Адаптивні тренування — це важливий етап фізичної реабілітації, що допомагає повернутися до звичного ритму життя, подолати внутрішні бар’єри та досягти нових цілей. Ярослава Шундрій, 24-річна адаптивна тренерка з Києва, майстер спорту України з важкої атлетики, пройшла спеціалізоване навчання і нині допомагає ветеранам відновлюватися після важких поранень. У своїх соцмережах вона ділиться результатами роботи з військовими, транслює їхній прогрес і доводить усім, що наші ветерани — це насправді люди з необмеженими можливостями.
Ярослава родом із міста Дружківка Донецької області. Спорт завжди був невід’ємною частиною її життя: вже у 4 роки вона почала займатися спортивною гімнастикою та легкою атлетикою. Однак на шлях професійної спортсменки стала лише у 19 років, коли відкрила для себе важку атлетику. Саме цей вид спорту докорінно змінив її, перетворивши з аматорки на багаторазову чемпіонку та майстра спорту України.
Початком тренерської кар’єри Ярослави стало бажання підзаробити та спробувати себе у новій ролі: власник спортивного залу, до якого згодом влаштувалася працювати дівчина, запропонував їй вакансію тренерки. Спершу Ярослава сумнівалася в своїх здібностях, оскільки ніколи не викладала, проте багаторічний досвід у спорті та віра близьких у неї переконали її погодитися на пропозицію.
Перші заняття в ролі тренерки були нелегкими, але підтримка колег і родини допомогли Ярославі здобути впевненість у своїх силах. Нині, після чотирьох років роботи, вона з гордістю говорить про своїх клієнтів та їхні досягнення.
«Мене надихає бачити, як люди прогресують, як вони ставляться до мене як до друга і наставниці. Саме тому я вирішила, що хочу залишитись у фітнес-індустрії», – ділиться Ярослава.
Адаптивне тренерство: навчання та особливості роботи з ветеранами
До повномасштабного вторгнення Ярослава розглядала можливість працювати з адаптивними спортсменами. Вона вивчала цю тему та шукала спеціальні навчальні програми, але тоді в Україні не було жодних курсів чи тренінгів для адаптивних тренерів, тож довелося на якийсь час відкласти цю справу.
Однак, після 24 лютого 2022 року її інтерес до цієї теми відновився. Ярослава звернулася до Юлії Коваль та Валерія Киселя – тренерів з багаторічним досвідом роботи з ветеранами, які організували онлайн-школу підготовки адаптивних тренерів. Ярослава стала студенткою першого потоку, отримані знання вона постійно використовує у своїй роботі, а друковані матеріали лекцій з таблицями та нотатками є для неї незамінним ресурсом під час занять з ветеранами.
«Реальна фізична підготовка після поранення має на меті забезпечити функціональність і незалежність у повсякденному житті. Завдання адаптивного тренера – допомогти людині перейти від стану залежності до незалежності. Це передбачає використання рухів, вправ і досвіду, які сприятимуть формуванню всебічної, тривалої фізичної форми, що служитиме ветерану протягом усього життя», — розповідає Ярослава.
Тренер має створити відчуття безпеки та підтримки, адже саме це може стати важливим кроком на шляху до зцілення для тих, хто пережив травматичні події війни. Зі слів Ярослави, робота з ветеранами потребує не лише знань у галузі фізичної підготовки, а й розуміння психології.
«Тренер повинен бути чуйним, готовим забезпечити емоційну підтримку та здатним створити середовище, яке сприятиме відновленню та розвитку», — додає Ярослава.
Тренерка поділилася, що звикла активно спілкуватися зі своїми цивільними спортсменами, завжди розпитуючи про їх день і розповідаючи про свій. На її думку, комунікація є неймовірно важливою, оскільки від настрою людини залежить продуктивність тренувань. Однак у випадку роботи з людьми, що пережили досвід війни, Ярослава вважає доцільним поважати чужі кордони та не чинити тиску.
«Я хочу, щоб на моїх тренуваннях ветерани відчували, що я їх чую та розумію. Я завжди готова підтримати їх у питаннях виходу в соціум, участі в змаганнях, підготовці до цих змагань, я готова бути їм просто другом. Головне — це бачити людину, а не інвалідність, і ставитися з повагою до таких людей, за правилом “рівний – рівному”», — пояснює тренерка.
