Матеріал написаний за участі ветерана, кар’єрного консультанта, а нині і проєктного менеджера з ветеранських політик у Львівській Агломерації, Дмитра Ільїна.
«Мені вже байдуже. Дайте хоч щось». Цю фразу кар’єрні консультанти UNIT 6.0 чують регулярно від ветеранів після служби. Людей, які роками жили в системі, де головним було «треба», а не «чого хочу я».
Це важливо розуміти: далеко не всі ветерани після повернення мають ресурс на «пошук себе».
«Ветерани абсолютно різні, і кожному своє, – зазначив ветеран, кар’єрний консультант Дмитро Ільїн. – Хтось може досліджувати себе, зайнятись самоосвітою і поїхати в гори, щоб пізнати себе. Але є люди, яким треба завтра нагодувати сім’ю, оплатити оренду, повернути борги».
І це – реальність, про яку часто забувають у розмовах про кар’єрний перехід. Більшість людей шукають не «роботу мрії». Вони шукають спосіб стабілізувати життя: гроші на житло, бензин, ліки чи донат побратимам.
«Не завжди є можливість у ветерана запитати себе, чого він хоче. Та й у ветеранів не так часто питали раніше, чого він хоче. В армії звичніше поняття – треба», – пояснив Дмитро.
Саме тому після служби багато хто погоджується на першу-ліпшу роботу. Охорона. Нічні зміни. «Хоч щось».
І тут важливо сказати чесно: проблема не в самій роботі. Іноді швидкий заробіток – це необхідність. Проблема починається тоді, коли людина настільки звикає виживати, що перестає бачити себе як сторону вибору. Бо установка «візьмуся за все» дуже часто не про гнучкість. А про втрату контакту із собою.
«Робота – це не про ‘візьміть мене, будь ласка, я буду робити все на світі для вас’, – каже Дмитро. – Робота – це партнерські стосунки, в яких мають обирати дві сторони».
Це одна з найважливіших речей, яку ветеранам доводиться буквально повертати собі після служби: вони не прохачі. Вони – люди з досвідом, навичками і правом обирати. Але для цього потрібен час.
«Щоб предметно дослідити, що дійсно людина хоче і може робити, потрібно 7–8 зустрічей. А сам пошук роботи може затягнутись на кілька місяців. Тому в ідеальних умовах треба мати час плюс гроші. А це зараз рідкість та розкіш».
Саме тут з’являється роль кар’єрного консультанта. Не як людини, яка просто «підбере вакансію». І не як коуча, який розповідатиме про «успішний успіх».
А як фахівця, який допомагає людині зупинитися і поступово повернути собі право на питання:
— Що для мене важливо?
— Який ритм життя мені підходить?
— Чого я більше не хочу?
— Який досвід у мене вже є?
— Де я можу бути корисним?
— Як я хочу жити далі?
— Які навички та уміння в мене є?
Іноді людина приходить із запитом «треба терміново знайти роботу». І це нормально. Кар’єрне консультування не має права ігнорувати реальність людини.
«Якщо людина каже, що їй потрібна робота якнайшвидше, консультант не має морального права нав’язувати їй довгий процес самодослідження. Людина має робити те, що вона вирішила. Моя справа – показати, що можливостей значно більше», – пояснив Дмитро.
Сьогодні ситуація на ринку праці дозволяє кожному знайти себе. В Україні поглиблюється кадрова криза, і хороші спеціалісти залишаються в дефіциті. Але проблема часто не у відсутності можливостей – а у відсутності відчуття, що ці можливості «для мене».
«Ми росли в історичні часи, пережили велику кількість криз та травм. А тепер ще й війну. Українці багато століть намагались вижити – і нам це вдається. Тому наші питання часто дуже приземлені», – каже Дмитро.
І це не докір ветеранам. Це контекст. Саме тому момент, коли людина після служби все ж дозволяє собі подумати: «А чого хочу саме я?» — стає не слабкістю чи зайвою рефлексією.
А початком повернення себе.
_________________________________________________________________________
Unit 6.0 — проєкт кар’єрної підтримки ветеранів і ветеранок, що допомагає визначити і побудувати професійний шлях після служби. Записатись на кар’єрні консультації для ветеранів і ветеранок: https://www.reskillingukraine.com/consultants
