Олександр Швачка – ветеран, який двічі добровільно пішов на фронт. Після важкого поранення, яке призвело до ампутації кінцівки, він не лише відновився фізично, а й відкрив для себе адаптивний спорт. Сьогодні він активно допомагає іншим ветеранам, щоб вони могли відновитися та адаптуватися до нового життя. У розмові для «Ветеран Медіа» він розповів про свій військовий шлях, як став амбасадором адаптивного спорту в Україні, з чого зародилася організація «Альянс Ветеранів» і чим займається, а також про новий проєкт – навчання ветеранів адаптивного лижного катання у США.
«Я не міг залишатися осторонь»
Олександр Швачка двічі добровільно став до лав Збройних сил України – спочатку у 2015 році, а потім знову у 2022-му. Каже, що рішення було усвідомленим обидва рази, але витоки його вибору – ще у подіях Революції Гідності.
«Коли побили студентів, я просто не міг стояти осторонь, – пригадує Олександр. – Я бачив, що країна рухається не туди, куди хоче народ. Приїжджав на Майдан, привозив теплі речі, підтримував людей. Це була та підтримка, яку міг дати тоді».
Пізніше він долучився до самооборони у рідному районі в Києві. Разом із сусідами організував перші блокпости на Лісовому проспекті у Києві, аби захищати свій дім. Коли на сході України почалися бойові дії, багато його друзів з самооборони вирушили добровольцями воювати. Дехто з них загинув – і це стало для Олександра точкою неповернення.
«Будучи батьком і чоловіком, я розумів, що маю стати до строю та захищати не тільки свою сім’ю, а й Батьківщину. У січні 2015 я прийшов у військомат та попросив мобілізувати мене. Потрапив спочатку в навчальний центр, а потім – у 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду».
Після служби у 2016 році Олександр повернувся до цивільного життя, працював у будівельній сфері. Але наприкінці 2021-го тривожні відчуття повернулися.
«Усі ми бачили, що відбувається, – розповідає ветеран. – Було зрозуміло: щось готується. Ті, хто вже тримав зброю, це відчували… Я почав збирати рюкзак і морально готуватися».
23 лютого 2022 року оголосили збори військовозобовʼязаних оперативного резерву першої черги і він прибув до військомату. А вже наступного дня почалося повномасштабне вторгнення.
«24-го лютого ми не чекали ніяких наказів. Зателефонував побратимам, сіли в машину й самі поїхали до пункту постійної дислокації 95 ОДШБр, – згадує він. – Київ стояв у величезних заторах, але ми розуміли: часу немає».
2 березня підрозділ Олександра увійшов до Макарівського району на Київщині, де вів бої проти російських військ. Саме там він отримав тяжке поранення, яке назавжди змінило його життя.
«Танковий снаряд вибухнув зовсім поруч, і мені уламком майже відірвало ліву нижню кінцівку. Потім довелося робити ампутацію. Дехто з наших хлопців тоді загинув, інші були важко поранені. Але ми свою позицію втримали», – пригадує він події того дня.
«Це не просто про фізичні вправи – це про повернення до життя»
Попереду на нього чекала довга реабілітація. Фізично і психологічно – це був новий виклик, але саме тоді він відкрив для себе адаптивний спорт.
«Ще під час лікування, коли ми з хлопцями вже могли пересуватися на милицях, ми почали виходити на майданчик, тягати штангу, підтягуватись, – розповідає чоловік. – І відчули, що це допомагає. Не лише тілу, а й голові. Спорт дає змогу розвантажити думки, повертає відчуття контролю».
Після протезування Олександр долучився до ветеранського спортивного руху – зокрема до змагань з адаптивного стронгмену, де ветерани з ампутаціями змагаються у силових дисциплінах. Він почав активно залучати побратимів до участі, відвідував шпиталі й реабілітаційні центри, щоб ділитися власним досвідом.
«Я бачив, як хлопці після поранень замикалися в собі, – каже він. – А спорт – це спосіб знайти нову мотивацію, спільноту, підтримку. Це не просто про фізичні вправи – це про повернення до життя».
