Бойові медики виконують значну роль на передовій, всіма зусиллями та вміннями рятуючи життя бійців. “Джміль” – у минулому парамедик, а сьогодні відданий військовослужбовець Збройних Сил України. Василь Галамай має досвід як бойовий медик, розпочавши свій шлях у період АТО. Військовий розповів “Ветеран Медіа” про свій досвід та проблеми, з якими працював при виконанні своєї роботи на фронті.
Василь Галамай з позивним “Джміль” — громадський активіст та військовослужбовець підрозділу “Нахтігаль” Збройних Сил України. Ще у період антитерористичної операції перебував на передовій та виконував роботу бойового медика у складі добровольчого батальйону, рятуючи життя бійців на сході країни. Від початку широкомасштабного вторгнення знову став на оборону країни як бойовий медик, але з часом змінив свій вектор роботи та обрав сферу командування.
Чи відрізняється забезпечення бойових медиків сьогодні та у період АТО?
Як і на початку війни, так і зараз, ми працюємо згідно з міжнародним протоколом Tactical Сombat Сasualty Сare (ТССС), що є стандартом надання допомоги в догоспітальній медицині на полі бою. Ми забезпечені сучасним та дієвими засобами, що є в такмеді сьогодні, так само як і на початку АТО.
Що ускладнює роботу бойових медиків на передовій?
Бути бойовим медиком у розвідувальному взводі — це великий обсяг роботи. Найбільша складність полягає у тривалій евакуації поранених бійців. Після прибуття на точку до пораненого, доводилося довго витягувати чи виносити його з передової до точки евакуації. А якщо врахувати погані погодні умови та постійні обстріли, необхідно викладатися на максимум, адже кожна хвилина важлива.
На нулі завжди є стресовій ситуації, я намагаюся бути спокійний наскільки це можливо. Підняти свою концентрацію, так мовити, на максимум. І так, звісно це все виснажує тебе: постіній обстріли, велика кількість поранених та загиблих. Але це і є війна. І те, як ти будеш реагувати на ці виклики та стреси — визначає наскільки ти будеш ефективним для підрозділу.
Інфекції та стерильність, яка ситуація з цим на нулі?
На фронті ніде немає стерильних місць. Тільки на пунктах, де приймають поранених бійців. На таких ділянках є відповідні вимоги до стерильності. Якщо ти боєць та отримав поранення під час бойових дій, то ти автоматично уже отримав якусь інфекцію, бо це пошкодження зовнішнього покриву шкіри, і засобів для такої обробки немає.
У 2023 році ви залишили посаду парамедика та перевелися до підрозділу “Нахтігаль”. Яку роботу ви виконуєте у цьому підрозділі?
На цей час я командир взводу у підрозділі “Нахтігаль”. Проте мій медичний рюкзак і досвід бойового медика завжди зі мною. На жаль, доволі часто доводиться застосовувати ці знання та вміння в різних ситуаціях. Буває, що поранені побратими із суміжних підрозділів потрапляють на наші позиції, і ми надаємо їм допомогу. Адже це також наші брати по зброї, яким потрібна підтримка.
Підрозділ “Нахтігаль” сьогодні знаходиться на Курському напрямку. Розкажіть, з якого часу ви працюєте на цьому напрямку?
Для участі у боях на Курському напрямку нас перекинули з іншого сектору, де ми тривалий час виконували бойові завдання. Тут ми працюємо від самого початку операції. Ще до входу штурмових груп ЗСУ на територію росії, ми вже здійснювали роботу, використовуючи FPV-дрони, завдаючи ворогу ударів на його території.
Нещодавно ви отримали поранення. Чи можете розповісти що трапилося?
На Курщині, глибоко на території росії, я був поранений внаслідок вибуху ворожого FPV-дрона. Поранення були в стегно та ногу, один з уламків навіть дістався спини, потрапивши у хребець. Дякувати Богу, все обійшлося. Оскільки уламки не витягували, загноєння ран не сталося. Медики швидко надали допомогу, і мене доволі швидко виписали зі шпиталю. Уже наступного дня я повернувся в стрій і продовжив виконання бойових завдань.
Цікаво, що під час одного зі штурмів я спостерігав за онлайн-трансляцією, як кілька наших груп перетинають кордон з боями в іншому секторі. У складі однієї з цих груп був мій молодший брат. Пізніше, коли він вийшов на зв’язок, я дізнався, що його поранило в голову. На щастя, він залишився живий і перебуває у шпиталі. Так співпало, що нас обох евакуювали до одного і того ж шпиталю, хоча й із різницею в кілька тижнів.
6 грудня – День Збройних Сил України. Як, на вашу думку, змінилася армія за час російсько-української війни?
Наше військо за час повномасштабної війни зазнало значних змін. Попри впливи радянської системи, супротив окремих елементів та підривну діяльність ворога, який має своїх агентів у різних структурах, ЗСУ вдалося суттєво модернізуватися. Сьогодні українська армія є однією з найсучасніших у світі не лише завдяки здобутому бойовому досвіду, а й через впровадження найновітніших технологій.
Наприклад, створення нового роду військ – Сил безпілотних систем – стало яскравим свідченням цього прогресу. Використання безпілотних катерів, ударних дронів далекого радіусу дії, які здатні завдавати ударів на відстані до 1800 км, і багатьох інших сучасних технологій робить нас надзвичайно ефективними на полі бою.
Користуючись нагодою, хочу привітати всіх побратимів і посестер із Днем Збройних Сил України! Дякую кожному за самовіддану працю, жертовність, навички та вміння. Ви, важкою працею над собою, засвоюєте нові знання та застосовуєте їх на полі бою, знищуючи ворога, його техніку й водночас рятуючи життя наших воїнів.
Кожен має пам’ятати, що ці люди пожертвували всім заради нашої державності. Вони залишили свої сім’ї, роботу, бізнес, звичайне життя. На жаль, багато хто з них уже віддав своє життя, але ті, хто лишився, невпинно працюють задля нашої перемоги та збереження України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Я постійно думаю, чи це нормально”: історія Максима Килимника – бійця з 3-ї ОШБр.
