На фронті сон – це розкіш. Кілька годин уривками, напруга, готовність прокинутися від найменшого звуку. Але найскладніше може бути не там. Повернувшись додому, людина і далі не може спати. Або прокидатися від тиші чи боятися засинати. Організм не «перемикається». І це не просто про втому. Одна ніч без сну вже впливає на мозок так, ніби людина перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Кілька діб – і з’являються серйозні порушення, аж до галюцинацій. «Відіспатися на вихідних» чи «доспати наперед» – не працює. Сон – це база, без якої неможливе відновлення. Зокрема і при посттравматичному стресовому розладі.
Про те, чому порушення сну серед військових і ветеранів є масовим явищем, як виникає так зване «бойове безсоння», чим воно небезпечне і коли варто звертатися за допомогою, розповіла сомнотерапевтка, голова Інституту розладів сну та психотравматичних розладів, керівниця Центру сомнотерапії Оксана Волошина.
Сон як новий фронт: чому це масова проблема
Із військовими і ветеранами Оксана Волошина працює ще з 2014 року – з часів Майдану. Відтоді працювала у медичній службі штабу національного спротиву (львівська філія), вела навчання і програми з підготовки та формування стресостійкості людей, зокрема через організацію сну до відправки в АТО.
Темою сну займається з 2010 року, а нині очолює Інститут розладів сну та психотравматичних розладів, є засновницею напряму сомнотерапії, який розвиває в Україні та за її межами. Це новий напрям і спеціалістів ще не так багато. Загалом по Україні працює трохи більше 380 фахівців. Серед них – консультанти (без медичної і психологічної освіти) та сомнотерапевти (з медичною чи психологічною освітою).
«Сомнотерапія – це трансдисциплінарна методологія, новий підхід до оцінки та лікування розладів сну. Проблеми зі сном є у всіх військових, ветеранів. Це тепер масове явище», – каже вона.
Попри стереотип, що сон – не пріоритет, самі військові про нього говорять відкрито. І це важливо, адже саме через сон можна безпечно дослідити багато цікавого і зрозуміти глибші процеси, які відбуваються з людиною.
Як війна змінює сон і що таке «бойове безсоння»
На війні спати повноцінно фізично неможливо. За статутом військовим передбачено близько чотирьох годин сну для солдатів і до п’яти – для офіцерів. Але в реальності й цього часто немає.
У багатьох країнах, зокрема у США, відновлення сну починається після повернення з ротації. Проте українські військові можуть перебувати на фронті роками – без повноцінного відновлення. І це має серйозні наслідки.
Як зазначила Оксана Волошина, порушення сну призводять до розвитку серцево-судинних захворювань, онкології, діабету, депресій, суїцидальної поведінки, сприяють розвитку і поглиблюють ПТСР – і це вже науково доведено і задокументовано.
Один із ключових термінів, який використовують фахівці, – «феномен бойового безсоння» (авторка терміну сама Оксана Волошина). Його суть полягає у тому, що мозок адаптується до умов небезпеки і починає сприймати сон як загрозу, тобто навчається не спати, щоб зберегти життя.
Навіть після повернення з фронту ці симптоми феномену зберігаються. Серед основних проявів: страх засинання, часті пробудження, поверхневий, тривожний сон. Іноді – навпаки: відсутність страху, але неможливість заснути, – мозок ніби на постійному «чергуванні».
Порушення сну – це не тільки безсоння. За словами експертки, існує понад 86 видів порушень і розладів сну.
«Ми маємо підходити до цих проблем системно – від сомноедукації (навчання зі сну та його порушень), до якісної діагностики з індивідуальним підходом та лікування з міждисциплінарним підходом і клінічним мисленням. В Україні ситуація ускладнена, бо ж військові перебувають в зоні бойових дій довго, без можливості відновитися. В США цій проблемі зі сном у військових приділяють увагу при поверненні з місць конфлікту, а у Україні такий підхід є дуже ризикованим, бо сон для війська – це стратегічна зброя. Також ми ризикуємо побачити ветеранів, здоров’я яких буде ускладненим ще й додатковими хворобами, що ми і спостерігаємо», – додає Оксана Волошина.
При цьому дуже важливо провести глобальний скринінг, щоб визначити що саме підтримує проблему зі сном. Наприклад, кошмари можуть бути: посттравматичним, тобто пов’язаними з пережитим досвідом, або ж спричиненими прийомом медикаментів наркотиків і, відповідно, терапії будуть різними. Якщо неправильно визначити вид розладу сну, лікування буде мало ефективним.
Що працює, а що – ні
Окрема проблема – посттравматичний розлад сну (TASD – розлад сну, асоційований із травмою), що формується через гострий хронічний стрес, що став травматичним. Оскільки симптоми досить схожі до ПТСР і можуть проявлятися через роки, лікують саме його, розглядаючи сон при цьому як симптом. Це клінічна помилка, каже Оксана Волошина.
Хронічне безсоння негативно позначається на психічному стані військових, сприяючи розвитку важких розладів. Зокрема, встановлено, що інсомнія (синдром, що характеризується стійким розладом сну) може не тільки бути наслідком травматичних подій, а й виступати провісником посттравматичного стресового розладу. Довготривалі дослідження військових, що брали участь у бойових діях, показали: якщо солдат мав виражені симптоми безсоння до або під час розгортання, то згодом рівень його ПТСР був значно вищим.
