Поки одні саркастично жартують про наступну співпрацю Міністерства освіти та науки України з “Порнхаб”, або “Джек Даніелс” та хочуть “нафандрайзити” на нового Міністра освіти, інші бачать сенс в кооперації Міністерств з організаціями, які поповнюють державну казну, незважаючи на їхні витоки. Все ж меморандум між МОН та Parimatch Foundation на цей рік уже підписано, а представники громадськості зупинились на заявах у коментарях Фейсбуку. Відтак ми з’ясували, що означає така співпраця в юридичній та етичній площині, який вона може мати вплив на репутацію держави та, зокрема, на дітей, які є реципієнтами діяльності Parimatch Foundation. А також – як громадськість може ефективно реагувати на ті чи інші дії влади.
Передісторія
16 серпня Міністерство освіти та науки України оголосило підписання меморандуму про співпрацю з міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation, який заснований букмекерською компанією Parimatch. Інформація ініціювала активну суспільну реакцію, МОНу довелось повторно прокоментувати меморандум.
Метою такої співпраці МОН називає покращення якості освіти, підвищення компетенції вчителів, зокрема у роботі з учнями, які мають особливі потреби. Як зазначає Міністерство освіти, такий меморандум підписаний уже вдруге. Сам ж Parimatch Foundation зауважує, що охоче підтримує державні ініціативи та пропонує свою допомогу для покращення фізичної освіти в Україні.
Президентка Parimatch Foundation Катерина Білоруська зазначає, що цілі фонду сконцентровані на розвиток майбутнього покоління, тобто на роботу з дітьми.
“Усі наші благодійні програми спрямовані на забезпечення здорового і повноцінного розвитку дітей, що є прямою інвестицією в економічний та соціальний добробут країни”, – наголошує вона.
У коментарі Міністерства щодо підписання меморандуму йдеться про результати співпраці цього року. Це презентація “нової діджитал-платформи “Active Youth”, яка поліпшить розвиток фізичної культури та спорту в закладах освіти”, також “майже 70 тис. учителів фізичної культури прослухали онлайн-курси” і 24, 5 тис. освітян узяли участь в навчальних конференціях, а “200 закладів освіти отримали спортивний інвентар на загальну суму 2 млн грн”.
Parimatch Foundation та букмекерська компанія Parimatch
На сайті благодійного фонду зазначено, що він заснований товариством з обмеженою відповідальністю “ПАРІМАТЧ”: “Міжнародний благодійний фонд, створений холдингом Parimatch з метою реалізації корпоративної соціальної відповідальності компанії”, – йдеться на сторінці фонду. На вебсайті ж самого “Паріматч” вказано, що це “компанія, яка здійснює букмекерську діяльність та діяльність з азартних ігор казино у мережі Інтернет на підставі відповідних ліцензій”.
Що не так?
З одного боку є проактивна діяльність Parimatch Foundation, яка спрямована на розвиток здорового способу життя та спорту серед дітей в Україні, й водночас засновник фонду компанія Parimatch популяризує азартні ігри. Хоч і Parimatch Foundation не ініціюють буквальної реклами букмекерської компанії, проте питання щодо співпраці такого благодійного фонду з Міністерством освіти все ж таки приведуть нас на сайт Parimatch, який є засновником самого благодійного фонду. Своєю чергою, сайт “Паріматч” пропонує вам “Live Казино”, “слоти”, “швидкі ігри” й інші розваги цього напрямку азартних ігор.
Проте в Україні гральний бізнес легалізований уже протягом 2 років, відтак немає заборони на існування такого сайту чи послуги, які він пропонує. Попри те, залишається питання, чи має місце оприлюднення бренду букмекерської компанії у співпраці з державою. Передовсім, коли це стосується дітей та підлітків, які є основними реципієнтами діяльності Parimatch Foundation.
“Червоні лінії” співпраці
“Тут питання, яка мета у Parimatch Foundation: допомогти, чи підняти власну репутацію. Якщо мова йде про щиру підтримку, то вони могли це зробити не називаючи імені бренду букмекерської компанії. Що більше, Parimatch Foundation могли б співпрацювати з громадськими ініціативами, аби здійснити свою допомогу, а не з державними”, – коментує ситуацію нардепка Наталія Піпа.
