Назарій Гринцевич, відомий під позивним «Грєнка», родом із Вінниччини. У молодому віці він захоплювався футболом, і саме футбольна фан-спільнота стала поштовхом до його майбутнього вибору. Часто відвідуючи матчі улюбленого футбольного клубу «Нива», Назарій познайомився з фанатами, багато з яких були бійцями полку «Азов». Саме тоді, у 14 років, хлопець пообіцяв собі, що як тільки досягне повноліття, і якщо війна з росією триватиме — він обов’язково приєднається до війська.
Проте Назарій не став чекати 18-річчя. Ще до повноліття він таємно пройшов курс молодого бійця в полку «Азов». Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Назарій без вагань доєднався до лав оборонців Маріуполя. Він став наймолодшим захисником «Азовсталі», зустрівши своє 19-ліття під час бомбардувань міста, виконуючи обов’язки парамедика. Під час боїв він отримав два поранення, але не полишив позицій.
Саме у підземеллях металургійного комбінату «Азовсталь» Назарій сказав свою відому фразу, яка сьогодні стала символом незламності українських воїнів: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну».
Протягом трьох місяців Гринцевич разом із побратимами тримав оборону «Азовсталі». У травні 2022 року, після наказу про припинення оборони міста, він потрапив у російський полон. Більше ніж чотири місяці Назарій провів у колонії на окупованій території так званої «ДНР». Під час полону його намагалися змусити до інтерв’ю з російськими пропагандистами, але Назарій витримав тиск і не піддався на провокації. Обмін, у списки якого потрапив і «Грєнка», відбувся 22 вересня 2022 року.
Після повернення з полону Назарій знову став до строю, створивши підрозділ «Контакт 12», де обіймав посаду командира взводу оптичних спостерігачів. Разом з бойовими побратимами він продовжував боронити Україну на Луганщині, зокрема тримав оборону під Кремінною.
За свою службу Назарій Гринцевич був удостоєний низки державних нагород. Серед них — орден «За мужність» III ступеня, медаль «За військову службу Україні», нагрудний знак «За відвагу», відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», а також орден Богдана Хмельницького III ступеня. Його мужність, витримка та безкомпромісна вірність Україні стали прикладом для сотень молодих воїнів.
6 травня 2024 року Назарій Гринцевич загинув у бою в Серебрянському лісі, поблизу Кремінної, на Луганському напрямку. Йому було лише 21 рік. Захисника поховали у Вінниці, на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Після заупокійної панахиди відбулася церемонія прощання на стадіоні «Нива», де зібралися сотні людей. За словами заступника командира артилерійської групи «Азову» з позивним «Хоробрий», 10 травня до Вінниці приїхали азовці з усіх напрямків фронту, аби віддати останню шану своєму побратиму.
В одному з останніх інтерв’ю для каналу «ВІДДУШІВДУШУ» Назарій розповів, що пісня SadSvit – «Касети» асоціюється у нього з обороною Маріуполя. Після його загибелі ця пісня стала музичним символом пам’яті про нього.
SportArena підготувала інтерв’ю з побратимами Назарія з підрозділу К12 — «Румбіком» та «Лайтом». Вони розповіли про обставини його загибелі, яким Назарій був у війську, та як самі пережили цю втрату. Переглянути інтерв’ю можна за посиланням.
Сьогодні, 6 травня 2025 року, у першу річницю загибелі Назарія Гринцевича, команда «Ветеран медіа» висловлює щирі співчуття його родині. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя у боротьбі за свободу та незалежність України. Назарій назавжди залишиться в нашій пам’яті — як символ незламності, молодої сили та справжньої відданості Батьківщині. Дякуємо сім’ї Назарія за те, що виховали справжнього Героя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «З війни — до служби в тилу». Історія ветерана та переможця Ігор Ветеранів – Михайла Дамаскіна.
