Біло-чорний прапор нагадує всьому світу та кожному українцю про важливість боротьби за кожного нашого співвітчизника, хто залишився в неволі. Прапор став символом пам’яті та надії для родин полонених, а також сигналом єдності нації в ці непрості часи. Розповідаємо більше про ініціативу, її автора й те, як до підтримання пам’яті може долучитися кожен.
Ініціатива «Прапор Надії» зародилася в серці людини, яка пройшла через полон, і стала символом пам’яті та боротьби за тих, хто все ще перебуває у неволі. Проєкт заснував у 2024 році Сергій Волинський, оборонцем «Азовсталі» та майором ЗСУ, ця ініціатива здобула широку підтримку серед українців і стала потужним знаком єдності на національному рівні.
«Ми продовжуємо боротьбу за кожного, бо це наш обов’язок, і залишаємося поруч із сім’ями полонених та з кожним морпіхом, коли він повертається на Батьківщину», – зазначив Сергій Волинський.
Вже 24 серпня 2024 року, у День Державного Прапора України, ветеран подав петицію до Президента з пропозицією встановити біло-чорний прапор як символ боротьби за військовополонених, цивільних заручників та зниклих безвісти. Менш ніж за чотири дні ініціативу підтримали понад 25 тисяч українців, і Президент схвалив її, передавши на розгляд Кабінету Міністрів.
Прапор Надії став загально національним символом тих, хто досі перебуває в полоні. Він залишатиметься на своєму місці до повернення останнього українського бранця. Чорний – колір полону: біль, темрява, катування, страждання, смерть. Це безсонні ночі рідних у невідомості та очікуванні, що виснажує. Білий – колір надії: чистої, незламної, впертої. Це щоденна боротьба за свободу, право говорити рідною мовою та жити на своїй землі. Це віра в себе, у своїх і в перемогу.
«Разом ці кольори створюють символ, що говорить без слів. Він – про добро і зло, біль і світло, втрату і надію. Прапор менший за державний і встановлюється під ним, але його значення величезне», – додав Сергій Волинський.
Зазначимо, що майор Сергій Волинський став відомим під час оборони Маріуполя, коли очолив 36-ту бригаду морської піхоти. У квітні 2022 року, залишаючи окупований Маріуполь, він звертався до міжнародних лідерів із закликом допомогти вивести цивільних з «Азовсталі». Незабаром після цього, в травні 2022 року, українські захисники були змушені залишити завод і потрапити до російського полону.
Перед виходом Сергій з побратимами спалив прапори морської піхоти, аби ті не потрапили до ворога. Перебуваючи в полоні, Волинський став свідком жахливого російського злочину – страти воїнів «Азову» в Оленівці, що назавжди залишиться у його пам’яті. 21 вересня 2022 року в межах обміну військовополоненими між Україною та росією його разом з іншими командирами оборонців Маріуполя повернули. Він перебував у Туреччині, а 8 липня 2023 року Сергій Волинський повернувся на територію України.
Прапор Надії як національний символ
У травні 2025 року перший «Прапор Надії» підняли у Запоріжжі. Відтоді «Прапор Надії» почав майорити по всій Україні, розміщуючись під державним прапором на важливих громадських установах, вокзалах, підприємствах і навіть за кордоном.
За словами Сергія Волинського, цей прапор є символом боротьби за кожного полоненого та зниклого безвісти, який залишатиметься на своєму місці до їхнього повернення додому.
Прапор Надії став символом підтримки родин полонених і зниклих безвісти. Зараз він розповсюджений на понад 200 локаціях по всій Україні, а також за кордоном. Величезну підтримку ініціативі надавала також «Укрпошта», яка 18 липня 2025 підняла прапор на фасаді Головпоштамту в Києві та в регіональних відділеннях.
«Кожне повернення наших людей з полону – це новина, яка торкається сердець усієї країни. Піднімаючи цей прапор, ми нагадуємо: ми пам’ятаємо про всіх, хто досі у полоні чи вважається зниклим безвісти», – зазначив генеральний директор АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський.
Прапор Надії є яскравим прикладом того, як символи можуть об’єднувати націю та допомогти зберігати надію в найскладніші часи.
«Переконавшись у важливості цього символу, я впевнений: для України він має стати частиною державної політики щодо підтримки родин та боротьби за кожного громадянина. Це також – сигнал усьому світу, що ми не залишаємо своїх», – впевнений Сергій Волинський.
Подібна традиція існує лише в США – з 1972 року для вшанування полонених і зниклих безвісти під час війни у В’єтнамі. Їхній чорно-білий прапор з написом «You Are Not Forgotten» символізує втрату й надію.
Кожен громадянин, громада, бізнес або установа може підняти Прапор Надії, не потребуючи спеціальних дозволів чи погоджень. Головне, щоб цей символ майорів нижче за державний прапор і нагадував усім про тих, хто досі чекає на повернення додому.
«Приєднуйтесь. Піднімайте. Поширюйте», – закликає Сергій Волинський.