У 2023 році команда українських ветеранів, серед яких був і Олександр, вирушила до Іспанії на міжнародний фестиваль Арнольда Шварценеггера. Там вісім ветеранів, семеро з яких мали ампутації нижніх кінцівок, встановили світовий рекорд з адаптивного стронгмену, протягнувши в упорі сидячи за канат чотири вантажівки загальною масою майже 36 тонн на 20 метрів за 30,69 секунди.
Через тиждень після повернення до України Олександр у складі ветеранської збірної вирушив до Вашингтону, де взяв участь у 48-му марафоні морської піхоти США, вперше пробігши 10 кілометрів на протезі.
«На двох ногах я ніколи не бігав десятку, – зізнається він. – А тут пробіг. І зрозумів, що всі обмеження – лише в голові».
Як народився «Альянс Ветеранів»
Ідея створити об’єднання ветеранів у Олександра Швачки з’явилася поступово – під час участі у ветеранських змаганнях і поїздок регіонами України. Разом із командою він відвідував різні міста, Одесу, Дніпро, Волинь, Чернігів, де проводилися регіональні спортивні події. Під час кожних змагань ветерани відвідували реабілітаційні центри, спілкувалися з військовими, які проходили лікування, і запрошували їх долучатися до спортивних заходів та спільноти.
Саме тоді він із побратимами зрозумів: потрібна окрема організація, яка б системно об’єднувала ветеранів і займалася не лише спортом, а й соціальною підтримкою та супроводом. Так у 2023 році з’явивились однойменні Міжнародний благодійний фонд та громадська організація «Альянс Ветеранів». Його співзасновниками стали учасники ветеранських змагань і спортивних проєктів – як ветерани, так і цивільні волонтери, які допомагають військовим ще з 2014 року.
«Наше гасло – ветерани для людей, – пояснює Олександр. – Ми продовжуємо служити, але вже в цивільному житті».
Організація співпрацює з Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, долучаючись до місій із повернення дітей з тимчасово окупованих територій, або з територій російської федерації в Україну. Минулого року, за підтримки партнерів, фонд організував відновлювальний табір у Мадриді для дітей, яких повернули з окупації.
Інший важливий напрям – супровід та соціальна реінтеграція ветеранів, а також допомога у працевлаштуванні. Представники обʼєднання відвідують шпиталі та реабілітаційні центри, проводять зустрічі з військовими, які відновлюються після поранень, діляться досвідом реабілітації та протезування.
Під час таких зустрічей Олександр часто пояснює практичні речі – як обрати протезне підприємство, коли підписувати акти прийому-передачі протезного виробу, які гарантії надає держава та місцева влада.
«Ми не просто про спорт, – каже він. – Ми про підтримку, про те, як допомогти ветерану пройти шлях від шпиталю до нового життя».
Окрім спортивних і реабілітаційних ініціатив, команда «Альянсу Ветеранів» активно займається юридичною та соціальною підтримкою військових. Проте, як зізнається Олександр Швачка, саме юридичний напрям сьогодні є одним із найскладніших.
Організація шукає фахових юристів, готових волонтерити й безоплатно допомагати ветеранам із питаннями соціального забезпечення, статусу, нарахувань або звільнення зі служби під час лікування. Адже отримати консультацію зараз можливо, але знайти фахівця, який супроводжуватиме справу до кінця, майже нереально.
«Буває, що ветеранам називають такі суми за послуги, що навіть не хочеться це коментувати. Тому юридична підтримка поки в нас на паузі, але ми активно шукаємо партнерів і волонтерів, щоб її відновити», – зазначає ветеран.
Окрім внутрішніх проєктів, «Альянс Ветеранів» розвиває й міжнародний напрям. Організація співпрацює із західними юристами, дипломатами та ветеранськими спільнотами, щоб привернути увагу світу до проблем воєнних злочинів і полонених. Мета – сприяти вдосконаленню міжнародного права, особливо в частині поводження з військовополоненими та цивільними заручниками. За словами Олександра Швачки, український досвід показує, що нинішні міжнародні механізми не працюють, і це потребує змін.
