Волонтери України з перших днів війни стали справжнім тилом для військових і мирних жителів, рятуючи життя, підтримуючи армію та допомагаючи тим, хто постраждав від бойових дій. Одним із них є Сергій Луденський — волонтер із Дніпра, який із 2014 року допомагає українським військовим, а в 2022 році створив організацію “Save Animals Ukraine”, що рятує тварин із зони бойових дій. За цей час він із командою евакуював понад 2300 тварин та реалізував багато проєктів для підтримки армії. Про це та події, які запам’яталися волонтеру під час порятунку тварин, він розповів журналістам “Ветеран Медіа”.
Сергій Луденський волонтерить ще з 2014 року, чоловік підтримував оборонців, які брали участь в Антитерористичної Операції на Сході України. У 2022 році разом з друзями-волонтерами, заснував “Save animals Ukraine”, де займаються порятунком та евакуацією тварин, які постраждали від російської агресії на територіях де ведуться активні бойові дії.
“Моя волонтерська діяльність почалася ще в університеті. Перший проєкт був пов’язаний із молодіжним працевлаштуванням — ми створили платформу “Шабашка”. Ця платформа працює й досі, у 2025 році. Вона допомагає студентам знайти роботу без досвіду або підробіток, щоб заробляти кишенькові гроші. Зараз платформу підтримує Молодіжна рада Дніпра. Хоч вона й не працює на 100%, але головне, що вакансії регулярно оновлюються”, – розповідає волонтер Сергій Луденський.
На початку війни у 2014 році, він спільно з іншими волонтерами облаштовував блокпости у Дніпропетровській області. Перші акції були спонтанними: збирали речі, купували білизну та інші необхідні речі й доставляли їх на блокпости. Сергій пригадує, що одного разу прокуратура перевіряла, як вони передали 10 комплектів білизни без відповідних актів. І це для волонтерів виглядало комічним.
У 2022 році, з перших днів повномасштабного вторгнення, у Дніпрі створили великий координаційний штаб волонтерів під обласною державною адміністрацією, у “Парку ракет”.
“Це, мабуть, були одні з найкращих часів, бо тоді українці об’єдналися, як ніколи раніше. Ця єдність дуже мотивувала. Штаб нагадував справжній мурашник: купа машин, матеріалів, люди на задньому подвір’ї робили коктейлі Молотова. Мені подобалося наводити порядок у цьому хаосі. Ми почали зі спорядження блокпостів. Тоді багато знайомих відчували апатію, але я знайшов правильний спосіб боротися з цим — залучати людей до роботи, щоб вони не мали часу на паніку. Декілька таких людей потім самі зізнавалися, що це їм допомогло”, – пригадує волонтер.
У середині березня 2022 року волонтери відкрили Центр безкоштовної роздачі кормів для власників тварин, які переїхали з передової до Дніпра. У рамках цієї організації команда Центру також проводила евакуацію тварин. Щоб Центр функціонував та отримував підтримку від усіх охочих, Сергій зареєстрував офіційно громадську організацію “Save animals Ukraine”.
“До моменту створення, до нашого штабу надійшов запит на евакуацію цуценят із Салтівки (ред. – район Харкова). На той момент уже було сформовано 5 екіпажів для евакуації людей, але такого запиту ми ще не отримували. Усі розгубилися, не знаючи, що робити. Тоді я сказав: “давайте я поїду”. Саме так розпочалася моя діяльність з евакуації тварин”, – акцентує Сергій Луденський.
За словами волонтера, станом на сьогодні, від моменту створення “Save animals Ukraine”, команда евакуювала понад 2300 тварин із Херсонської, Луганської, Харківської, Донецької, Запорізької областей. Евакуації відбувались здебільшого з Донецької, через динамічну лінію фронту.
“Інколи люди просто забувають про тварин, не мають можливості евакуювати їх разом із собою. Я часто жартую, що ті, хто не здає квартири переселенцям із тваринами, матимуть в пеклі окремий котел — але з чистими килимками”, – каже Сергій.
Уже влітку на базі організації створили шелтер, або ж притулок, для тварин. Така потреба виникнула через те, що інколи тварин нікуди вести — або вони хворі, травмовані, або їх евакуйовують з сіл, де взагалі не залишилося людей.
“Притулок — це щось грандіозне і статичне, що залишиться моїм дітям у спадок. Не впевнений, що вони будуть раді цьому, але факт лишається фактом. Це рішення з’явилося через специфіку нашої роботи. Якщо знайдемо родину для тварини — чудово. Якщо ні — ми самі стаємо для неї сім’єю”, – каже волонтер.
“Save animals Ukraine” діє не тільки як організація, яка рятує тварин, але й як інформаційно-просвітницька платформа, яка популяризує гуманне ставлення до тварин.
“Ми власним прикладом показуємо, що тварини заслуговують на таку ж повагу, як і люди. Багато хто навіть каже, що любить тварин більше, ніж людей, бо вони беззахисні. У нашій команді є волонтери-евакуаційники, люди, які відповідають за медіасупровід, і ті, хто допомагає проводити акції в Дніпрі. Проте ми займаємося цим у вільний від основної роботи час, тому масштаб не такий великий, як хотілося б”, – акцентує Сергій.
