На кухні Назар Царик жартує так, ніби це стендап, а не реабілітація. Поки на сковорідці чи у духовій шафі щось шкварчить, він сміється. Каже, це його – суперсила. У кадрі видно не лише ніж, дошку, а й протези і дуже багато життя.
Назару 29 років. Він із Шептицького, що на Львівщині. Ветеран. Пацієнт Superhumans Center. А ще – блогер із десятками тисяч підписників, які приходять до нього не лише за рецептами, а за відчуттям: навіть після найгіршого можна почати спочатку. Саме тому його нікнейм – Restart.
«Кухня стала моєю терапією»
До війни Назар робив ремонти квартир «під ключ» у рідному Шептицькому. Любив футбол, подорожі, активний відпочинок. Готував хіба для себе – без особливого фанатизму.
У серпні 2023 року його мобілізували. Служив у бригаді «Помста» 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса. Поранення отримав у лютому 2025-го на Донеччині, поблизу Костянтинівки. Під час бойового завдання ворожий скид гранати розірвався просто під ногами. Евакуація була швидкою. Лікарі рятували життя. Але обидві ноги довелося ампутувати.
«Перша думка – невідомість. Що далі? Як тепер жити?», – згадує Назар Царик.
Два тижні стабілізації в Дніпрі, потім Львів – Всеукраїнський центр воєнної травми Superhumans Center. Операції, загоєння, крісло колісне, тиша палат і довгі дні, коли часу на роздуми надто багато.
Найважчими, з його слів, були не біль і не процедури. Найважчими стала порожнеча і відчуття обмеження.
«Коли ти мало рухаєшся, світ ніби зменшується. Лише через обмеження по-справжньому доходить, що сталося. Я шукав історії інших хлопців, дивився, що їх чекає, як вони справляються. Хотів зрозуміти, чи є життя після цього», – веде далі співрозмовник.
Перший бургер, який змінив усе
Кулінарний блог з’явився випадково. Спершу Назар просто знімав реабілітацію: як вчиться вставати, ходити і робити перші кроки на протезах. Хотів фіксувати свій прогрес – для себе.
А одного дня ерготерапевт запропонував піти на кухню і щось приготувати.
«Перша моя страва, яку приготував – був бургер. Дівчата з центру змонтували відео. Я виклав його в TikTok і воно «залетіло». Людям сподобалося, вони почали писати, підтримувати. Я подумав: а чому б ні?», – пригадує Назар.
Так кухня стала його новою територією свободи. Тим місцем, де чоловік почувався найвпевненіше.
Тоді й придумав назву Restart. Для нього це «перезапуск» після поранення і шлях до іншого життя.
На протезах, як каже ветеран, готувати навіть легше, ніж проходити вправи в залі. Зручно і різати, і тримати продукти, і стояти.
«З тим у мене взагалі немає складнощів. Якщо чесно, то на кухні я відчув себе… нормальним. Ніби тут я на своєму місці», – додав він.
«Гумор – моя суперсила»
У відео Назара Царика Restart багато жартів та самоіронії. Він жартує про протези, про незграбність, про побут. І саме це підкуповує чи не найбільше.
«Завжди говорю без пафосу чи героїзму. Мені простіше жартувати, ніж сумувати чи витрачати час на різні негативи. Не бачу в цьому сенсу. Зрештою – я завжди був веселим. Просто зараз жарти стали трохи іншими. Сумувати можна, але що це дає? Краще посміятися. Сміх реально рятує – і мене, і тих, хто дивиться», – розповідає ветеран.
Підписники не бояться жартувати у відповідь, бо бачать: з ним можна по-справжньому, без жалю і напруження.
Зараз у Назара вже десятки тисяч підписників: у TikTok – 78 тисяч, в Instagram – 68 тисяч, у Facebook трохи менше – 27 тисяч. І ця цифра росте разом із його історією. Звісно, він мріє перетнути сотню, а може й більше.
Але для нього важливіше інше: «Якщо моє відео підтримає хоча б одну людину – значить, я не дарма це роблю».
Restart – це про новий старт
Найбільша опора для Назара – його сім’я: дружина і маленька донька, якій зараз два з половиною роки. Саме заради них і заради таких самих хлопців, як він, Назар знімає свої відео. Щоб показати просту річ: ампутація – це не кінець.
Від моменту поранення до протезування минуло вісім місяців. Увесь цей час проходить реабілітацію у львівському центрі, де йому і встановили протези. Електронні коліна Назар отримав завдяки благодійному фонду в Естонії – безкоштовно.
З дня поранення скоро минає рік. Назар знову ходить. Готує і знімає. Під час реабілітації – на кухні Superhumans Center, частіше вдома у Шептицькому. Ідеї для відео вигадують разом із дружиною. Вона допомагає зі зйомкою, він сам монтує – навчився з нуля за підказками у TikTok. Готує прості страви, нічого особливого і надзвичайно: все те, що кожен може повторити у себе на кухні.
Ветеран зізнається, що вдома кулінарить і знімає приблизно два рази в тиждень. Паралельно повернувся до роботи – знову займається ремонтами квартир і мріє масштабуватись в фірму, яка б стабільно надавала послуги з ремонту.
Найбільше його бажання – відкрити власну справу, зокрема, заклад харчування, який успішно надаватиме хороший продукт. Де саме це буде і коли – наразі таємниця.
З його слів, можна знову вчитися ходити, працювати, сміятися. Можна готувати бургери на кухні і збирати тисячі переглядів. Треба просто захотіти. Іноді для цього достатньо натиснути кнопку «restart» .«Життя після поранення – це ніби перезапуск, але це все одно життя. І воно може бути класним», – додав Назар Царик.
Фото з особистого архіву Назара Царика
