У п’ятницю, 7 лютого, у стінах львівської Ратуші відбулась антиконференція «Як покращити досвід працевлаштування ветеранів та адаптувати середні та великі організації до їх повернення», в межах якої представники бізнесу спільно з ветеранами обговорили актуальні проблеми процесу адаптації та працевлаштування учасників бойових дій. На заході побувала журналістка «Ветеран Медіа» і розповідає про особливості формату, які рішення вдалося напрацювати та про поради, як адаптувати організацію до повернення ветеранів.
Подію організував Офіс з управління персоналом Львівської міської ради спільно з Львівським центром надання послуг учасникам бойових дій разом з агенцією навчання та розвитку MindForce Agency. Метою заходу є створення стратегії системної адаптації організацій, створюючи середовище, в якому ветерани та ветеранки почуватимуться потрібними, а компанії та колективи – підготовленими до їхнього прийому. Йдеться не лише про соціальну відповідальність, а й про стратегічну необхідність для бізнесу, державних і муніципальних установ. Адже ветерани мають унікальні навички, досвід і мотивацію, які можуть стати цінним ресурсом.
«Ветеранам важливо об’єднуватися, бо ті, хто не воював, не можуть вирішувати, що нам потрібно. Важлива проблема – гіперемпатія суспільства. Нас сприймають як бідних, нещасних, хоча ми зовсім інші. Так само, як ми витягували один одного з бою, тепер маємо підтримувати в цивільному житті. Це важко, відповідальність викликає тривогу, але саме через це ми ростемо. Сперечаймося продуктивно, щоб поважати одне одного й вибудовувати спільноту, яка справді заслуговує на більше», – розпочав захід керівник Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, колишній комендант медичної роти 46-ї аеромобільної бригади Андрій Жолоб.

За даними Офісу з управління персоналом ЛМР, станом на липень 2024 року в Україні нараховувалося 1,2 мільйона ветеранів. Водночас 30% із них наразі не можуть знайти роботу, хоча ринок праці відчуває нестачу кадрів. Водночас за спостереженням фасилітаторки MindForce Agency Зоряни Борбулевич, багато компаній та організацій нині розгублені щодо взаємодії з ветеранами: «Є якийсь страх – а що це буде, а як це буде, а що казати, а що не можна?».
Саме тому з’явилася ідея допомогти організаціям адаптуватися до повернення ветеранів. Це не про інтеграцію самих ветеранів, підкреслила експертка, а про те, що мають робити керівники, колективи та організації, аби бути готовими приймати ветеранів без страху. Вона наголосила, що це «фантастичний ресурс», адже ветерани мають унікальні навички: стійкість, лідерство, вміння працювати в команді та брати відповідальність.
«Формат зустрічі базується на технології відкритого простору. Ця методика широко використовується у світі, зокрема в бізнесі, урядових і неурядових організаціях, а навіть у великих корпораціях на кшталт Boeing. Головна умова її успішності – активна участь кожного та готовність брати відповідальність», – зазначила Зоряна Борбулевич.


Є умови, за яких технологія відкритого простору (антиконференція) спрацьовує:
Принцип №1. Ті, хто зібралися, — це саме ті потрібні люди. Цей принцип нагадує учасникам, що їм не потрібен голова правління та ще 100 осіб для того, щоб досягнути цілі; для цього потрібно лише ті, кого хвилює тема і цікавить результат.
Принцип №2. Коли починається, тоді й вчасно. Вільний формат дозволяє учасникам переходити між малими групами, які їх найбільше цікавлять, а також «дух та креативність не мають робочого графіку».
Принцип №3. Що відбувається, те й має відбутися. Наповнення події формується природно, відповідно до інтересів і пріоритетів учасників. Цей принцип пояснює відсутність наперед заданого розкладу.
Принцип №4. Все відбувається там, де має відбуватись. Вільний формат дозволяє учасникам переходити між малими групами, які їх найбільше цікавлять, а також вони можуть сформувати свою малу групу у комфортному для них місці.
Принцип №5. Коли закінчується, тоді закінчується. Кожна дискусія триває рівно стільки, скільки вона приносить користь і цікавість.
Закон мобільності: Якщо ти є частиною обговорення, де ти і не отримуєш, і не приносиш цінності, ти можеш скористатись законом двох ніг – встань і перейди до іншої групи обговорення або створити власну. Цей закон породжує два типи учасників: бджоли та метелики.
«Бджілки – ті, які будуть працювати по протоколу. Вони піднімають тему дискусії і відпрацьовують її. А метелики – це ті, які прилетів сюди, послухав, полетів туди, послухав, пішов там, розказав, пішов кави випив», – пояснила ко-фасилітаторка та психотерапевтка Марія Олійник.

У форматі відкритого простору майже сорок учасників обговорили, як зробити процес працевлаштування ветеранів більш ефективним, а також як адаптувати середній і великий бізнес до повернення військових у цивільне життя.
Наприклад, директорка департаменту гуманітарної політики ЛМР Бартошик Валентина запропонувала тему «Програми підтримки (сімей) ветеранів в організації».
«Мене цікавить, які програми підтримки повинна запропонувати організація для самих ветеранів, які повертаються. Ми маємо тільки одного ветерана в структурі департаменту, посадовця. Чи це мають бути програми, націлені на ветеранів, чи вони мають охоплювати сім’ї? Я на цю тему хотіла б поспілкувалась», – зазначила вона.

