Повернення з зони бойових дій може бути складним етапом для військовослужбовців, оскільки багато з них відчувають ускладнення через емоційні , соціальні та побутові труднощі. У нашому інтерв’ю з психологинею Наталією Павленко ми розглянемо найпоширеніші виклики, з якими стикаються ветерани, і обговоримо, як їхні рідні можуть підтримати їх у процесі адаптації.
Наталія Павленко родом із Чернігова є практичною психологинею, сертифікованою консультанткою-терапевткою з військової та кризової психології. Вона займається волонтерством з 2014 року, з того ж періоду працює із військовими та їхніми сім’ями.
Які найпоширеніші виклики переживають ветерани під час повернення до цивільного життя?
Ветерани часто відчувають почуття несправедливості. Це може проявлятися в тому, що вони бачать здорових чоловіків, які не пройшли через війну, і відчувають, що цивільні люди нерідко реагують байдуже або говорять необачні речі. Також виникають труднощі з оформленням документів, наприклад, для отримання інвалідності, що є додатковим тиском. Ці переживання відображають внутрішній стан військових, які отримали новий досвід під час служби. Їхній психічний стан потребує адаптації до нового, цивільного життя, адже після війни відбувається чимало змін. Психіка військового повинна навчитися розслаблятися і звикнути до нових умов, коли бездіяльність не означає небезпеки, а є нормою. Тобто, щоб зламалися схеми, як-от перша загроза – стріляй або бийся. Адже тиша – це небезпека на війні.
Що є найважливішим у перші дні перебування вдома для ветерана? Як поводитися рідним у ці дні?
На мою думку, в перші дні найважливіше забезпечити задоволення базових фізичних потреб ветерана. Він має відпочити, виспатися і відновитися. Психічна адаптація вимагає спокою та мінімізації стресу, щоб тіло змогло звикнути до нових умов. Рідним слід бути уважними до потреб ветерана, адже кожна людина унікальна. Хтось може захотіти залишитися вдома і просто лежати кілька днів поспіль у ліжку, а інший – зайнятися якоюсь справою. Важливо запитати їх, що потрібно, і поважати їхні бажання. Якщо ветеран просить залишити його в спокої, слід дати йому час.
Якщо близькі переживають, що ветеран може замкнутися в собі, що робити?
Рідним потрібно бути уважними і намагатися встановити емоційний зв’язок, налаштуватись на потреби ветерана. Якщо стає помітно, що ветеран занадто довго вживає алкоголь або не виходить з дому, це може свідчити про глибші проблеми. Важливо не залишати людину наодинці зі своїми переживаннями, адже це може поглибити відчуття ізоляції. Військовому важливо розуміти, що є люди, які завжди на його боці. Взаємодію слід адаптувати, щоб не тиснути, але й не відштовхувати.
Як виявити, що ветеран потребує професійної психологічної допомоги?
Якщо ветеран уникає соціальних контактів, страждає від депресії, вживає алкоголь чи забувається у комп’ютерних іграх, не задовольняє основні потреби – це серйозні сигнали. Повернення з війни може супроводжуватись підвищеною агресією, і хоч потреба в часі на адаптацію зрозуміла, агресія не повинна переходити межі. Якщо вона стає небезпечним явищем, варто звернутися по допомогу.
Як розпочати розмову з військовим про необхідність психологічної допомоги?
Найкращий спосіб – це пряме звернення. Скажіть, що спостерігаєте зміни в його поведінці, які можуть свідчити про проблеми. Важливо встановити емоційний зв’язок і довіру, щоб людина відчувала підтримку. Розповідайте про інших, хто подолав труднощі завдяки допомозі психолога, адже така інформація часто є більш авторитетною, якщо її передають близькі або побратими. Проте, важливо пам’ятати, що бажання звернутися за допомогою має йти від самого військового.
Чи справді військові більше довіряють своїм побратимам, і якщо є відмова звертатися до психолога, чи можна порадити групову терапію?
Так, довіра до своїх дійсно більша. Ветеранські спільноти забезпечують відчуття підтримки. Групова терапія серед ветеранів може бути дуже ефективною. Проте, важливо, щоб військовий сам хотів займатися своїм лікуванням.
Які техніки чи поради можуть допомогти ветеранам впоратися зі стресом?
Є безліч фізичних та дихальних технік, але прості речі, такі як фізичне навантаження, спорт чи хобі, також можуть бути надзвичайно корисними для психічного здоров’я. Робота з тілом, наприклад, заняття спортом чи йога, добре впливають на психіку. Креативні заняття, такі як ремонт або садівництво, також можуть позитивно вплинути на відновлення. Навіть якщо людина в гаражі розбирає мотоцикл або ремонтує, це та ж сама робота з дрібною моторикою, що теж буде дуже добре працювати. Важливими є і спілкування з близькими людьми, які можуть підтримати і розрадити.
Про що краще не запитувати у військовослужбовця, який тільки повернувся з зони бойових дій?
Краще почати розмову з простих запитань щодо його поточних потреб. Не варто глибоко занурюватися в травматичний досвід прямо після повернення. Якщо відносини близькі, можна запитати про службу, але важливо дивитись на реакцію. Якщо людина не хоче говорити на цю тему, краще змінити розмову.
Як близькі можуть допомогти ветерану знайти нову зайнятість?
Близькі люди повинні бути в курсі актуальних можливостей, таких як курси або тренінги для ветеранів. Важливо заохочувати ветерана, шукати спільні інтереси і пропонувати йому різні можливості для розвитку. Спільноти ветеранів можуть стати джерелом досвіду і нових проектів.
Що мотивує вас працювати з військовими та їхніми сім’ями?
Моя громадянська позиція та волонтерський досвід з 2014 року визначають мою місію – робити внесок у підтримку військових та їхніх родин. Вважаю, що це моя особиста місія та служба на благо нашої країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підтримка родин загиблих військових: результати дослідження Руху VETERANKA
