Кіно – потужний інструмент для проговорення сенсів задля народження відчуття причетності до цієї культури, до цієї землі. За час російсько-української війни вийшло безліч кінострічок про війну, людей у цій війні та горе, яке вона приносить. Не оминули й документальні фільми, які висвітлюють воєнні злочини. Попри трагедію і біль, що їх передають стрічки, українське кіно – створене різними студіями, організаціями чи людьми, які прагнуть висвітлити історії оборонців – вшановує пам’ять через кінематограф. Журналістка «Ветеран Медіа» підібрала для вас 5 кінострічок, які розповідають історії загиблих оборонців.
1. «Фелікс. Лис подільський»
Прем’єра фільму «Фелікс. Лис подільський» відбулася ще у листопаді 2023 року. Кінострічка розповідає про Фелікса Куртаніча за позивним «Лис подільський» – учасника Революції Гідності, який у 2015 році став на оборону України у складі батальйону «Донбас» та воював на Донецькому напрямку. Після «Донбасу» служив у батальйонах ОУН, «Карпатська Січ», «Айдар». У 2020 році демобілізувався і повернувся до цивільного життя.
Коли почалася повномасштабна війна, Фелікс повернувся на службу, доєднавшись до складу батальйону оперативного призначення імені Кульчицького Національної гвардії України. Служив в аеророзвідці. Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, а згодом разом із підрозділом вирушив на Харківщину.
16 квітня 2022 року Фелікс надіслав мамі останнє повідомлення з фото: «Все добре, мамо. Працюємо». А наступного дня загинув у селі Лозова Донецької області. Тіло опізнали за допомогою ДНК-експертизи.
Після загибелі друзі та колеги Фелікса реалізували його мрію знімати кіно: вони створили документальний фільм про нього та заснували в його пам’ять студію FELIX.production.
«Людину можна вбити, пам’ять – ніколи», – йдеться в описі відео ФЕЛІКС – офіційний трейлер.
Фелікс – це збірний образ усіх, хто боровся та продовжує боротися за Україну, хто так чесно й сміливо сказав: «Якщо не я, то хто?» Його професія – символ вільного польоту та свободи.
Фільм «Фелікс. Лис подільський» – це історія про кожного з нас: про тих, хто втратив, про тих, хто чекає, і про тих, хто вже ніколи не дочекається. Це історія однієї родини, завдяки якій ми змогли показати історії тисяч українських родин.
2. «Руф. Присутній»
У серпні 2023 року Платформа пам’яті «Меморіал» провела показ стрічки «Руф. Присутній» у рідному місті Юрія Дадака – Львові. Фільм присвячений громадському діячеві, поету, підприємцю, науковцю Юрію Дадаку, відомому також під позивним Руф.
Юрій став на оборону України з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Він був добровольцем на фронті. У складі львівської 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила воював на Луганщині. Загинув 1 квітня 2022 року від ворожого мінометного обстрілу.
Кінострічка висвітлює історію життя Юрія: його поезію – через відеоматеріали, інтерв’ю та виступи, а також його погляди – зі слів найближчих друзів, побратимів та родини.
3. «Роман Ратушний – вільна людина»
Фільм «Роман Ратушний – вільна людина» висвітлює діяльність українського громадського діяча, захисника Протасового Яру, учасника Революції Гідності та воїна-захисника. Фільм-нарис представили у вересні 2023 року в межах четвертого фестивалю «Протасів Яр» у Києві.
Стрічку створили кінооб’єднання «Вавилон’13» та фестиваль «Протасів Яр». Команда фільму: Мішель Ладес – режисер, Мирослава Барчук – креативна продюсерка, Володимир Тихий – співпродюсер.
Роман Ратушний пішов на фронт як доброволець у підрозділі тероборони, згодом став розвідником у складі 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр». Він боронив Київ, Сумщину, а з квітня 2022 року виконував бойові завдання на Харківщині. У червні 2022 року, у віці 24 років, Роман загинув поблизу Ізюма.
Ця стрічка зібрана з фрагментів його життя: інтерв’ю для медіа, особистих відеозаписів, кадрів з акцій, протестів і щоденної боротьби. Це історія про те, яким був Роман Ратушний – вільна людина, яка жила та діяла заради справедливості.
