Війна змінила життя Романа Парамущака двічі. У 2014 році – коли він студентом пішов добровольцем захищати країну. І у 2022-му – коли повномасштабне вторгнення змусило знову взяти до рук зброю. Після фронту він повернувся до цивільного життя вже іншою людиною – без романтизації війни, але з чітким розумінням, що хоче будувати своє майбутнє саме тут, в Україні.
Сьогодні Роман розвиває ветеранську студію предметної фотозйомки «Спалах», працює з українськими брендами, запускає подкаст-простір і мріє створити повноцінну SMM-агенцію. Його історія – не про «легкий успіх після служби», а про ризик, дисципліну, підтримку побратимів і здатність починати майже з нуля.
Два періоди і два різні досвіди
Роман Парамущак ще до початку російської агресії навчався на політолога у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, займався спортом і громадською діяльністю. Тоді у 2014 році рішення стати на захист країни було для нього логічним продовженням власних переконань.
Будучи членом громадської організації «Патріот України», яка згодом стала батальйоном «Азов», Роман долучився до бойових дій на Донбасі.
«Цей період не був важким. Навпаки – це одні з найкращих моїх спогадів у житті. Гаряче літо, соняшники на полях, бої в Мар’їнці, Іловайську, у сірій зоні між Маріуполем і Новоазовськом. Дух перемоги був дуже близько. Російський сепаратистський проєкт сипався на очах. Але брак політичної волі не дав дотиснути це до кінця», – каже ветеран.
Згодом, війна почала перетворюватися на затяжне протистояння, де фронт фактично завмер, вогонь відкривати забороняли і проактивним людям вже не було чого робити в армії.
А ось повномасштабне вторгнення, каже чоловік, навпаки застало зненацька. Відчуття були зовсім інші – без юнацького максималізму і романтизації війни.
«Я жив своє буденне цивільне життя, робив перші кроки в підприємництві, робив ремонт вдома. Перечитуючи новини з кожної праски тоді звучало, що росіяни готують наступ, але я не вірив у можливість повномасштабної війни», – пригадує він.
У 2022 році, зі слів Романа Парамущака, все було по-іншому: менше ідеалізму і рожевих окулярів, просте розуміння того, що це його земля, де він хоче жити, творити, розвивати бізнес, виховувати дітей. І ніхто не має права це забрати.
Спочатку він обороняв Київщину у складі ССО «Азов» – Мощун, Ірпінь, Буча Згодом служив в іншому підрозділі та брав участь в операціях на Сумщині, Харківщині, Донбасі та Запорізькому напрямку.
«Війна 2014 року була схожа на спринт – швидкий старт, активні бої, постійна динаміка. А повномасштабна війна – це вже ультрамарафон, кінця якому, на жаль, поки не видно», – каже ветеран.
Відрізнялися і внутрішні відчуття: «У 2014 році мені було 20. Була віра у власну невразливість. Пам’ятаю, як у свій перший бій я навіть наклеїв на бронежилет мішень для ворога. Війна тоді сприймалась як небезпечний квест. У 2022-му все було інакше — більше холодного розрахунку, більше самоконтролю. Це вже не була гра, це була важка і монотонна робота».
Як пристрасть до фотографії переросла у бізнес
Після служби Роман певний час займався продажем кросівок за системою дропшипінгу. Саме тоді він звернув увагу, наскільки сильно на продажі впливає якість фотографій товару.
«Фото були зроблені буквально «на коліні». А я ще раніше мав невеликий інтернет-магазин туристичного спорядження і трохи розумівся на предметній зйомці. Тому запропонував власнику складу покращити фото», – розповідає він.
Товариш погодився. Роман купив простий дзеркальний фотоапарат і два найдешевші софтбокси. Разом вони продумали концепцію фотозйомок, створили невелику фотозону і почали працювати.
Результат не забарився – кількість продажів зросла, а число незабраних посилок помітно зменшилося. Так поступово фотографія стала не просто допоміжною навичкою, а окремою справою.
Саме тоді народився «Спалах».
«Все трималося на трьох речах – ідеї, зусиллях і удачі», – каже Роман.
Тоді чоловік побачив незакритий попит і зрозумів: у цій сфері можна розвиватися. Але для серйозного старту не вистачало грошей. У цей момент ветеран дізнався про ваучерну програму підтримки бізнесу від Львівської міської ради.
