецьких партнерів, а виробництво відбувалося в Туреччині», – зазначає він.
Після тривалої волонтерської роботи спільно з представниками КНУБА, наступний етап стало створення Інституту Ветеранів, який став як структурний підрозділ державного університету на національному рівні. На сьогодні він виконує координаційну роль у цій системі: об’єднує учасників процесу, формує кластери партнерів та забезпечує впровадження комплексної моделі підтримки, від первинного контакту до реінтеграції через освіту і професійний розвиток.
«Сьогодні ми формуємо цілу мережу. Інститут ветеранів і ветеранські кластери на базі КНУБА сьогодні об’єднують 11 університетів та інших закладів вищої освіти. Ми координуємо діяльність 53 центрів ветеранського розвитку і постійно працюємо з громадами: навчаємо, консультуємо, допомагаємо вибудовувати системну роботу», – зазначає Артем Гончаренко.
Що може отримати ветеран чи ветеранка, звернувшись до Інститут Ветеранів
Інститут Ветеранів створили для того, щоб допомагати ветеранам, військовослужбовцям та їхнім родинам повертатися до цивільного життя. Він надає комплексну підтримку: від освіти, програм реабілітації та можливості для професійного розвитку до здобуття нової професії та змоги знайти роботу або започаткувати власну справу та впевнено інтегруватися в суспільство.
За словами директора Артема Гончаренко: «Інститут ветеранів працює за простою логікою:головне, щоб у результаті ветеран був працевлаштований, соціально активний або відкрив власну справу. Йдеться не лише про самого ветерана, а й про його сім’ю».
Він додає, що на базі КНУБА забезпечують повний супровід від першого звернення до вступу, під час навчання і навіть після випуску. Якщо людина вже влаштувалася на роботу, але відчуває, що бракує навичок, з нею продовжують працювати, допомагають знайти додаткове навчання чи експертну підтримку. Такий самий підхід застосовується і до членів родин ветеранів, зокрема дітей.
Супровід охоплює кар’єрний розвиток, фізично-спортивну реабілітацію, освітні програми, дозвілля та соціальні активності. Працює юридична підтримка: надаються типові шаблони рапортів і звернень, консультації щодо пільг, за потреби рекомендуються адвокати.
У сфері психологічної допомоги інститут співпрацює з національними платформами ментального здоров’я та державними програмами, допомагаючи ветеранам записатися до фахівців. Додатково впроваджуються різні формати психоемоційного розвантаження, від спортивних активностей до іпотерапії та каністерапії.
Важливою частиною роботи, як зазначає Артем – є створення середовища підтримки: від побутових умов у гуртожитках до адаптованих просторів для ветеранів з протезами чи іншими особливими потребами.
Інститут реалізує й унікальні освітні напрями. Серед них є спеціальності, такі як: державне управління у сфері повоєнної відбудови, а також програми, пов’язані з будівництвом та експлуатацією об’єктів спеціального й оборонного призначення та захистом критичної інфраструктури.
Ветеран, який має статус учасника бойових дій, може вступати до університету за спрощеною процедурою, без складання НМТ. Замість цього передбачена внутрішня співбесіда в університеті, зокрема й у дистанційному форматі. Це робить доступ до вищої освіти більш гнучким і адаптованим до потреб військових.
Окремий напрям роботи стосується розвитку підприємництва. На базі університетів реалізуються безкоштовні освітні програми для ветеранів: курси з відкриття власної справи, маркетингу, фінансової грамотності та управління бізнесом. Проводяться регулярні онлайн- та офлайн-зустрічі, під час яких учасники проходять структуровану програму з основ підприємництва. До роботи залучаються експерти відповідно до запитів ветеранів. При цьому участь у таких програмах можлива незалежно від того, чи є ветеран студентом конкретного університету.
Також при університетах діють центри розвитку кар’єри, які допомагають із професійною орієнтацією, формуванням навичок, підготовкою до працевлаштування та адаптацією до цивільного ринку праці.
У сфері реабілітації основний акцент робиться на фізично-спортивному відновленні. Йдеться не про гостру медичну допомогу, а про довготривалу підтримку після лікування. Програми реалізуються у співпраці з профільними університетами та реабілітаційними центрами в різних регіонах. Інститут ветеранів виконує координаційну функцію: інформує про доступні можливості, допомагає зорієнтуватися в наявних програмах та поєднує ветеранів із відповідними закладами.
«Таким чином, модель роботи передбачає комплексний підхід: від першого звернення до освіти, професійного розвитку й поступової реінтеграції в цивільне життя», – каже Артем Гончаренко.
Інститут Ветеранів, у свої роботі. намагається розширити сферу, для не тільки всебічної підтримки ветеранів і ветеранок, але й охопити всі регіони України. Тому один із напрямків роботи – співпраця з університетами та ветеранськими просторами.
Тому, як ділиться Артемт Гончаренко, їх комнада працює над співпрацею з усіма університетами та просторами, і якщо до них звертається ветеран чи ветеранка, який чи яка не проживає у столиці – вони координують до найближчого простору чи університету та зможуть проконсультувати по будь-якому питанню.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Війна мене загартувала». Історія прикордонниці Марії Магац.