Протягом останнього року волонтери активно працюють над пошуком альтернативних шляхів прилаштування тварин за кордоном. У цьому їм допомагають кілька організацій, зокрема притулок “Друг” у Дніпрі. Цей притулок за один рейс може прилаштувати одразу 10–20 тварин. Після них волонтери отримують фотографії щасливих тварин із нових домівок у Нідерландах, Бельгії та інших країнах.
Підрив Каховської ГЕС та робота евакуаційного екіпажу
6 червня 2023 року близько 3:00 російські військові підірвали греблю Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Це була п’ята за розміром ГЕС в Україні та найбільша за площею мілководдя.
“Підрив Каховської ГЕС став для нас шоком, хоча всі розуміли, що це може статися. Коли це трапилося, ми одразу повернулися до штабу, щоб зібратись і почати евакуацію. Всі були на місці ще до мого прибуття, вже з машинами та мінімальним спорядженням. Я тоді назвав це “Херсонською операцією”, – пригадує Сергій.
Також, він додає, що частина волонтерів виїхала в той день, коли сталося лихо, а решта вирушила наступного дня. Один із місцевих мешканців подарував волонтерам свій залізний човен. Довелося шукати двигун для нього, і щойно все було готово, вони розпочали евакуацію. У місті діяли дві точки порятунку : район річпорту та район корабел, який ще називають корабельним районом. Човен постійно курсував між цими точками: підбирав людей і тварин, повертався за наступними і так по колу, поки було можливо.
“Запам’яталася ситуація, коли ми врятували знесилену собаку, яка майже добу трималася на воді. Її лапа заплуталася в мотузці для білизни, і вона більше не могла рухатися. Після того як ми обрізали мотузку, і витягнули її з води, вона одразу притулилася до моєї ноги. Коти були ще більшим викликом — вони могли тікати, ховатися. Ми бігали за ними усюди. Це ще й піддавало нормального адреналіну, оскільки металеві дахи, де ми їх намагалися впіймати скрипіли так, як “виліт” РСЗВ, і ти не знав, чи це скрип, чи треба падати на підлогу, бо мав 2-3 секунди до прильоту. Найлегше було лапати тих котів, які потрапляли у воду. Вони одразу ставали пасивним. Ми користувалися цим, щоб швидко помістити його в переноску”, – каже волонтер.
Усіх врятованих тварин волонтери передавали в опорні пункти в Миколаєві, Кривому Розі, Одесі. Тоді за перші дні вдалося врятувати понад 1000 тварин.
“Мені запам’яталася історія ще з однією собакою, яку ми одразу помітили. Це була собака, яка майже не мала сил. Я не знаю, скільки часу вона перебувала у воді, але єдине, що могла зробити — підняти голову на кілька сантиметрів. На щастя, саме в цей момент я глянув у її бік. “Там щось ворухнулося, треба перевірити”, — сказав я. І це повторювалося знову і знову. З першого дня ми були в такому режимі: помічаєш щось, перевіряєш і рятуєш”, – каже Сергій.
Як пригадує волонтер, на місці були не тільки ті, хто евакуйовували людей та тварин, але й були ті, які приймали тварин на березі, хтось роздавав чай і їжу, хтось координував дії, а ДСНС рятувала людей. Сергій зазначає, що усе було злагоджено і без зупинок.
“Пам’ятаю, в перший день на нашій точці знайшли п’ять потопельників. Двоє з них померли від зупинки серця, ймовірно через стрес, а ще двоє загинули через бронежилети, які не дозволили їм виплисти. ДСНС витягли їх уже ввечері. Я сам тоді працював як робот. Вийшов на воду, забрав тварин, підготував клітки, перевірив паливо, зв’язок — і знову в дорогу. Не було часу на емоції чи роздуми. Лише ввечері, коли планував наступний маршрут, я ловив себе на думці: “Капець… Ти просто черствієш у цьому режимі”, – пригадує волонтер.
Попри постійний наплив роботи, люди з команди волонтерів поступово почали емоційно здаватися. Першими не витримали дівчата, як зазначає волонтер: “Я побачив, як у декого почалася паніка, сльози. І я усвідомив, наскільки важкий цей процес, наскільки важливо пропускати через себе те, що відбувається, але водночас не дозволяти собі зламатися”.
Один із найгостріших моментів стався 7 червня , розповідає волонтер, саме тоді росіяни обстріляли всі евакуаційні групи. У той день волонтери виходили з річпорта, а його колеги знаходилися приблизно за 10–15 кварталів від них. Під час руху почули, як на даху будівлі нявчала кішка. Було вирішено причалити до суші, щоб знайти лаз і забрати її. Напарник, наляканий ситуацією, запропонував бігти до людей, шукаючи більш безпечне укриття. Проте праворуч стояла п’ятиповерхівка, і стало очевидно, що краще сховатися під будівлею, оскільки звідти йшли постріли. У цей момент другий постріл влучив у п’ятий поверх тієї ж будівлі, а перед ними посипалася цегла. У пошуках безпечного місця довелося зламати двері гуртожитку.