Тож йдеться про певні “червоні лінії” співпраці, які державні органи не можуть переходити. Якщо ж мова йде, зокрема, про освітні держоргани, то вони не мали б співпрацювати з компаніями, які мають негативний вплив на психіку та розвиток дітей. За словами нардепки, це ті організації, які мають зв’язок з алко-, нарконапрямком, курінням та азартними іграми також.
“Коли Міністерство йде на таку співпрацю як з Parimatch Foundation, це говорить про стагнацію держоргану. Позаяк, коли Міністерство якісно виконує свою роботу, то рівень співпраці та професійності значно вищий”, – каже Піпа.
Тож повинні бути правила, якими держава має користуватися при укладенні договорів про співпрацю з тими чи іншими організаціями і компаніями.
“Уявімо благодійний фонд, який не прямо належить чи фінансується холдингом, до прикладу, тютюнового бізнесу. Така організація без використання будь-яких знаків ідентифікації і реклами обладнує бомбосховища для 1 тис. шкіл. Це одна історія. Якщо ж такий фонд під час втілення одного з проєктів роздає учням 100 спортивних форм з брендом і з цілями промоції власного імені – це зовсім інша ситуація. Передовсім ці 100 учнів обов’язково загуглять назву бренду і зацікавляться його продукцією – пропорційність наслідків вже буде зовсім інша”, – пояснює адвокат Наталія Василечко.
Також правозахисниця додає, що співпраця Міністерства освіти з цим благодійним фондом могла б мати якісніший рівень спільної роботи, якби фонд не афішував бренд Parimatch.
“З одного боку благодійний фонд юридично може бути виведений з корпоративної структури букмекерського бізнесу. Що більше, може бути повністю усунута символіка організації Parimatch та будь-які згадки про неї. Проте ми бачимо іншу ситуацію, коли сам сайт Parimatch Foundation вказує, що він є створений холдингом Parimatch. Відтак зрозуміло, що як і офіційні релізи МОН, так і подання інформації про сам фонд, хоч і не прямо, але популяризують ім’я саме букмекерського бізнесу Parimatch. Думаю, батькам буде важко пояснити дитині про шкідливість онлайн ставок на спорт, якщо, наприклад, вона носить подаровану їй форму з брендом компанії”, – наголошує вона.
Якщо ж в юридичній площині важко зафіксувати порушення самої кооперації, оскільки немає закону, який би регулював, що допустимо, а що ні під час співпраці держорганів з компаніями, то питання залишається відкритим в етичній та репутаційний площинах. Зокрема коли йдеться про афішування бренду Parimatch. Хоч, як попередньо зазначено, сам гральний бізнес є легалізованим в Україні, проте реклама азартних ігор є обмежена стосовно дітей та молоді, яка не досягла 21 року. Зокрема у законі йдеться: “Реклама азартних ігор, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри, забороняється:
- у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва та інших виданнях (крім спеціалізованих видань, присвячених азартним іграм);
- на товарах (у тому числі одязі), призначених переважно для осіб віком до 21-річного віку. “
Адвокат Наталія Василечко зазначає, що наразі немає встановлених фактів порушення цієї норми закону.
“Поки що ми бачили афішування бренду Parimatch лише у прес-релізі МОН, який не є призначений для дітей, що не є забороненим. Якщо ж надалі ми спостерігатимемо приклади, коли діти отримують форму чи сумки, чи будь-яку іншу продукцію з маркуванням Parimatch, то це вже є підставою для перевірки на законність такої співпраці Міністерства освіти та Parimatch Foundation”, – наголошує вона.
Як громадськість може реагувати на подібні рішення влади
Після оприлюднення інформації про підписання меморандуму суспільство почало активно реагувати, зокрема заявляти про своє обурення. Також люди іронізували, що наступним брендом для співпраці стане ТМ “Хортиця” або “Порнхаб”.
