Міністерство у справах ветеранів в Україні в рамках співпраці з Національною службою здоров’я України в березні 2024 року опублікувало документ із переліком послуг реабілітації, які учасники та учасниці бойових дій можуть отримати безкоштовно. У документі зазначено, що ветерани мають вільний доступ до проходження реабілітації у медичних закладах, які мають договір із НСЗУ та застосовують виключно доказові методи реабілітації. Але чи ефективно працює наявна система лікування та реабілітації для військовослужбовців і ветеранів? Досвід поранення та реабілітації харківського військового, який сьогодні у власному гаражі розробляє тренажери для реабілітації побратимів.
У грудні 2024 року громадська організація «Принцип», заснована військовим й адвокатом Масі Найємом та правозахисницею й волонтеркою Любов‘ю Галан у 2023 році, опублікувала звіт проведеного дослідження сфери реабілітаційних послуг для військових і ветеранів в Україні в період 2023-2024 років. Від початку своєї діяльності центр займався захистом прав військових та ветеранів з пораненнями. Згодом громадська організація розширила свою роботу, охопивши напрям адвокації всіх прав військовослужбовців та ветеранів у взаємодії з державою. У звіті детально описується проблематика нормативно-правового забезпечення реабілітації для військових і ветеранів у сфері охорони здоров’я в Україні до повномасштабного вторгнення росії та після нього.
Серед послуг реабілітації, які безкоштовно надаються ветеранам та ветеранкам, зазначених на офіційному порталі Міністерства у справах ветеранів України, є: реабілітаційне обстеження, індивідуальний реабілітаційний план та подальша програма терапії, нейрореабілітація, ортопедична та кардіо-респіраторна реабілітація, необхідне знеболення у стаціонарі та психологічна допомога. Зокрема, як йдеться в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», військовослужбовці за наявності відповідного рішення ВЛК можуть бути направлені на безоплатне лікування, та у разі необхідності, медико-психологічну реабілітацію за кордон. Відповідно до цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям лікування, відпустки для проходження лікування, можливість звернутися до відомчих закладів охорони здоров’я, навіть після звільнення зі служби та матеріальну підтримку на час лікування. Проте на практиці система надання реабілітаційних послуг має значні недоліки.
Найпоширенішими ускладненнями, з якими стикалася більшість учасників дослідження, є затримки в наданні реабілітаційних послуг, відсутність безбар’єрного простору, неодноразові перенаправлення до різних медичних закладів, проблеми з кадровим забезпеченням системи реабілітації та проходженням військово-лікарської комісії, а також труднощі у комунікації з медиками. Зокрема, як зазначали рідні пацієнтів, нерідко траплялося зневажливе або некоректне ставлення з боку медичного персоналу.
За результатами проведеного дослідження, основними бар’єрами в отриманні послуг реабілітації є бюрократичні аспекти та взаємодія з військовою частиною. А саме: труднощі з отриманням необхідних документів і висновків для продовження реабілітації, оскільки військова частина не забезпечила належної координації та підтримки задля її проходження, зокрема, проблеми координації військової частини безпосередньо з медичним закладом. Серед 290 учасників дослідження всього 54% змогли отримати реабілітаційні послуги, 42% змогли частково пройти реабілітацію, проте зазначили, що цього було недостатньо, і лише 11% повідомили, що їм вдалося повністю завершити всі цикли реабілітації.
Журналістка «Ветеран Медіа» поспілкувалася з Олександром Гончаренком, колишнім військовослужбовцем і командиром взводу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, та детальніше дізналася про досвід лікування та реабілітації, а також відкриття власної справи з виготовлення реабілітаційного обладнання для медичних центрів. До повномасштабного вторгнення Олександр мав сервісний центр із виготовлення та ремонту спортивного обладнання й тренажерів у Харкові. Вже у перші дні російського вторгнення Олександр доєднався до волонтерського руху та почав займатися порятунком постраждалих внаслідок російських ракетних атак і евакуацією людей з рідного району — Північної Салтівки. Згодом Олександра призвали до війська, і після проходження навчання він вирушив на Бахмутський напрямок, де брав участь у боях за Соледар, а згодом — на Харківський, де на той час активно готувався контрнаступ.
«Вже під час служби на Харківщині наша бригада отримала наказ допомогти підрозділу аеророзвідки, провести розвідку ворожих позицій. Під час повернення в частину, після виконаного завдання, нашу автівку зачепив ворожий снаряд. На щастя, з моєї бригади, окрім мене, нікого серйозно не зачепило, а я отримав осколкове поранення руки — осколок пройшов наскрізь. Пам’ятаю, що дорогою до шпиталю рука їхала вже майже поруч. Але поранення це пів біди, якщо можна так сказати, найгірше почалося вже під час лікування», — поділився Олександр.
Як зазначає ветеран, після операції виникло чимало проблем і конфліктів із військовим керівництвом через труднощі з отриманням необхідних документів та відсутність необхідної реабілітації.
«Загалом у мене було вісім операцій на руку, і після кожної мала була бути реабілітація, робота зі спеціалістами, щоб у майбутньому не виникало ускладнень. Але після кожної операції про реабілітацію й мови не було. Мене виписували з лікарні й просто давали місяць відпустки за умови, що через місяць я повинен повернутися до військової служби. Цей період ускладнювався тим, що я мав постійно з’являтися у військову частину для погодження документів та отримання дозволу на подальшу реабілітацію у знайомих спеціалістів, які на той час безкоштовно зі мною займались. Через пів року після поранення я отримав дванадцять днів повноцінної реабілітації в медичному центрі в Луцьку», — розповідає Олександр.
Після повернення до Харкова Олександр започаткував власну справу з виготовленню реабілітаційних тренажерів. Як зазначає ветеран, усе почалося з допомоги побратиму зі свого підрозділу, який на той момент перебував у Харківському реабілітаційному центрі після отриманого поранення. У лікарні Олександр познайомився з завідувачкою реабілітаційного відділення та дізнався про нестачу якісного сучасного обладнання для роботи з військовими й ветеранами. Маючи досвід та знання в інженерії, Олександр, ще перебуваючи на службі, разом із колегою власноруч створив макет і розробив підвісну систему для реабілітації «Крокер». Підвісна система передбачає тренування за методикою «HIT» — high-intensity gait training, що в перекладі означає «тренування ходьби високої інтенсивності». Такі реабілітаційні заняття мають більш позитивний вплив на швидкість, відстань і якість ходьби, ніж стандартна фізична терапія, зокрема, стимулюють позитивні довгострокові зміни в мозку.
«Частину витрат покрила моя виплата від держави за отримане поранення, частину — волонтерські кошти та донати. Вся робота з розробки та складання тренажерів проходила просто у гаражі, оскільки можливості орендувати спеціальне приміщення у нас не було. Ми розуміли, що часу відкладати гроші та чекати не маємо, тому почали з того що мали. Зараз активно шукаємо партнерів та інвесторів, подаємося на іноземні гранти й у найближчому майбутньому хочемо максимально розширити та розвинути виробництво», — поділився ветеран.
Сьогодні дві підвісні системи «Крокер» вже близько року активно використовують реабілітологи під час занять із ветеранами та військовими в реабілітаційному відділенні Харківського диспансеру радіаційного захисту та військовому шпиталі міста Харків.