“Ми використовували лом і весло, бо іншого виходу просто не було. Пізніше, коли я стояв біля цих дверей і вказував людям куди йти, з будівлі вийшов чоловік, який сказав, що двері можна було відкрити з іншого боку. З’ясувалося, що це директор будівлі. Він не висловив жодних претензій, лише зазначив, що двері можна було відчинити інакше. Історія, про яку я кажу “щиросердечне признання пошкодження дверей у гуртожитку”, – розповів волонтер.
“Постріл помсти” та “Ефка”
У 2022 році, паралельно з волонтерською діяльністю, Сергій записався до добровольчого формування територіальної громади. Однак, за першої ж нагоди, скориставшись знайомствами, він потрапив до одного з добровольчих батальйонів, прагнучи бути на крок попереду. Досить швидко з’ясувалося, що така діяльність йому не підходить. Часом командир оголошував двогодинні перерви, коли не було чим зайнятися, і це здавалося марнуванням часу. Сергій Луденський лише думав про те, скільки всього міг би встигнути за цей час у Дніпрі: організувати допомогу, залучити нових людей або привезти необхідні матеріали. Ці думки постійно обговорювалися з товаришем, який поділяв це. Незабаром вони повернулися до волонтерської діяльності, щоб і далі займатися тим, що вміли робити найкраще, — допомагати і координувати.
“Я зосередився на допомозі 128-й бригаді ТРО, сформованій у Дніпрі. На той час вони займали позиції в районі Великої Новосілки. Збирання допомоги стало щоденною рутиною: ми привозили все — від печива до старлінків. Одного разу, під час чергового виїзду, у нас навіть була можливість зарядити міномет. Але ми не будемо казати, яка саме бригада брала участь, бо це вже підсудна справа”, – пригадує волонтер.
Тоді на одному зі снарядів Сергій написав “Від Лудіка”. Цей випадок став поштовхом для створення проєкту “Постріл помсти”. Він усвідомив, що волонтерська активність, як і у 2014 році, з часом почне спадати — це природно, адже люди не можуть тривалий час працювати в такому інтенсивному ритмі. Однак для того, щоб постійно підтримувати конкретну бригаду, потрібно було знайти мотиваційний механізм, який би зацікавив людей і залучав їх до допомоги. Так виникла ідея об’єднати пожертви з можливістю персоналізувати снаряд, перетворюючи це на символічну участь у боротьбі.
Так виник, один із ключових проєктів “Постріл помсти”. Ідея полягала в тому, що кожен міг зробити пожертву, замовити напис на снаряді та отримати фото або відео з моменту пострілу. Найчастіше донатери просили написати Проєкт розділявся на дві основні категорії: привітання зі святами або важливими датами та “постріли помсти” — символічні послання, присвячені загиблим або містам, зруйнованим під час бойових дій.
“Суть проєкту проста: людина донатить гроші, замовляє напис на снаряді, а потім отримує фото чи відео свого “пострілу”. Спочатку це були привітання зі святами, днями народження чи весіллями, але згодом з’явився проєкт “Постріл помсти”. Люди замовляли написи в пам’ять про загиблих або на честь визволення міст. Так ми могли постійно підтримувати підрозділи, що брали участь у боях”, – каже Сергій.
З часом проєкт набув нового формату. Почали збирати військові артефакти: уламки, залишки зброї, збиті БПЛА. Частина з них зберігалася на дачі у волонтера, а інші були передані до музею історії Дніпра. Разом із майстрами петриківського розпису артефакти перетворювалися на справжні витвори мистецтва.
“Ця діяльність стала частиною благодійного фонду “Департамент добрих справ”. Ми зрозуміли, що є люди-пацифісти, які не хочуть мати нічого спільного з війною, але їх можна залучити через культурні чи екологічні проєкти. Так народилася ініціатива зі збору батарейок з одноразових сигарет. Їх переробляли, і з цих батарейок виготовляли павербанки для військових”, – розповідає волонтер.
Ще одним волонтерським проєктом, ментором якого став Сергій є ініціатива “Батальйон Кришечки”, у рамках якого команда збирала пластикові кришечки по всьому місту, віддавали їх на переробку, а виручені кошти йшли на купівлю дронів. Сума зазвичай невелика, але це має символічне значення
“І звісно у медіапросторі щодо наших ініціатив, і проєктів сприяє “Ефка”, – невід’ємна частина нашої команди”, – каже він.
Ефка, так звати кицьку, яка допомагає волонтеру збирати на дрони, екофолу чи інші матеріали, необхідні оборонцям, була врятована з деокупованого Рівнополя, що на Донеччині. Та потрапила до нової домівки. Як зазначає Сергій, вона є частиною колективу, а також любить наводити ще той безлад. Проте, є емоційною розрядкою та пухнатим психологом для колективу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десятки врятованих життів: у Львові відбулася перша цьогорічна виїзна донація бладбасу.
