Військові кожного дня, ризикуючи своєю безпекою та життям, здійснюють оборону держави. За рік повномасштабного вторгнення загинула велика кількість захисників та ще більше отримали тяжкі поранення. Українські лікарі допомагають їм відновити фізичний та психологічний стани. Деякі бійці після реабілітації повертаються до цивільного життя, а хтось знову – на фронт. Один із наших захисників під час реабілітації поділився своїм досвідом «відновлення» та історією поранення.
29-річний Юрій Третишник, учасник бойових дій ще з 2014 року. Військовий родом із Черкас і до 24 лютого займався громадською діяльністю, виховував доньку та планував надалі розвивати свою позицію у суспільстві, допомагаючи населенню свого містечка. Але з початком повномасштабного вторгнення приєднався до полку ССО АЗОВ, які з часом переформатувалися у 3 ОшБр, та під час служби отримав посаду капітана 2 роти 1 батальйону.
Під час оборони країни Юрій отримав поранення в одній із гарячих точок, за що був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня за бездоганне виконання військового обов’язку.
Ще до 2022 року Юрій служив у ЗСУ, маючи досвід та бажання обороняти країну, і знову приєднався до лав ССО АЗОВ (3 ОшБр) як доброволець, оскільки відчував що повинен виконати свій громадянський обов’язок.
«Це складно пояснити, ти ніби у середині відчуваєш, що повинен захистити своїх близьких та державу. Це відчуття громадянського обов’язку завжди було при мені, і гадаю усіх хто, пішли на фронт, зрозуміють моє бажання», – зазначає захисник.
У жовтні під час штурму окупантів на Бахмутському напрямку отримав поранення, після якого не міг продовжувати службу.
«Наш підрозділ займався проведенням штурмових дій в околицях Бахмута, для цього ми вийшли на межі передової частини міста, відповідно у процесі виконання бойового завдання, я отримав поранення у плече. У спину прилетів осколок, розламав кістку, поранення було глибоке, рука майже була «відірвана» від тіла»,– пригадує Юрій.
З таким тяжким осколковим пораненням чоловік потрапив у прифронтову лікарню міста Дружків, Донецької області.
«Побратими продовжували виконувати бойове завдання, а я уже лежав під скальпелем хірурга, який у прямому сенсі слова «пришивав» мені руку», – додає він.
Після Дружківки, військовий відвідав понад 5 різних лікарень, де його оперували, щоб врятувати руку. Та уже, приблизно два місяці, він перебуває на лікуванні у київській поліклініці з апаратом Єлізарова та проходить реабілітацію для відновлення рухливості руки.
Захисник зазначає, що відносяться до військових дуже добре у лікарнях, як і прифронтових, так і у більш безпечних містах. Всі розуміють, яка ситуація і якою ціною військові виконують свою роботу, тому це все, якоюсь мірою, теж об’єднує нас.
«Зараз фактично усі операції корегувального характеру, зрощування м’яких тканин, але першочерговим з чим боролися медики – це з інфекціями. Після осколкових поранень інфекція є завжди», – акцентує військовий.
Усі м’які тканини уже зрослися та медики зняли шви, тільки залишився апарат та повна реабілітація до якої входять різні вправи для відновлення контакту з сухожилля, щоб трішки розрухати руку. Таке відновлення триває від 3 до 5 місяців.
«Хочеться повернутися до цивільного життя, але якщо ця війна буде тривати до мого повного відновлення, я звичайно знову повернуся на фронт, у першу чергу для власної дочки, адже для майбутнього наших дітей ми це все робимо», – зазначає Юрій Третишник.
Юрій один із багатьох, хто після тяжкого поранення готовий повернутися знову на передову. За Українською статистикою, яку озвучила Ганна Маляр в ефірі телемарафону, понад 80% поранених, які пройшли лікування та реабілітацію, повертаються на фронт, і це стає можливим, дякуючи як і бойовим медика, що надають першу домедичну допомогу, так і звичайним лікарям, які допомагають військовим відновити фізичний стан.
1 коментар