Сьогодні від наслідків російської агресії проти України зазнали втрат як найсильніші з нас, так і найбеззахисніші. Від геноциду, який щодня чинить росія в Україні, страждають і ті, хто не розуміє, що таке війна, ті, хто не має змоги попросити про допомогу та самостійно подбати про себе. Журналістка Veteran Media протягом трьох днів працювала з працівниками евакуаційного напряму Благодійного фонду UAnimals, які щодня, ризикуючи власною безпекою, рятують тварин на сході України. Про ризики та складнощі, що виникають під час роботи, а також про особисті цінності команди, яка несе відповідальність за кожне життя, розказуємо у цьому матеріалі.
Благодійний фонд UAnimals розпочав свою роботу у 2016 році як гуманістичний рух, який очолив Олександр Тодорчук, проти експлуатації тварин у цирках та розважальних заходах в Україні. Олександр запустив інформаційну кампанію, щоб переконати суспільство: у сучасному світі не місце експлуатації тварин задля розваг. За ініціативою UAnimals уже в жовтні 2017 року вперше відбувся Всеукраїнський марш за права тварин, що охопив 17 міст України та став однією з наймасштабніших зоозахисних подій у Європі. Організація продовжує боротися за ініціативу «Цирк без тварин», паралельно втілюючи й інші зоозахисні цілі. Активісти виступають за відповідальність для кривдників чотирилапих, запускаючи акцію «Україна – не живодерня» проти масового знищення безпритульних тварин і з вимогою покарати злочинців. У грудні 2019 року за ініціативи UAnimals у Верховній Раді створили міжфракційне об’єднання «Гуманна країна» для просування гуманістичних цінностей і захисту хвостатих від жорстокості та страждань. Завдяки системній роботі об’єднання «Гуманна країна» набув чинності закон №1684-ІХ, який суттєво посилив відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, а також заборонив фотопослуги та вимагання грошей за них.
Із початком повномасштабного вторгнення благодійний фонд починає активно підтримувати тварин, що потерпають від війни. Надсилає їжу та допомагає фінансово притулкам, які ризикують потрапити в окупацію чи опинитися в гарячій зоні. Протягом 2022 року команда UAnimals доставила понад 590 тисяч кілограмів корму та нагодувала близько 126 тисяч тварин. Того ж року благодійний фонд запускає напрям евакуації тварин, що перебувають на небезпечних територіях. Першим врятованим життям став вовк, який жив у підрозділі «Вовки Да Вінчі». Військові звернулися до команди UAnimals із проханням вивезти тварину, оскільки в умовах постійних бойових дій не могли гарантувати її безпеку. У перший рік великої війни команді вдалося евакуювати понад тисячу тварин, серед яких леви, верблюди, коні, альпаки, нутрії та інші.
Водночас команда посилює адвокаційну діяльність та ініціює міжнародну інформаційну кампанію #StopEcocideUkraine, у межах якої депутати з «Гуманної країни» підготували проєкт звернення Верховної Ради України до міжнародних організацій щодо засудження злочинів росії проти довкілля. Активісти провели понад триста акцій на всіх континентах.
На початку червня 2023 року, після знищення ворогом греблі Каховської гідроелектростанції, команда UAnimals одразу вирушила на місця затоплень для порятунку тварин і цілодобово працює на Херсонщині, щоб надати їм необхідну ветеринарну допомогу. У небезпеці опинилася понад тисяча тварин. Значних втрат зазнали національні парки, мешканці яких опинилися під загрозою вимирання – це стало для команди справжнім випробуванням.
Протягом минулого року фонду вдалося евакуювати із зони бойових дій та прифронтових територій понад дві з половиною тисячі тварин, організувавши близько десятка небезпечних виїздів у східні області України.
Сьогодні БФ UAnimals організовує від чотирьох до шести евакуацій тварин зі сходу щомісяця. Найбільше запитів на евакуацію надходить із Покровського, Костянтинівського та Краматорського напрямків.
Журналістка Veteran Media поспілкувалася з Ксенією та Даниїлом, працівниками напряму евакуації, щоб детальніше розповісти про порятунок найвразливіших серед нас.
