З початком війни в Україні ветерани та ветеранки стали однією з найбільших соціально-вразливих груп населення в країні. Як показує нове дослідження «Портрет ветерана 2025» від Українського ветеранського фонду, що розроблялося спільно з Міністерством у справах ветеранів України та Соціологічною групою «Рейтинг» – проблеми ветеранів стали невід’ємною частиною суспільного діалогу. З кожним роком змінюються не лише соціальні настрої, а й ставлення до людей, які повертаються до мирного життя, стикаючись із новими труднощами та викликами. Хоча певні зміни вже очевидні, начальниця аналітичного відділу Українського ветеранського фонду Анастасія Селянінова поділилася особливостями та відмінностями результатів дослідження 2025 року порівняно з попередніми роками.
Наприкінці 2025 року Український ветеранський фонд опублікував дослідження «Портрет Ветерана 2025», метою якого є оцінити поточний стан справ і створити аналітичну основу для покращення державної політики у сфері ветеранських справ.
Опитування проводилося з вересня по грудень 2025 року та складалося з двох частин. Перша частина полягала у соціологічному опитуванні ветеранів і ветеранок. Воно охопило всі області України, крім тимчасово окупованих. Всього опитали понад 240 людей у форматі формальних інтерв’ю. Друга частина є шостою хвилею щорічного дослідження, яке проводиться з 2022 року. Йдеться про репрезентативне всеукраїнське опитування серед населення віком від 18 років, за винятком тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також місць без українського мобільного зв’язку. Вибірка складала 1000 респондентів, яких опитували шляхом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів, у період з 10 по 20 вересня 2025 року.
Які потреби у ветеранів сьогодні, і чи знає про це суспільство
Одним із ключових питань в аналітиці «Портрет ветерана 2025» можна виділити потреби ветеранів і ветеранок війни. Серед двох ключових: матеріальна підтримка (50%) та медична (43%). Переглядаючи дослідження яке проводили у 2024 році, можна виділити, що показник матеріальної і медичної допомоги не значно, проте зріс.
Третє місце займає потреба у психологічній підтримці – її потребує 28% ветеранів та ветеранок, які пройшли опитування. А згідно з дослідженням, серед інших, менш важливих потреб, на відміну від матеріальної, медичної та психологічної, є потреба в житлі – 26%. Фактично, кожен п’ятий 22% зазначив, що потребує юридичної підтримки, кожен шостий-сьомий (15%) говорив про необхідність інформаційної підтримки. А кожен десятий не потребує жодної підтримки на сьогодні. Всі ці показники, не значно, проте зросли з 2024 року, окрім потреби в освіті та інформаційній підтримці – вони єдині, що, згідно з опитуванням 2025 року – зменшилися.
«Насправді потреби скоріше не змінюються, а залишаються стабільними. Матеріальна, медична та психологічна види підтримки є основними потребами ветеранів та ветеранок за їхньою оцінкою, як і минулого року», – ділиться Анастасія.
Що стосується поваги до ветеранів та ветеранок, відзначається, що в Україні ветерани загалом користуються високою повагою серед населення.77% респондентів вважають, що суспільство поважає ветеранів. Зокрема, високий рівень поваги виявляється до жінок-ветеранок, де цей показник сягає 81%. Однак ветерани та ветеранки оцінюють повагу до себе дещо нижче: лише 60% з них вважають, що суспільство сьогодні поважає їх. Це означає, що хоча загалом рівень поваги залишається високим, ветерани самі відчувають деякий розрив між сприйняттям їх у суспільстві та їхнім власним відчуттям поваги.
Варто зазначити, що молодші опитані та жінки-ветеранки більш схильні оцінювати рівень поваги до себе як вищий, тоді як ветерани з більш складними умовами життя, наприклад, з інвалідністю, можуть оцінювати цю повагу нижче.
До речі, потребу у медичній та матеріальній допомозі більше акцентували ветерани і ветеранки, які проживають з центральних регіонах, віком від 46 років, здебільшого жінки, ті ветерани і ветеранки, котрі мають інвалідність внаслідок війни.
Як зазначає Анастасія Селянінова, якщо порівнюючи відмінності між відповідями загальнонаціонального опитування 2024 і 2025 років, адже воно репрезентативне і підходить для порівняння між різними хвилями, то можна зауважити, що: «По-перше, можна побачити стабілізацію рівня поваги до ветеранів і ветеранок з боку суспільства. Останні чотири хвилі опитування рівень відчуття поваги до ветеранів в суспільстві тримається в межах статистичної похибки: 79% (09.2023), 76% (03.2024), 78% (12.2024), 77% (09.2025)».
