Творча майстерня «Дивна птаха» – це сімейний ветеранський бізнес, що народився з втрати, переїзду й любові до життя. Її засновниця Марина – переселенка з Лисичанська, жінка військовослужбовця, мама ілюстраторки та дизайнерка з неабиякою фантазією. У Львові вона разом із донькою Марією створює принти, які втілюють мрії, спогади, біль і ніжність у формі листівок, шоперів, чашок та футболок.
«Ми створюємо принти і друкуємо їх на сувенірній продукції. Це наші почуття, які ми хочемо донести до людей», – розповідає Марина.
У майстерні «Дивна птаха» друкують листівки, футболки, чашки, шопери, коврики для мишок та інші речі з власними ілюстраціями.
«Принти всі про мрії, про любов, про військових, про Львів, про внутрішній стан людини… І, звісно, про котів. У нас навіть є чашка з написом «Завжди бережіть свого кота» – вона була дуже популярна на новорічні свята», – усміхається Марина.
Марина з родиною виїхала з рідного Лисичанська в перші дні повномасштабного вторгнення. Зібралися за пів години – кілька теплих речей і кіт. Торговий центр, де раніше працювали магазини Марини, згорів. Врятувати нічого не вдалося.
«Я довго займалась святами. Професійний аеродизайн, святкові прикраси, одяг українських брендів. Все згоріло… Але я не зламалася. Ми приїхали до Львова й почали з того, що вміємо – фантазувати і малювати», – каже Марина.
Перші навички роботи з Photoshop вона опанувала самостійно, коли донька-ілюстраторка Марія підказала їй, як краще навчитися. Тепер у «Дивній птасі» можна знайти принти обох: мрійливі, теплі, часом іронічні.
«Мене надихають любов до людей, до життя, до своєї країни. Таке всеосяжне бажання жити», – каже Марина.
Свою справу вона розвивала поступово: почала з волонтерства у «Карітасі», пройшла навчання на стартап-курсі, здобула мінігрант від донорів, а згодом отримала ваучер від Львівської міськради на 300 тисяч гривень. Допомогли також підтримка від хабу «Вона» і коло нових знайомств у Львові.
Завдяки міській підтримці родинний бізнес отримав сучасне обладнання, яке стало справжнім проривом для їхньої справи. Зазначимо, що загалом міська рада пропонує 12 типів ваучерів, серед яких – на обладнання, оренду приміщень, участь у навчаннях тощо.
Хоча у Львові в Марини не було знайомих, вона каже, що швидко відчула підтримку.
«Я тут нікого не знала. Але я відкрила фейсбук, написала “волонтерство у Львові” – і вже за кілька днів допомагала в “Карітасі”, потім була на стартап-курсі, познайомилась із дівчатами. Люди добрі, щирі, з почуттям гумору. Я почуваюся тут як вдома».
«Дивна птаха» – це справжня сімейна справа. Проте поруч із творчістю – постійна тривога за чоловіка, який від початку повномасштабного вторгнення служить у Збройних силах України.
«Він військовослужбовець. Ще за два тижні до початку великої війни вони вже були напоготові. А 24-го лютого о п’ятій ранку він подзвонив і сказав: почалося…» – згадує Марина.
Чоловік Марини Андрій нині служить у Збройних силах України. Йому 55 років. За освітою він офіцер – закінчив Васильківське авіаційне училище. Однак після розпаду Радянського Союзу не пов’язав своє життя з армією, адже тоді військова служба здавалася далекою і непевною перспективою. Андрій пішов у цивільне життя, але залишався у запасі.
У 2014 році йому зателефонували і сказали бути напоготові. Тоді, щоправда, його не призвали. А от у 2015-му знову подзвонили й повідомили: «Андрію Михайловичу, завтра до військкомату – з речами». Наступного дня він прийшов до військкомату – один, без інших мобілізованих, лише з рюкзаком. Його посадили в машину й повезли до армії.
Відтоді Андрій безперервно служить. Починав у Станиці Луганській — це прикордонна зона. Він служить у Луганському прикордонному загоні імені героя полковника Євгена Пікуса. Сьогодні це вже повноцінна бригада з символічною назвою «Помста», яка була на всіх гарячих точках.
«Ми дуже цінуємо той час, коли він поруч, коли можемо просто попити каву. Він повертається – і ми мовчимо, але мовчимо разом. Це – про життя, яке хочеться берегти», – ділиться Марина.
А ще вона нагадує: «Завжди бережіть свого кота». Бо в «Дивній птасі» це теж частина філософії – берегти найрідніше, бути ніжними до себе й світу, і завжди знаходити сенс у теплі.
Фото: «Ветеран Медіа»