Ксенія родом із Запоріжжя, де жила й працювала тривалий час. У 2021 році вона переїхала до Києва, щоб працювати у притулках для тварин. Повномасштабне вторгнення дівчина зустріла в Макарові Бучанського району, де протягом двох тижнів перебувала в зоні бойових дій. Після цього, у 2023 році, повернулася до рідного Запоріжжя та волонтерила з тваринами. До БФ UAnimals долучилася наприкінці серпня цього року, але вже активно працює в напрямі евакуації. Як розповіла Ксенія, більша частина її життя пов’язана з тваринами. За освітою психологиня, однак згодом вирішила опанувати зоопсихологію, адже зрозуміла, що хоче працювати саме в цьому напрямі. Близько двох років навчалася на спеціалістку з поведінки тварин, паралельно працюючи у притулках і зооготелях.
«Я шукала роботу, де можу бути максимально корисною для себе і для цієї країни. Не просто для країни, а для країни в тому стані, у якому вона перебуває зараз. Робити від себе все для нашої перемоги. Зараз я відчуваю своє життя цілісним », – зазначила Ксенія під час евакуації.
Дівчина поділилася, що за два місяці роботи найскладнішим виявився саме цей рейс, через понад двадцятигодинні робочі дні та виїзди на території, підконтрольні ворожим FPV-дронам. Такими точками евакуації стали Покровське Дніпропетровської області та Райгородок Донецької області, де працювати доводилося максимально швидко та обережно. Однією з найнебезпечніших ситуацій для команди стала дорога з Донецької області у бік Ізюма. Через обмежену видимість і підвищену загрозу застосування ворожих FPV-дронів уночі дорога, протяжністю близько 15 кілометрів, здавалася нескінченною.
«У цей момент було тривожно, звичайно, але це природно. Усередині я була зібрана. Дивилася на Даню, бачила, що він упевнено веде автівку, розуміла, як діяти в екстрених ситуаціях. У моменті мені допомагало думати про своїх рідних, про всіх, кого я люблю, просто перелічувала їх, згадувала дорогі моменти, усміхалася їм усередині», – зазначила Ксенія.
Ксенія розповіла, що відновлюватися після важких рейсів їй допомагають прогулянки на природі, обійми з котом і собакою, а також спілкування з друзями й близькими.
«Є такий вислів, його, напевно, всі знають, що рівень свідомості суспільства визначається тим, як суспільство ставиться до тварин. І це правда. На жаль, у нас зараз низький рівень турботи та гуманного ставлення до тварин у країні. Але, мені здається, у нас є всі шанси дійти до моменту, коли ми дійсно будемо робити для тварин стільки, скільки заборгували за ці часи. Я сподіваюся, що так і буде», – поділилася Ксенія.
Даниїл доєднався до відділу порятунку UAnimals у серпні 2023 року. Хлопець розповів, що протягом усього життя шукав роботу, пов’язану з тваринами, і не думав, що знайде її в Україні. Але, на жаль, війна посприяла цьому. На п’ятий день повномасштабного вторгнення він планував вступити до Територіальної оборони Києва, але через певні обставини йому відмовили. Тоді хлопець почав волонтерити, розвозив гуманітарну допомогу нужденним у Києві, а після деокупації і по всій Київщині.
Даниїл зазначив, що однією з найскладніших морально евакуаційних місій був виїзд до Авдіївки.
«Найбільше запам’яталося, це розбите, можна сказати, мертве місто. Коли в нього заїжджаєш, ніби сам помираєш. Дуже важкі емоції всередині. Розбиті багатоповерхівки, навпіл розвалені будинки, купи уламків на дорогах. Люди теж ніби зомбі ходять. Постійні обстріли. Нас двічі хотіли накрити мінометом, були прицільні удари саме по нас. Один раз на в’їзді в місто, коли ми проїжджали, ворог засік автівку й прицілився, просто не влучив. А вдруге ми стояли вже в самій Авдіївці. У нас було дуже багато адрес по околицях міста, а трохи далі, вже за лісопосадкою, стояли росіяни. Вони нас бачили, постійно моніторили», – згадує Даниїл.
Також працівник зазначив, що дуже добре пам’ятає свій перший виїзд на евакуацію влітку, який тривав понад п’ять днів. Команда працювала на Донеччині, звідки вдалося врятувати близько шістдесяти тварин.
За його словами, у перший день команді вдалося забрати старого сенбернара на ім’я Дора, якого господарі залишили на подвір’ї, оскільки для неї не вистачило місця в машині. Собаку іноді підгодовували сусіди, і попри виснажений та втомлений вигляд, Дора трималася.