Під час занять з ветеранами Ярослава дотримується принципу самостійності своїх клієнтів. Вона переконана, що важливо не інвалідизувати людину, поважати її незалежність і не допомагати з інвентарем там, де вона може впоратися самостійно. Водночас Ярослава зазначає, що це потребує свідомого підходу, адже допомога «на автоматі» може образити людину.
Зі слів Ярослави, тренування проводять тричі на тиждень, група складається з ветеранів із різними травмами, зокрема ампутаціями. Вправи для групи зазвичай спрямовані на опрацювання певних м’язів, але кожен рух адаптується під індивідуальні можливості учасників тренування.
«Це дозволяє створити відчуття єдності: кожен займається разом із групою, виконуючи ті самі вправи, просто у своєму темпі чи форматі. Саме в цьому полягає головна перевага групових тренувань — учасники не відчувають себе ізольованими, вони — частина команди», — зауважує тренерка.
Груповий формат також сприяє комунікації між ветеранами, які часто мають труднощі у спілкуванні з цивільними. Тренерка відмітила, що у такій компанії учасники стають більш вмотивованими та відкритими. Наразі групові тренування для ветеранів та цивільних проводяться окремо, хоча Ярослава розглядає можливість інтеграції спортсменів у майбутньому.
«Деяким ветеранам складно перебувати у цивільному середовищі і навпаки, тож такий формат може стати актуальним пізніше. Водночас фізичні вправи завжди можна адаптувати під можливості кожної людини, що забезпечує інклюзивність і доступність занять», — зазначає тренерка.
На сьогодні всі ветерани, які тренуються у Ярослави, — це або вже діючі спортсмени, або ті, хто нещодавно отримав поранення і ще не має протеза, проте прагне підтримувати фізичну форму.
Серед її підопічних є ветерани-члени громадської організації «Один за одного», які займаються джиу-джитсу та плаванням, беруть участь у чемпіонатах світу і демонструють чудові результати. Основною метою тренувань зараз є підготовка спортсменів до участі у змаганнях як в Україні, так і за кордоном, зокрема у найближчих планах тренерки — змагання з адаптивного кросфіту. Процес підготовки вимагає часу, але тренування вже дають свої результати.
Про побудову інклюзивного простору в Україні та особистий розвиток
На думку Ярослави, розвиток інклюзивності у фітнес-індустрії є ключовим кроком до створення комфортного середовища для всіх, незалежно від фізичних можливостей. Вона виступає за збільшення кількості адаптивних тренерів серед фітнес-спеціалістів в Україні та створення інклюзивних спортивних залів, які будуть доступними для людей з інвалідністю.
«Людина, яка користується колісним кріслом, може втратити мотивацію відвідувати тренування, якщо для цього їй доведеться подолати численні перешкоди. Наприклад, просити когось допомогти спуститися сходами, або не мати доступу до душу чи туалету», — пояснює Ярослава.
Інклюзивні спортивні зали значно полегшили б життя ветеранам, підвищили їхню мотивацію займатися спортом і сприяли їхній інтеграції у цивільне життя.
Ярослава вважає, що питання доступності та інклюзивності спортивних залів — це, насамперед, завдання для бізнесу, і у цьому вона переконалася на власному досвіді. Ярослава проводить свої тренування у залі «Jungle Gym», розташованому в підвальному приміщенні, що створює певні труднощі з добиранням для людей з інвалідністю. Вона обговорила цю проблему з керівництвом, і в результаті було прийнято рішення запросити фахівців для оцінки простору на інклюзивність та отримання рекомендацій для покращення умов.
«Такі зміни може впровадити кожен бізнес. Для цього не потрібно багато зусиль чи ресурсів — достатньо звернутися до організацій, які займаються питаннями інклюзивності, отримати рекомендації та діяти. У моєму випадку на це знадобилося лише кілька годин для пошуку контактів і передачі інформації керівництву. Якби кожен бізнес приділив цьому трохи уваги, життя ветеранів у цивільному середовищі стало б набагато легшим», — зауважує тренерка.
У своїх соціальних мережах Ярослава не лише ділиться деталями тренувань, а ще й активно підтримує благодійні ініціативи, поширює збори для військових, бере участь у акціях на підтримку родин військовополонених та піднімає суспільно важливі питання. За посиланням ви можете дізнатися більше про її спортивну діяльність, задонатити на ЗСУ або записатися на безкоштовне тренування для ветеранів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спортивний клуб “Крук”: від ветерана війни для сильних духом.