За умовами програми, спочатку потрібно було самостійно придбати обладнання, а вже після цього отримати компенсацію витрат. Для закупівлі техніки потрібно було близько 300 тисяч гривень.
«У мене тоді залишалося приблизно 12 тисяч гривень – і на них треба було ще прожити місяць. Я почав телефонувати друзям і побратимам. Так вдалося позичити гроші, купити обладнання, отримати компенсацію і згодом повернути борги», – пригадує ветеран.
Каже: без цього «бусту» «Спалах» міг так і залишитися аматорською справою.
Від предметної зйомки – до подкаст-студії
Згодом Роман виграв ще кілька грантів і почав масштабувати справу. Сьогодні «Спалах» працює у двох напрямках – предметна фотозйомка та запис відеоподкастів.
«Предметна зйомка – це фото товарів для реклами, каталогів чи продажів. Її завдання – показати продукт так, щоб його хотілося купити. Це дуже важливо для інтернет-магазинів і виробників», – пояснює він.
Інший напрямок – подкаст-студія. Роман працює з експертами, блогерами, підприємцями. Записує подкасти, інтерв’ю, навчальні курси. Допомагає людям монетизувати власну експертність через YouTube і соціальні мережі.
На початку квітня 2026 року ветеран залучив ще 1 мільйон гривень на розвиток подкаст-студії. Фінансування він отримав у межах програми підтримки ветеранського бізнесу «Жити назустріч», яку реалізовують за підтримки ПУМБ, Future Development Agency та KSE Foundation.
Отримані кошти підуть на облаштування професійного простору для запису подкастів.
Чимало клієнтів «Спалаху» – ветеранські бренди. Роман каже: у Львові сформувалося сильне ветеранське середовище, тому часто нові замовники приходять саме через рекомендації знайомих.
Серед ветеранських бізнесів, з якими вже співпрацювала студія, – бренд LIFT, що виготовляє сумки з перероблених матеріалів, видавництво «Мрієлов», яке спеціалізується на українському фентезі, а також бренд «Бататко», що вирощує батат на Самбірщині.
«Дуже класно бачити, як ветерани запускають власні проєкти, створюють продукти, розвивають бренди. Хочеться, щоб таких історій ставало більше», – каже він.
Бізнес – це не реабілітація
Попри те, що власна справа стала важливою частиною життя після фронту, Роман не вважає, що це частина реабілітації.
«Бізнес – це фултайм-робота. Без вихідних і без відпусток. Постійні дедлайни, відповідальність за команду, за сім’ю. Реабілітація – це про спокій, безпеку і час, щоб відновитися після пережитого», – пояснює він.
Втім, підприємництво, на його думку, може стати дуже хорошим інструментом реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Мовляв, армія вчить дисципліни, відповідальності, вміння «вивозити» складні ситуації. І це дуже допомагає у бізнесі.
Водночас сама робота не стирає пережитого досвіду війни.
«Зйомка теж стає рутиною. Особливо предметна – ти постійно фотографуєш речі, а не людей чи емоції. Це не про терапію», – додає він.
«Можливо все, якщо ви самі собі дозволите»
Сьогодні головною опорою для ветерана залишаються внутрішня стійкість, рідні та кохана людина.
«Я знаю, що «вивезу», навіть якщо все піде не так. Мені подобається мати контроль над реальністю, будувати плани, бачити прогрес і результат. А коли десь втрачаю баланс – мене підтримують близькі», – каже Роман.
У майбутньому він хоче перетворити «Спалах» на повноцінну SMM-агенцію – із запуском рекламних кампаній, створенням сайтів, розробкою брендів та веденням соціальних мереж.
Іншим ветеранам, які лише думають про власну справу, але поки не наважуються почати, Роман радить не боятися ризикувати.
«Можливо все, якщо ви самі собі дозволите досягти цього. Не треба гнатися за «модним» бізнесом. Варто шукати реальну потребу людей і пробувати її закрити. Чим простіший проєкт – тим він надійніший. А вже потім його можна масштабувати», – підсумовує ветеран Роман Парамущак.
Фото з особистого архіву Романа Парамущака