У межах цієї дискусії учасники напрацювали ідеї створення індивідуального плану адаптації ветеранів у організації, навчальні пропозиції щодо зміни фаху, наявність наставника-лідера для ветерана та індивідуального робочого графіку.

Натомість начальниця управління з підбору і навчання персоналу офісу з управління персоналом ЛМР Наталія Рудкевич та ветеран Володимир Рудковський вирішили розпочати дискусію на тему «Менторство в організаціях».
«Менторство для ветеранів важливе не лише в організаціях, а й у всьому суспільстві. Коли ми запрошуємо ветеранів на роботу, вони стають нашими колегами. Але що далі? Потрібно впроваджувати структури підтримки: менторські програми, адаптаційні ініціативи для ветеранів та їхніх сімей. Це допоможе розкрити їхній досвід і зробити організації сильнішими. Також важливо ефективно використовувати принцип інституційного рівня довіри. Якщо ветеран має лідерські якості, він може стати наставником і формувати навколо себе команду, що працюватиме як єдина система», – пояснила Наталія Рудкевич.
Спільно з учасниками вони висунули ідеї створення мікроофісу для ветеранів в структурах, впровадження рекомендацій щодо контролю фізичного та ментального стану ветеранів та діагностування залежностей, а також культури підтримки ветеранів у робочому середовищі, а саме бонуси, супровід та подяки.

Також HR-директор IT-компанії Sombra Михайло Ткач запропонував до обговорення тему «Онбординг ветеранів: адаптаційна відпустка чи активне включення в роботу».
«У нашій компанії ми обговорюємо дилему: яка модель адаптації ветеранів у колективі є найкращою? Перша альтернатива – надати адаптаційну відпустку, щоб вони могли відновити здоров’я та поступово входити в робочий процес. Друга альтернатива – одразу активно залучати їх до роботи. Думки розділилися, тому нам важливо почути позицію ветеранських колективів», – зазначив він.

Учасники дискусії дійшли висновку, що до кожного ветерана потрібен індивідуальний підхід, якісне відновлення до повернення на робоче місце та стимул повертатися. Також необхідно створити простір, де ветеран буде почутим, а також призначити авторитетного для ветерана структурного керівника.
Як підсумок Антиконференції, кожен з учасників отримає збірник із напрацьованими висновками та рішеннями з кожної теми дискусії. Натомість Офіс з управління персоналом, Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій та MindForce Agency напрацювали базовий чек-лист «Як адаптувати вашу організацію до повернення ветеранів», в який увійшли такі пункти:
1. Перші кроки:
- Навчання для керівників, лідерів та колективів щодо ефективної інтеграції ветеранів у робочий процес.
- Мапування та анкетування для виявлення: прихованих навичок, знань і компетенцій ветеранів, що можуть бути корисними для компанії.
2. Технічні аспекти:
- Професійне навчання та перекваліфікація ветеранів (при потребі) – курси, менторство, сертифікаційні програми.
- Адаптація робочого місця – зручне робоче обладнання, доступність для людей з інвалідністю.
- Гнучкий графік роботи – можливість часткової зайнятості або дистанційної роботи.
- Юридична та бюрократична підтримка – допомога в оформленні документів, податкових пільг.
- Карʼєрний супровід – коучинг, наставництво, можливості для росту.
3. Ментальні аспекти:
- Психологічна підтримка – корпоративні психологи, групи підтримки.
- Культура розуміння в колективі – тренінги для колег щодо роботи з ветеранами.
- Зменшення тригерів – уникнення зайвого стресу (гучні звуки, різкі зміни середовища).
- Чіткість робочих процесів – зрозумілі інструкції, стабільні умови праці.
- Відчуття значущості – залучення до соціальних проєктів, можливість передавати досвід.

«Ця подія дала можливість створити інструменти, алгоритми та так звану маршрутну карту, за якою найближчим часом відбуватиметься адаптація організацій та створення середовищ, де ветерани та ветеранки зможуть ділитися та впроваджувати свій унікальний досвід, здобутий у зоні бойових дій», – зазначила організаторка та начальниця управління з підбору та навчання персоналу Наталія Рудкевич.
Вона додала, що подія об’єднала ключових стейкхолдерів: ветеранів і ветеранкок, їхні сім’ї, представників бізнес-середовища, експертів ІТ-компаній, муніципальних службовців, представників державної влади, громадських організацій та благодійних фондів задля обміну досвідом і напрацювання практичних рішень.
«Ми вдячні всім залученим учасникам та учасницям, а також нашим партнерам із MindForce Agency за ефективну співпрацю, яка незабаром втілиться у цінний інформаційний продукт», – підсумувала фахівчиня.
Фото: «Ветеран Медіа»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові 12 ветеранів безкоштовно навчатимуться ІТ
