28 січня у просторі PEN Ukraine відбулося відкриття виставки “Текстури”, на якій були представлені ілюстрації поета, книжкового дизайнера та військового Миколи Леоновича.
Микола Леонович — автор email-розсилки “Повільна людина”, яку він вів із 2019 року. Останній випуск він надіслав уже з передової навесні 2023-го, додавши до нього: “Чого не вистачає? Та хтозна. Щоб Путін здох і щоб Україна перемогла. З рештою можна дати собі раду”. У 2024 році “Повільна людина” вийшла у видавництві “Смолоскип” як однойменна збірка вибраних віршів автора.
Його твори публікувалися в літературних альманахах та періодиці: “Дві тонни” (2007), “ЛітПошта” (2009), “Аморалка” (2010), “Соломонова Червона Зірка” (2011), “ЗНАК: Альманах молодої української літератури” (2013), “Антологія молодої української поезії III тисячоліття” (2018). Як книжковий дизайнер, Микола двічі потрапляв до списку конкурсу “Найкращий книжковий дизайн” у межах “Книжкового Арсеналу” (2017, 2018), а у 2019-му та 2020-му був членом журі цього конкурсу.
27 квітня 2023 року Микола перестав виходити на зв’язок — зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки.
“Микола — мій давній друг, а його дружина Марина — моя однокурсниця і близька подруга. Ця історія для мене особисто дуже важлива, і я хочу зробити все можливе, щоб привернути увагу до постаті нашого колеги та друга, який вважається зниклим безвісти. Таких, як він, багато, і їхні долі потребують пильної уваги. Якщо це може допомогти, ми маємо це робити”, — розповідає Анна Вовченко, проєктна менеджерка PEN Ukraine.
Анна також зазначає, що важливо говорити про творчість людини незалежно від того чи вона зараз поруч, чи ми ще маємо її повернути з полону. Вона додає, що якщо людина залишила цікаву творчу роботу, щоб стати на захист нашого життя, то ми маємо перед нею борг. І цей борг — інформаційна підтримка в усіх доступних формах.
“Розповідати про таких людей, поширювати інформацію про їхню творчість — це ще й спосіб документування злочинів Росії. Вона забирає у нас наших найталановитіших, найкращих співгромадян: не лише вбиваючи їх на полі бою, а й позбавляючи нас можливості бути поруч, говорити з ними, бачити їхню роботу, чути їхній голос у світі”, — наголошує Анна.
Презентовані на виставці малюнки Миколи Леоновича — це замальовки з його скетчбуків, у яких він експериментував з матеріалами, формами, кольорами. Вони не є завершеними роботами, але дають змогу глядачам ближче відчути його мислення і творчий процес.
Дружина Миколи, Марина, зізнається, що виставка стала для неї несподіванкою, оскільки Микола ніколи не називав себе художником, він просто любив малювати. Це було для нього радше хобі. Ініціатива провести презентацію його малюнків, була від команди простору PEN Ukrain, а саме від Анни Вовченко – подруга Миколи.
“Я знаю, що Микола трохи соромився показувати свої малюнки, але тепер вони дозволяють відчувати його поруч. Хоча фізично він тимчасово не з нами, він завжди залишається поруч емоційно. Ця виставка, цей вечір, можливість зібратися з друзями, переглянути його скетчбуки — для мене це має велике значення”, — додає Марина.
Днем раніше, займаючись підготовкою до виставки Марина опублікувала пост на своїй Facebook-сторінці зазначивши: “Знову 27-ме: 21 місяць, 642 дні. Ці числа гнітять, а такі зустрічі дарують радість, вдячна за це”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Центр ініціатив “ПЖ” представив перше в Україні дослідження про вплив адаптивного спорту на якість життя.