«Ми хочемо, щоб наш досвід допоміг запобігати подібним трагедіям у майбутньому, – каже він. – І щоб світ розумів, у яких нелюдських умовах перебувають наші полонені. І що може загрожувати світові, коли міжнародне законодавство не працює».
«Альянс Ветеранів» позиціонує себе як інтернаціональну організацію, до якої входять не лише українські, а й іноземні ветерани, зокрема військові США, які брали участь у бойових діях за свободу України. Обʼєднання підтримує таких бійців, допомагає їм адаптуватися в Україні та відчувати себе частиною нашої спільноти.
Водночас один із найуспішніших напрямів діяльності фонду – підтримка ветеранів через спорт. Команда «Альянсу» мотивує побратимів власним прикладом. Це принцип «рівний рівному», запозичений із американського досвіду реабілітації ветеранів, який в Україні активно впроваджують у всі суспільні сфери.
Такий підхід дає реальні результати. Олександр розповідає, що багато хлопців, яких він особисто запросив на ветеранські змагання, сьогодні досягли успіхів – хтось став медійною особистістю, хтось працює у сфері ветеранської політики на державному рівні. Та і самому Олександру спорт допоміг стати телеведучим у програмі «Ранок у великому місті» на ICTV2, хоча досвіду роботи в медіа у нього раніше не було.
«Спільнота, рух, спорт – це найкраща психологічна підтримка, – каже він. – Іноді жоден психолог не допоможе так, як людина, яка пройшла той самий шлях і може поділитися успішним досвідом».
Адаптивне лижне катання для ветеранів
Одним із нових напрямів діяльності «Альянсу Ветеранів» стало навчання ветеранів з інвалідністю адаптивному катанню на лижах. Ідея з’явилася після того, як команда побачила, наскільки активно в Україні розвивається адаптивний спорт – але лише там, де є інфраструктура, обладнання і фахівці.
У 2025 році група ветеранів та інструкторів вирушила до США, у штат Орегон, щоб пройти навчання техніці three-track skiing – катанню на одній нозі з використанням спеціальних опорних милиць-аутригерів. Там вони отримали знання від американських фахівців з адаптивного гірськолижного спорту.
«Це неймовірне відчуття – швидкість, гори, адреналін. Але головне – психологічне розвантаження, відчуття свободи і спільноти», – каже Олександр.
Саме тому, ми оголосили відкритий конкурс на навчання three-track skiing, що відбудеться в США у січні 2026 року. Після навчання ветерани та інструктори повернуться в Україну, щоб стати амбасадорами напрямку: проводити тренування, ділитися досвідом і залучати нових учасників за принципом «рівний рівному».
Перші навчально-тренувальні заходи заплановані на лютий–березень 2026 року на гірськолижному курорті «Буковиця» у Львівській області. Курорт надав локацію ветеранам безкоштовно, а Бориславська міська рада підтримала проєкт організаційно. Навчання проходитиме для трьох ветеранів та однієї ветеранки з ампутаціями нижніх кінцівок, двох лижних інструкторів і одного реабілітолога. Після повернення з США вони розпочнуть тренувати інших ветеранів, які живуть поруч, щоб створити сталий центр розвитку адаптивного спорту.
«Це не просто про спорт, а про відновлення. Людина, яка навчилася кататися на лижах, може взяти родину й разом відпочити. Це частина реабілітації та безбар’єрності», – наголошує Олександр.
Проєкт реалізується за підтримки американського фонду Razom for Ukraine, який допомагає із фінансуванням та закупівлею обладнання. Навчання у США – це лише початок системної роботи, яку планують продовжити в Україні.
«Ми не хочемо просто провести два заходи. Ми будуємо сталу систему розвитку адаптивного лижного спорту для ветеранів з інвалідністю, що стане частиною їхнього повноцінного життя», – підсумовує Олександр Швачка.
Фото надав Олександр Швачка
