Центр ветеранського розвитку у Національному університеті «Львівська політехніка» створили у 2023 році, що стало важливим кроком у підтримці ветеранів та їх адаптації після служби. Він активно працює не тільки з ветеранами, але й з діючими військовими, надаючи їм можливості для здобуття освіти та кар’єрного зростання.
За словами директорки Центру Тетяни Шаповалової, створення цього підрозділу стало логічним продовженням багаторічної роботи університету:
«Ми працювали з ветеранами та їхніми сім’ями вже з 2014 року, зокрема в межах проєкту “Україна-Норвегія”, який був спрямований на їх професійну і соціальну адаптацію».
Центр виник завдяки наявному досвіду та потребі інституалізувати цю діяльність, адже до цього університет працював з ветеранами без формалізованої структури. Завдяки співпраці з міжнародними партнерами, зокрема з компанією SoftServe, яка допомогла з ремонтом приміщення, Центр почав реалізовувати програми навчання для ветеранів, зокрема у сферах ІТ та соціального підприємництва.
У цьому році Центр також розпочав підготовку фахівців з гуманітарного розмінування, особливо зацікавлених у роботі з дронами ветеранів, які мають досвід управління безпілотними апаратами. Ця ідея виникла через великий інтерес ветеранів до роботи з дронами, адже багато хто з них має відповідний досвід.
Олександр Поліщук, голова ГО «Учасники процесу захисту Батьківщини», зазначив, що співпраця з Центром ветеранського розвитку почалася через їхній активний інтерес до освітніх програм для ветеранів.
«Ми дуже добре скомунікували з Центром ветеранського розвитку. І саме так почалося залучення ветеранів до освітнього процесу. І вже з 2022 року в університеті з’явилася спеціальність пов’язана з БПЛА, яку ми розвивали під час війни», – розповів Олександр Поліщук.
Окрім навчання, Центр активно займається кар’єрним консультуванням для ветеранів.
«Коли ветеран звертається до нас, ми проводимо профорієнтацію, визначаємо його нахил або бажання змінити професію, і допомагаємо йому пройти всі етапи вступу до університету», – розповіла директорка Тетяна Шаповалова.
Також Центр надає підтримку ветеранам під час їх навчання в університеті.
«Ми супроводжуємо їх, допомагаємо у разі виникнення проблем з навчанням, зокрема, у разі виникнення депресивних станів або іншими труднощами, які можуть виникати у процесі адаптації до студентського життя», – додає керівниця Центру.
Процес включення ветеранів у навчання триває динамічно, і щомісяця додають нові можливості для навчання та практики. Однією з важливих частин підтримки ветеранів є організація навчання не лише для ветеранів, а й для діючих військових, які використовують можливості заочного навчання.
Олександр Поліщук пояснює:
«Діючі військові, навіть перебуваючи на передовій, поступають на заочне навчання, і Центр ветеранського розвитку забезпечує їх повним документальним супроводом, реєстрацією на екзамени та організацією електронних кабінетів».
Окрім того, Центр активно співпрацює з іншими навчальними закладами, проводячи тренінги для викладачів, щоб вони могли краще організовувати роботу з ветеранами та враховувати їхній досвід. Завдяки цьому Центр ветеранського розвитку допомагає ветеранам не лише адаптуватися до нового етапу життя, але й знаходити нові можливості для професійного та особистого розвитку.
Олександр Поліщук також зазначив, що специфіка навчання для ветеранів може відрізнятися від навчання для цивільних студентів, і цей процес потребує індивідуального підходу.
«Ветеран, який пройшов війну, сидить в одній аудиторії з тими, хто тільки закінчив школу. Їхні інтереси не завжди на одному рівні, тому часто виникають труднощі. Але фахівці ЦВР намагаються долати ці бар’єри через комунікацію і підтримку», – пояснює він.
Олег Ціздин, студент та ветеран, розповів про свій шлях до навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» та важливість підтримки, яку він отримав від Центру ветеранського розвитку. Його служба як добровольця розпочалася у 2014 році в батальйоні особливого призначення «Львів», а пізніше він продовжив службу в 24-й механізованій бригаді імені короля Данила. Після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році він повернувся до лав Збройних Сил у складі 80-ї десантно-штурмової бригади, де очолював штурмову групу. Протягом семи років служби він отримав сім поранень, що зрештою призвело до його звільнення.
«Були часи, коли не все було так добре, і з освітою було тяжко», – згадує Олег, пояснюючи, чому він не зміг завершити вищу освіту в юному віці. Після того, як він завершив 9 класів, Олег вирушив працювати, щоб заробити на життя, і тільки пізніше, через багато років, він зміг повернутися до навчання завдяки «Львівській політехніці».
Спочатку Олег долучився до університету через участь у різних проєктах для ветеранів.
«Я не думав, що вступити в університет буде настільки легко…Центр дав мені можливість вступити, допоміг із комунікацією та дав необхідні контакти. Це був великий крок, і я до сих пір вдячний за цю підтримку», – відзначає він.
За словами Олега, саме завдяки Центру ветеранського розвитку, який допоміг йому з документами та вступом, процес був максимально спрощений. Під час навчання Олег відчув сильну підтримку з боку викладачів, які розуміли специфіку ветеранів. Оскільки чоловік навчається на заочній формі, фізичної комунікації з одногрупниками у нього немає, але він зазначає, що в університеті є велика кількість ветеранів, які навчаються на різних факультетах.
Олег активно допомагає іншим ветеранам, зокрема в організації соціальних проєктів і залученні коштів від іноземних партнерів для підтримки ветеранів і їхніх сімей.
«Центр ветеранського розвитку дав мені можливість працювати в соціальному забезпеченні ветеранів і їхніх сімей. Ми організовуємо різні заходи і підтримуємо один одного, показуючи, що ветеран може реалізуватися в цивільному житті», – каже він.
Водночас Олег був одним із перших в Україні, хто почав працювати в ролі фахівця з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
«Це важлива професія, і я став її частиною завдяки Центру ветеранського розвитку. Ветерани лояльніше ставляться до своїх побратимів, тому що я розумію їхні труднощі і можу поділитися своїм досвідом. Фахівець супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб – це не той, хто надає соціальні послуги, але це людина, яка комунікує між ветераном і органами місцевого самоврядування, допомагає з бюрократією та іншими проблемами», – пояснює він.
Олег Ціздин не лише навчається в університеті, але й вже працює в різних комітетах Верховної Ради і не виключає, що в майбутньому подасть свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради.
«Ми, ветерани, маємо бути тими, хто управляє цією країною, тому що ми захищали її з автоматами в руках», – підсумовує Олег, зазначаючи, що його ціль – не лише допомогти своїм побратимам, а й активно впливати на політичний процес в Україні.
Фото: ЛОВА, «Львівська політехніка»