«Ми з Дорою проїхали дві ночі на Донбасі. Вона їла, пила водичку, все було добре. А в останній день, коли ми крайнім запитом забрали віслюка, якого треба було відвезти в Зелений Гай, притулок на Дніпропетровщині, я дивлюся на Дору, а вона ледь дихає. Вона отримала тепловий удар, у неї зупинилося серце, і вона померла у нас на очах. Ми навіть не встигли довезти її до лікарні. Я просто летів, орієнтовно півгодини дороги, а ми доїхали за п’ятнадцять хвилин. Відкриваю задні двері, а вона вже померла. Я не встиг навіть її донести. Це був дуже важкий морально рейс. Ти одразу стикаєшся з усім, що може тебе чекати», – розповів Даниїл.
За словами працівників, якщо під час евакуації команда помічає, що тварина почувається погано, одразу зв’язуються з координатором фонду, дізнаються, яка ветклініка найближча та негайно доставляють тварину на обстеження й допомогу. Але через сильний стрес або інші непередбачувані обставини нещасні випадки під час евакуації все ж трапляються, і стають одними з найважчих емоційно для команди.
«На початку я думав, що не вивезу. Але коли розставляєш все по поличках у голові, маєш можливість домовитися із самим собою, як це все має працювати. Після таких ситуацій просто охолоджуєшся до світу. Якщо не пускаєш усі ці моменти занадто глибоко всередину – тобі легше. Це не означає, що тобі все одно, просто легше це все витримувати. Але коли це відбувається на постійній основі, то зачіпає тебе емоційно», – поділився працівник напрямку евакуації.
Як зазначив Даниїл, навіть у вихідні робота нікуди не зникає, він усе одно думає про наступні рейси та завдання, які має виконати. Але попри постійне завантаження хлопцю допомагають відновлюватися тренування, спілкування з близькими, підтримка родини та розуміння важливості своєї справи.
«Якщо ти виїжджаєш зі свого дому, як багато хто робить, і залишаєш свою тварину, вона нікуди не йде. Дуже багато разів ми приїжджаємо у просто розбиті, знищені домівки, а на подвір’ї досі живе собачка, кури, інші тварини. Вони думають, що хтось повернеться. Вони не можуть скласти валізу і поїхати далі. Я б не хотів віддавати таких тварин назад їхнім власникам. Для мене це вже зрада, яку не можна пробачити. Але якщо подивитися з боку тварини, вона завжди буде любити своїх господарів, як би вони не ставилися до неї. Бо вона вірна тобі. Для неї повернутися до родини – це щастя. Просто я дуже сподіваюся, що надалі такого не траплятиметься», – розповів Даниїл.
Сьогодні більшість врятованих тварин повертаються до своїх родин або знаходять нових власників. Проте залишаються й ті, хто вимушений їхати до притулків і чекати на нову сім’ю. Одним із таких місць, де знайшли свій дім найменші та найбільші чотирилапі, є притулок на Дніпропетровщині «Пегас», з яким UAnimals активно співпрацює. Притулок налічує близько двох тисяч тварин, серед яких коні, верблюди, кози, дикі птахи та звірі, коти й собаки.
Через велику кількість покинутих тварин із початку 2022 року ситуація у притулках погіршилася в рази. Понад десятки тисяч домашніх улюбленців, яких вдалося евакуювати з прифронтових територій або зон бойових дій, зараз перебувають у притулках чи на тимчасовій перетримці, очікуючи на новий дім.
З початку повномасштабного вторгнення команді UAnimals вдалося евакуювати понад сім тисяч тварин, а близько чотирьохсот із них знайшли новий дім за кордоном.
«Я б хотів, щоб люди нарешті прокинулися й замість того, щоб виробляти більше зброї, почали створювати більше, наприклад, потрібних ліків, тих, що рятують від важких хвороб, та всього іншого, що справді необхідне. Щоб влада звернула увагу на важливе, розбудовувала нові притулки, допомагала безхатнім тваринам, а не просто відстрілювала чи труїла їх, як це, на жаль, досі відбувається. Щоб люди нарешті зрозуміли, що вони не вищі за тварин, а рівні з ними. А може, навіть нижчі. Так буде легше сприймати цей світ. І щоб не кидали тих, кого колись прихистили», – підсумував Даниїл.
