Щодня вже понад два тижні ветеран Олександр приходить до спортивно-інклюзивного простору Mentor Hab у Львові. Після трьох років служби у 59-й окремій штурмовій бригаді, контузії, лікування та рішення військово-лікарської комісії про припинення служби він продовжує працювати над відновленням. Каже, сюди приходить не лише підтримувати фізичну форму, а й відволіктися, поспілкуватися та поступово повернутися до звичного життя.
«Тут можна переключитися. Працюємо з тренером над тим, що турбує після служби. Хочеться набратися сил, відновитися. Якщо буде можливість – хотів би знову повернутися до побратимів», – розповідає ветеран Олександр.
До Mentor Hab він потрапив через «HAB | Lviv Habilitation Center» – перший в Україні абілітаційний центр, безбар’єрний простір, який допомагає ветеранам і цивільним безпечно пережити досвід війни, щоб рухатися далі. Сюди Олепксандра скерували після звернення до ветеранського хабу на Вінниччині.
Саме для таких історій, як у Олександра, і створювали цей простір.
Пів року тому Mentor Hab відкрився у Львові на вулиці Стрийській. Це вже третя локація мережі: перший простір сім років працює у Сумах, ще один – понад рік у Шептицькому.
Керівниця простору, фізична терапевтка, старша тренерка та дружина ветерана Марина Карпіщенко розповідає: спочатку це мав бути звичайний спортивний зал. Проте війна змінила потреби людей.
«Ми робили все за принципом «свій до свого по своє». Я сама родом із Сум. Багато наших працівників також із Сумщини, у більшості чоловіки зараз служать. Спочатку до нас почали приходити чоловіки працівниць, потім їхні побратими, знайомі. Так ми зрозуміли, що саме ветерани й військовослужбовці потребують такого супроводу», –каже вона.
Сьогодні сюди можуть приходити всі охочі: ветерани, військовослужбовці, їхні родини, цивільні, діти та люди старшого віку.
У Mentor Hab працюють тренери, фізичні терапевти, ерготерапевт. Тут допомагають людям після ампутацій, контузій, травм, операцій, із захворюваннями опорно-рухового апарату чи болями у спині.
«Ми про спорт, але спорт для людей, які хочуть тренуватися з будь-якими порушеннями. Людина може прийти після поранення, після ампутації чи з хронічним болем. Ми знаємо, як адаптувати навантаження саме під її можливості», – пояснює Марина Карпіщенко.
У центрі кажуть, що для них головне – не спортивні рекорди.
«Досягнення для нас – це те, що людина прийшла в зал. Тут у неї є спільнота, вона позаймалася, поспілкувалася, покращився настрій і фізичний стан. Це вже результат. Процес супроводу для нас навіть важливіший, адже він дає соціальний ефект: людина виходить із дому, взаємодіє з іншими, почувається краще», – говорить керівниця простору.
Саме тому Mentor Hab називають не спортзалом, а спортивно-інклюзивним простором. Тут не всі прагнуть спортивних досягнень. Для багатьох фізична активність стає одним із кроків повернення до повсякденного життя.
Одним із ключових напрямків роботи є адаптивний спорт.
За словами Марини Карпіщенко, самі вправи часто залишаються знайомими – присідання, підтягування, робота зі штангою чи тренажерами. Але після поранень або ампутацій виконувати їх звичним способом людина вже не може.
«Адаптивний спорт – це коли ми підлаштовуємо вправу під конкретне порушення. Якщо людина втратила кінцівку або має інше обмеження, ми знаємо, як зробити так, щоб вона могла безпечно тренуватися, зміцнювати м’язи, покращувати мобільність суглобів і не допустити погіршення стану», – пояснює вона.
Для ветеранів, які проходять програму в абілітаційному центрі, перші три тижні занять безкоштовні. У цей час вони можуть користуватися послугами фізичних терапевтів, відвідувати тренування, масажі та працювати над відновленням.
«За три тижні можна суттєво покращити рухливість суглобів, стан м’язів, зменшити біль. Якщо людина хоче займатися щодня – ми її супроводжуємо на кожному тренуванні», –каже Марина Карпіщенко.
Окремий принцип роботи Mentor Hab – безбар’єрність. Йдеться не лише про пандуси, широкі проходи, доступні душові, роздягальні та можливість користуватися всім обладнанням людям на кріслах колісних чи з протезами.
«Безбар’єрність – це ще й про відкритість. Неважливо, скільки вам років і чи займалися ви спортом раніше. Якщо людина хоче покращити своє самопочуття або просто почати рухатися – ми відкриті для всіх», – говорить керівниця.
Марина Карпіщенко вже понад 12 років працює тренеркою та фізичною терапевткою. Разом із колегами вона не лише займається з ветеранами, а й навчає інших спеціалістів працювати в адаптивному спорті. Вона очолює об’єднання тренерів України та проводить курс «Адаптивний тренер», де навчають фахівців адаптовувати фізичні навантаження під різні порушення здоров’я.
За пів року роботи у Львові навколо Mentor Hab вже сформувалася власна спільнота. Тут ветерани знаходять не лише тренерів, а й людей зі схожим досвідом, які підтримують одне одного.
«Для багатьох це вже не просто місце для занять. Це місце, куди хочеться повертатися», – підсумовує Марина Карпіщенко.