4. «Десант: Шлях воїна і людини»
Документальний фільм «Десант: Шлях воїна і людини» розповідає про героїчний життєвий шлях Ігоря Багнюка – бійця штурмової роти 710-ї бригади охорони, відомого за позивним «Десант», який віддав життя, захищаючи Україну. Прем’єра стрічки відбулася у березні 2025 року в Народному домі міста Радехів.
Ігор Багнюк загинув 1 квітня 2023 року у бою за нашу Батьківщину, проявивши надзвичайну стійкість і мужність під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
Фільм створений на основі ексклюзивних інтерв’ю з людьми, які знали Ігоря найкраще – його сім’єю, друзями та бойовими побратимами. Особливо цінною частиною стрічки є унікальне інтерв’ю з самим Ігорем Багнюком, записане незадовго до його загибелі.
Це не просто історія одного воїна – це портрет справжнього українського захисника, людини честі, сили та відданості, який залишив по собі світлу пам’ять і приклад для поколінь.
5. «Все добре, мам»
Документальний фільм «Все добре, мам» – це історія про українських захисників, які загинули в боях за Маріуполь. Стрічка створена Платформою пам’яті «Меморіал» і присвячена трьом воїнам: Антону Геваку, Богдану Демчуку та Івану Ваховському.
У фільмі про їхні життя, боротьбу та загибель розповідають найрідніші – їхні матері. Це глибоко особиста, болісна, але чесна розповідь про війну, яка забирає найкращих.
Антон Гевак не сказав мамі, що пішов на війну. Про те, що син бере участь у бойових діях, Зінаїда дізналася від односельчанки. Його підрозділ обороняв Волноваський напрямок, стримуючи наступ, щоб не допустити оточення Маріуполя.
5 березня російські війська прорвали позиції. Антон підбив танк ворога, після чого був застрелений із кулемета. Через десять днів тіло привезли додому. Коли мати побачила, як Антона – завжди жвавого, спритного – несуть інші, з її грудей вирвався майже звіриний крик. Вона й досі відчуває його присутність і говорить із ним. Коли приходить на могилу – вмикає голосові повідомлення, де він каже: «Все добре, мам. Я живий і здоровий».
Богдан Демчук 28 квітня 2022 року надіслав мамі останнє повідомлення: «Мам, як ви там?». Вона була за містом без зв’язку й не змогла одразу відповісти. І досі не може собі пробачити цього. Через два дні вона дізналася, що син загинув: Богдан перебував у кабіні вантажівки, яка потрапила під обстріл. Один із уламків влучив у шию – смерть була миттєвою. Машина вигоріла, та тіло встигли витягти й сховати у бункері.
Богдан воював разом із молодшим братом Олегом, який під час боїв у Маріуполі потрапив у російський полон і перебуває там досі. Їхня мама Тетяна Демчук продовжує боротися за визволення полонених і повернення тіл загиблих. Вона чекає на можливість з честю поховати свого сина.
Іван Ваховський, як каже мама Галина, був ангелом. Білявий хлопець з добрим серцем: захоплювався технікою, грав на музичних інструментах, займався танцями, малював, доглядав тварин. Змалечку марив небом.
Іван став бортмеханіком вертольоту Мі-8 16-ої окремої бригади армійської авіації «Броди». З початком повномасштабного вторгнення його екіпаж доставляв підкріплення, провізію та медикаменти до заблокованого Маріуполя. Під час одного з вильотів, коли вертоліт забирав поранених, його збили. Іван загинув.
Після звістки про смерть сина Галина замкнулася в собі, не могла дивитися на небо, боялася виходити до людей. Потрапила до лікарні через проблеми із серцем. Вона досі не може повірити, що її Іванка немає. Але в її серці живе крихітна надія: можливо, він врятувався. Саме ця надія не дає їй піти з цього світу.
«Все добре, мам» – це не лише про втрату. Це про материнську любов, що сильніша за смерть. Про пам’ять, яка тримає нас на поверхні. Про Україну, за яку віддали життя найкращі сини.
