13-річна Яна Степаненко, яка втратила ноги під час ракетного удару росіян по вокзалу у Краматорську, готується підкорити Токійський марафон. У середу, 19 лютого, відбулося відкрите тренування дівчини у Львові на стадіоні «Скіф».
Уже 1 березня Яна Степаненко, пацієнтка Національного реабілітаційного центру UNBROKEN, візьме участь у Токійському марафоні. Її мета – подолати 5-кілометрову дистанцію та зібрати кошти на спортивні протези для 36-річного ветерана, бійця «Азову» Олександра Жавненка, який втратив обидві ноги під час боїв на Донеччині.
Яна втратила ноги у квітні 2022 року, коли російські війська завдали ракетного удару по вокзалу в Краматорську. Пройшовши важкий шлях лікування та реабілітації, вона не лише навчилася жити заново, а й стала символом сили та витривалості. У 2023 році вона пробігла символічні 70 метрів під час забігу у Львові, а у 2024-му подолала 5 км у Бостоні, зібравши кошти на спортивний протез для іншого ветерана – Олександра Рясного. Тепер на черзі – Японія та новий виклик.
Цьогорічна благодійна ініціатива Яни спрямована на допомогу військовослужбовцю «Азову» Олександру Жавненку. До війни чоловік професійно займався танцями, виступав у народному ансамблі «Мрія», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією. З початком повномасштабного вторгнення волонтерив, а згодом мобілізувався до війська. У жовтні 2024 року під час боїв поблизу Торецька російський боєприпас влучив у його позицію. Олександр отримав тяжке поранення. Попри самостійно накладені турнікети та швидку евакуацію, лікарі були змушені ампутувати йому обидві ноги.
З першого дня поранення поряд із ним була дружина Марія, яка приїхала до шпиталю в Дніпрі разом із їхньою маленькою донечкою Ліною. Сьогодні він проходить реабілітацію та мріє повернутися до активного життя, займатися спортом і знову танцювати разом із дружиною.
Олександр Жавненко зізнається, що історія Яни надихає його на боротьбу:
«Я знав про неї ще до поранення. Коли я опинився в UNBROKEN і побачив, чого вона досягла, це дало мені ще більше мотивації. Вона показує приклад і допомагає іншим. Я теж маю мрію – танцювати разом із дружиною та донькою. Вже зробив перші кроки на протезах і розумію, наскільки це складно», – ділиться ветеран.
Щоб бути готовою до марафону, Яна тренується тричі на тиждень. Її тренерка, керівниця відділу розвитку спорту військових ЛМР Орися Деминюк, розповідає:
«Зараз Яні складніше бігати, бо у неї нові куксоприймачі, які більші та важчі. Але вона дуже старається і долає серйозні дистанції. Ми додали силові тренування, і вона їх навіть більше любить, ніж бігові. Важливо підготувати її до особливостей траси у Токіо, адже в Бостоні дистанція була ідеально рівною, а тут можуть бути нюанси. Тому ми адаптовуємо підготовку відповідно до умов».
Яна Степаненко готова до марафону і впевнена, що цього разу їй буде легше:
«Я вже знаю, як це – бігти марафон. У Бостоні я не очікувала від себе такого результату, думала, що пробіжу максимум 2-3 км, а здолала всі 5! Тепер я готова на всі 100%! Я думаю, що цього разу буде набагато легше, і я вже більше готова до нього» , – каже вона.
Проєкт зі збору коштів на спортивні протези для Олександра Жавненка реалізується за підтримки платформи dobro.ua. Підтримати Яну та допомогти здійснити мрію ветерана можна за посиланням: https://dobro.ua/project/nezlamni_tokyo/.
Фото: «Ветеран Медіа»