Фактично, до 90-100% ветеранів бойових дій з діагнозом ПТСР страждають на безсоння, і нерідко саме порушення сну є найбільш дошкульною проблемою цього розладу. Присутні депресія, тривога та суїцидальність. Подібний взаємозв’язок спостерігається і з іншими психічними станами.
Попри поширену практику, медикаменти не є універсальним рішенням. Зокрема, кошмари не лікуються медикаментозно, але саме вони є чи не найбільшою проблемою при ПТСР.
Тривалий прийом ліків при розладах сну може формувати залежність та деструктивні переконання, що поглиблює проблему і ускладнює терапевтичний процес у ветеранів. Деякі медикаменти також порушують парадоксальний сон, що в свою чергу може призвести до кошмарів та галюцинацій, що ще гірше.
«Сьогодні найбільш ефективним підходом лікування кошмарів вважають психотерапію, зокрема міжнародними протоколами рекомендовано когнітивно-поведінкову терапію (КПТ). А також науково підтвердженими методами роботи з розладами сну, є ЕМДР та гіпнотерапія», – пояснює Оксана Волошина.
Загалом, сомнотерапія передбачає цілісний індивідуальний підхід: той же глобальний скринінг, збір анамнезів, соціальний вплив, дослідження дня і ночі, інвентар нічного поводження, режим дня і ночі, оцінку травматичних подій, функціональний аналіз, ретроспективну оцінку, сомноедукацію (одна-три сесії по 40-50 хвилин), додаткове обстеження у лікарів, за потреби, формування маршруту при різних станах, трансдисциплінарний підхід, формування терапевтичних цілей, індивідуального плану, часто у співпраці з іншими спеціалістами (до 20 сесій). При цьому лікування розладів сну не повинно тривати роками – зазвичай достатньо двох-трьох місяців. Через 6 місяців потрібно зробити повторний скринінг.
Наслідки недосипання: не лише втома
Хронічне недосипання має серйозні наслідки. За словами Оксани Волошиної: одна доба без сну – і стан може бути подібний до алкогольного сп’яніння. Три доби – є ризик появи галюцинацій. Саме тому позбавлення сну використовують як метод катувань, щоб подавити волю людини.
«Одну третю свого життя ми спимо. Сон даний нам природою від народження, щоб ми могли вижити. Люди, які погано сплять, починають частіше хворіти. Недосипання впливає на пам’ять, увагу, мислення і концентрацію, може з’являтись головний біль, погіршуватися психофізіологічний стан, імунітет, якість життя. Також воно пов’язане з депресією, суїцидальними думками, серцево-судинними захворюваннями, онкологією. Тому так важливо спати мінімум по 7-8 годин на добу, а щоб бути здоровими і не хворіти – то по 9-10 годин, адже імунна система, як і усі інші системи та функції організму відновлюються саме у сні. Доспати на вихідних чи виспатись наперед – не можливо, бо «банку сну» не існує, – зазначає співрозмовниця.
Парадоксально, але в безпечних умовах заснути іноді навіть важче. Оксана Волошина це пояснює тим, що на фронті – чіткі правила, зрозуміла мета, мобілізація організму. У цивільному житті – невизначеність, вразливість, необхідність адаптації.
«Людина вже в безпеці, але організм ще цього не розуміє. Військові стають більш вразливими при поверненні в цивільне життя, – додає вона.
Ситуацію можуть ускладнювати травми, ампутації, відсутність підтримки. У таких випадках є ризик, що людина шукатиме «полегшення» в алкоголі чи наркотиках.
Що робити: перші кроки
Фахівці наголошують: чекати, що «само мине» – не варто. Важливо: звертатися до спеціалістів, проходити діагностику, не займатися самолікуванням.
Психогігієна чи режим сну може допомогти, але лише здоровим людям. Для військових і ветеранів цього недостатньо. Насамперед варто спробувати зрозуміти свій стан, тобто, чи є кошмари, чи важко засинати, чи є нічні пробудження або ж відчуття втоми вранці і як людина почувається упродовж дня – визначити проблему зі сном.
В Україні вже є фахівці – сомнотерапевти і консультанти зі сну, а також авторські спеціалізовані освітні програми на кшталт «Тактичний бойовий сон» в межах основної міжнародної Програми «Сон. Стрес. Психотравма», які навчають фахівців працювати з цими проблемами. Програми підтримки сну вже впроваджені військовими та цивільними сомнотерапевтами на фронті, в шпиталях та реабілітаційних центрах, що є в підпорядкуванні МВС, ГШ, Мінветеранів, МОЗ.
Також військові та ветерани, які мають проблеми із сном і хочуть, аби їм допомогли його налагодити, можуть записатись на консультацію на сайті Центру сомнотерапії, обовʼязково вказавши «військовий/ветеран».
Отож, сон – це не слабкість і не «другорядна потреба». Для військових і ветеранів це – один із ключових елементів відновлення. Ігнорування проблем зі сном може коштувати здоров’я. А іноді – і життя.
Фото та відео Оксани Волошиної