Проте, все ж меморандум між МОН та Parimatch Foundation на наступний рік уже підписаний, але питання актуальне: чи громадськість готова наступного року втретє від імені держави укласти такий договір. Якщо ж ні, і суспільство готове відстоювати свою позицію, то мемів та обурення в коментарях буде недостатньо.
Способи, якими ви можете комунікувати з владою, є різними. Наприклад, це звернення до народного депутата чи депутатки України або петиція зареєстрована на сторінці Офіційного представництва Президента України. Також ви можете надати суспільного розголосу тому чи іншому питанню, якщо розповсюдите інформацію про нього у соціальних мережах, чи ініціюєте протест. Все ж, не зважаючи на метод, який ви оберете, ваш запит повинен базуватись на конкретних фактах з офіційних джерел, а не на новинах з медіа чи соціальних мереж.
“Перш ніж робити якийсь кіпіш, треба розібратись. Якщо ви оперуєте коментарями з Фейсбуку чи новиною з медіа, у якій немає посилання на офіційне першоджерело, то ви відразу наражаєте себе на безуспішний запит. Оскільки ті, до кого ви звертаєтесь, можуть відповісти у стилі “ваші факти не підтверджені” або “те, про що ви пишете не відповідає дійсності”. Така відповідь буде валідна, а ви залишитесь ні з чим”, – наголошує експерт “Детектор Медіа” Отар Довженко.
“Офіційним першоджерелом”, як зауважує Отар, є заяви державних органів, які оприлюднені на їхніх веб-сайтах чи на соціальних сторінках. Також ви маєте змогу звернутись з інформаційним запитом до влади та з’ясувати, чи справді було ухвалене те чи інше рішення та його деталі.
Коли ви озброїлись фактами та офіційними першоджерелами, варто чітко сформулювати свої вимоги. Якщо ваша позиція якісно обґрунтована, то є шанс, що її підтримає громадськість. Інша ж річ, коли ваша ідея неоднозначна, а аргументація слабка.
“Колись на вулиці Богдана Хмельницького у Львові намагались поремонтувати дорогу. Місцеві мешканці виступили “проти”, вони аргументували це тим, що поки асфальт поганий – машини їздять повільно, а коли дорога буде зремонтована, то їзда буде швидшою. А це несе небезпеку для їхніх дітей. Ця ідея недоречна. Якщо ви дійсно переживаєте за своїх дітей, а на вашій вулиці ганяють машини, то варто клопотати про “лежачих поліцейських”. Для того, щоб просити владу міста про це, ви можете опертись на статистику, дані, скільки людей травмувалось на цій дорозі, взяти висновок в експертів про те, чому на цій дорозі необхідне обмеження швидкості. Така логіка для петицій чи розголосу спрацює, на відміну від першого прикладу”, – розповідає Отар.
Також медіаексперт додає, якщо ваша мета не просто проголосити якусь ідею, а досягти результату, то потрібно комплексно працювати з громадськістю, медіа, з кейсами, коли букмекерські контори ламали життя, в тому числі неповнолітнім, а таких прикладів достатньо.
Окрім цього, важливо зрозуміти, хто порушує ваші права, тобто які це інституції чи держоргани. А також потрібно з’ясувати, хто їх може захистити, або ж іншими словами, до яких держорганів потрібно звертатись саме із вашим конкретним запитом. Останній крок – це дія. Як ми вже зазначали, це може бути або петиція, або протести, або ж ви будете відстоювати свої права в юридичному полі.
“У випадку, коли ми розпочинаємо захист наших прав на юридичному рівні дуже вагомо залучати підтримку правозахисників. Оскільки одну й ту саму проблему можна протрактувати з різних боків, а від кожного з них залежить результат справи”, – пояснює адвокат Наталія Василечко.
Що далі?
Меморандум на цей рік уже підписаний. Громадськість може відстежувати результати цієї співпраці, а передовсім – умови, за яких вона відбувається, зокрема те, чи не порушено законодавчих та етичних норм, про які згадано в нашому матеріалі. У випадку таких порушень суспільство має апелювати до влади про скасування меморандуму. А після другого року співпраці, оцінивши всі “за” та “проти” громадськість може клопотати про скасування подальшої співпраці, або ж про її поновлення.
