Ветеран Збройних сил України, амбасадор і ментор реабілітаційного центру Unbroken Володимир Рудковський зустрівся з вихованцями дошкільного закладу освіти №132 у Львові. Діти з великим зацікавленням слухали історії воїна, разом вигадували собі позивні та навіть мали змогу роздивитися протез ветерана, дізнавшись, як він допомагає йому пересуватися.
Завдяки Львівському центру надання послуг учасникам бойових дій у Львові Володимир Рудковський зустрівся із шестирічками. Він з початком повномасштабної війни долучився до волонтерського руху, а згодом вступив до лав ЗСУ як доброволець і очолив роту. Під час бойових дій на Запорізькому напрямку зазнав тяжкого поранення — втратив кінцівку, рятуючи побратима. Пройшов реабілітацію в центрі UNBROKEN, після чого став його амбасадором і мотиваційним тренером. Тепер підтримує поранених воїнів, допомагає їм адаптуватися, повернутися до життя та займатися спортом.
З перших хвилин зустрічі Володимир запропонував дітям обрати собі позивні — так, як це роблять військові. Малеча охоче долучилася до процесу, і в групі з’явилися «Піаніно», «Барбі», «Апельсинка», «Котик», «Кулька» та навіть «Машиніст».
«Мене звати Володимир, але мій позивний — Будда. А тепер кожен із вас придумує собі позивний, який подобається», — пояснив ветеран.
Під час розмови діти ділилися власними історіями, пов’язаними з війною: хтось розповів, що його родич уже на фронті, а дехто згадав про загиблих знайомих. Володимир, у свою чергу, пояснив важливість підтримки військових і те, як кожен може проявити вдячність.
«Війна – це страшно, але дуже важливо підтримувати наших захисників. Якщо бачите на вулиці військового, можна підійти, покласти руку на серце і сказати: “Слава Україні”», — навчав ветеран.
Окремий інтерес у дітей викликав протез Володимира. Він продемонстрував, як працює його «суперніжка», жартував, що тепер може робити рухи, які інші не можуть, і дозволив дітям доторкнутися до нього.
«У мене тепер є суперсила! Я не боюся лоскоток!» — сміявся ветеран, коли діти пробували його полоскотати.
Зустріч залишила приємні враження і в дітей, і у самого ветерана.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Якщо ми не будемо боротися, нас не буде», – ветеран Антон Петрівський про те, як воно було
Фото: «Ветеран Медіа»