Друге, що виділяє начальниця аналітичного відділу УВФ, після різкого спаду у 2022–2023 роках починає зростати рівень виконання державою зобов’язань перед ветеранами і ветеранками: з 25% у грудні 2024 до 31% у вересні 2025.
«По-третє, потроху зростає відчуття поінформованості про потреби та проблеми ветеранів та ветеранок серед населення: з 56% у грудні 2024 року до 60% у вересні 2025», – ділиться Анастасія Селянінова.
Зростання прослідковується порівняно з 2024 роком. Проте якщо у 2024-му році ветерани та ветеранки значною мірою не відчувають належної поваги від суспільства: 59% з них вважають, що їх не поважають, тоді як лише 33% оцінюють ставлення як позитивне. Водночас серед населення, незважаючи на часткове поліпшення поінформованості (56% відчувають, що добре поінформовані), існує великий розрив у знаннях про реальні потреби ветеранів. 77% самих ветеранів вважають, що суспільство зовсім не поінформоване про їхні потреби. Це свідчить про необхідність кращій комунікації та глибшому розумінні проблем цієї важливої соціальної групи. То у 2025 році більше українців вважають себе поінформованими про проблеми ветеранів – 60% замість 56%. Однак більшість ветеранів (58%) все ще вважають, що суспільство не знає про їхні проблеми. Це показує, що хоча цивільні стали більше обізнаними, ветерани відчувають, що їхні потреби не до кінця розуміють.
Ветерани та ветеранки у медіа
У 2025 році образ ветеранів та ветеранок у медіа в Україні здебільшого позитивний. 72% учасників опитування вважають, що медіа формують позитивний образ ветеранів. Важливо підкреслити, що у 2025 році, аналітики дослідження виокремили питання щодо жінок-ветеранок у медіа, ніж у попередні роки дослідження.
Дослідження стигматизації ветеранів та ветеранок показало, що поєднання статусу жінки та ветеранки може нести додаткові стереотипи та упередження у суспільства, а також емоційну реакцію.
«За результатами загальнонаціонального опитування рівень поваги до ветеранок виявився вищим, ніж до ветеранів. Ця розбіжність потребує додаткового вивчення», – каже вона.
У вибірці опитування ветеранів та ветеранок частка жінок відповідає генеральній сукупності, тобто є репрезентативною. Аналітики УВФ розглядали відмінності у відповідях в залежності від статі респондентів, про що зазначено в звіті дослідження.
Однак існує певний розрив між медіа-образом та реальним життям ветеранів. Лише 45% опитуваних вважають, що реальний образ чоловіків-ветеранів повністю відповідає тому, що зображують медіа. Для жінок-ветеранок цей показник складає лише 36%, що вказує на певну невідповідність між публічним образом і реальними труднощами, з якими вони стикаються після повернення до цивільного життя.
Працевлаштування ветеранів та ветеранок
Ще одне важливе питання, яке виникає серед потреб ветеранів, а саме у ступені забезпечення потреб є працевлаштування. За даними дослідження, більшість ветеранів стикаються з труднощами при пошуку роботи після повернення з війни, тому ця потреба займає 4-те місце у списку пріоритетів. Перше – пільговий проїзд, друге та третє – медичне забезпечення та фізична реабілітація, протезування.
Як зазначає Анастасія, питання працевлаштування є дуже комплексним. Процес адаптації до цивільного життя включає унікальні потреби та бар’єри для кожного ветерана або ветеранки. Для того, щоб розпочати процес працевлаштування, вони повинні пройти етапи відновлення фізичного здоров’я, психологічної реабілітації та соціальної адаптації. Таким чином, успіх працевлаштування залежить від комплексної підтримки ветеранів та ветеранок, яка включає різні програми, спрямовані на їх реінтеграцію.
Крім того, важливими чинниками для працевлаштування є зовнішні фактори, що не підпадають під дію державних програм, зокрема інклюзивність громадського простору та ставлення суспільства до ветеранів.
«Відповідно, хоча самі програми працевлаштування для ветеранів та ветеранок потребують детального вивчення щодо їхньої ефективності, їхній вплив на ветеранів та ветеранок залежить також від внутрішніх та зовнішніх факторів», – підкреслює вона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як працюватиме медичний супровід для ветеранів у комунальних медзакладах Києва.
