Цього року перед Великоднем кав’ярня-пекарня «Кримська перепічка» спекла майже 5 тисяч пасок. У великодній колекції – класичні паски з родзинками, варіанти з шоколадом і цукатами, панетоне з мигдалевою помадкою, журавлиною, горіхами і навіть бездріжджовий панетоне із зефіром. Більшість випічки – для відвідувачів, але значну частину вже передали на передову. Крім того, 50 тисяч гривень із продажу великодньої випічки планують передати батальйону безпілотних систем. І така допомога – не разова акція, а принципова позиція пекарні.
Розповідаємо, як понад 10 років працює «Кримська перепічка» у Львові, з якими викликами стикається бізнес під час війни, хто сьогодні їхній клієнт і як пекарня підтримує військових.
Від Криму до Львова: історія вимушеного переїзду і нового початку
У кав’ярні-пекарні «Кримської перепічки» неймовірний аромат свіжої здоби. Він відчувається ще з коридору і одразу нагадує: тут готуються до Великодня. Усе повітря просякнуте пасхальною випічкою.
У Львові «Кримська перепічка» працює вже понад 10 років. За словами співвласниці Оксани Новікової, сьогодні кав’ярня-пекарня – це не лише бізнес, а спосіб зберегти зв’язок із Кримом, який родина залишила після окупації у 2014 році.
«Це куточок Криму у Львові: запашна здоба, кава, зустрічі друзів та відродження традиційних рецептів, А на Великдень – ще й особлива паска», – каже вона.

До окупації в Оксани Новікової був успішний бізнес у Криму. Проте працювати в нових умовах вона не змогла – родина вирішила переїхати. У Львові разом із сестрою відкрили домашню пекарню, яка спеціалізується на випічці та кримськотатарських стравах. З початком війни додалася ще одна важлива складова – підтримка ЗСУ.
Сьогодні у «Кримської перепічки» три локації: на вулиці Зеленій, проспекті Червоної Калини та вулиці Стрийській. У центрі та на Садовій – довелося закрити через збитковість.
«За ці роки було багато викликів: переїзд, пандемія, різні етапи війни. На початку повномасштабного вторгнення ми були перелякані, але більш згуртовані. Зараз це відчуття зменшилось. І головне – зменшився попит. Тепер і це в дефіциті», – каже Оксана Новікова.
Конкуренція зросла, частина клієнтів виїхала за кордон, а багато людей через фінансові труднощі обирають дешевшу продукцію.
«Наш клієнтський потік став значно меншим: дехто виїхав за кордон чи оселився в інших містах. Ми пробували розширюватись, відкрили нові локації, але не змогли втриматися. А тягнути нерентабельний бізнес, коли і так складно, – неможливо», – додає вона.
За словами підприємиці, зараз пекарня працює на межі рентабельності. Січень і лютий навіть були збитковими. Великдень – один із небагатьох періодів, коли є шанс частково вирівняти ситуацію: «Ми живемо від події до події, від свята до свята. Стадія «пережити» триває вже занадто довго. І ми не знаємо, наскільки вистачить ресурсу».
Колектив пекарні залишається відносно стабільним – тут досі працюють кілька кримчанок, які були з самого початку. Але війна впливає на всіх: у частини працівниць чоловіки на фронті, і це додає емоційного навантаження.

Допомога армії як щоденна практика
Підтримка військових для «Кримської перепічки» – не окрема ініціатива, а частина щоденної роботи. Вони допомагають і випічкою, і донатами.
«Ми, мабуть, як ніхто інші, розуміємо, що означає втратити дім. І наскільки важливо вистояти. Це не про майно – це про свободу і можливість бути собою», – пояснює Оксана Новікова.
І хоч зараз в Криму умовно спокійно, адже там не ведуться активні бойові дії, досі відчутний тиск: обмеження зв’язку, переслідування, цензура. Зі слів кримчанки, вона навіть не може нормально поспілкуватися з рідними, які там залишилися. Повідомлення інколи не доходять. І це страшно, бо виглядає наче повернення в Радянський Союз.
Оксана Новікова наголошує: скільки працюватиме «Кримська перепічка» – стільки вона допомагатиме армії. І хоч, на жаль, їхні ресурси стали набагато меншими, робити це не перестануть.
«Багато людей відсторонилися від війни. Але коли приходять окупанти, їм байдуже, хто ти. Вони знищують усіх», – додає вона.

Великдень для фронту
Цьогоріч напередодні Великодня пекарня виготовила близько 5 тисяч пасок і панетоне. Частину вже передали військовим.
Зокрема, 160 пасок поїхали до владики Климента – капелана, який нині служить на Харківщині. Також планують передати 50 тисяч гривень батальйону безпілотних систем – Ббпс Серафими, який зараз воює на Краматорському напрямку. Це інтернаціональний батальйон, де служать не лише кримчани, а й іноземці.
Наразі всю суму з продажу пасок ще не зібрали, але, як наголошує Оксана Новікова, так чи інакше, донат закриють і гроші все одно передадуть. Як і обіцяли.
До речі, усі рецепти у пекарні – власні, перевірені і вдосконалені з часом. У великодньому асортименті – як класичні, так і авторські вироби.
Серед них:
- Паска «Домашня». Класична паска за традиційною технологією, з ніжною пухкою текстурою та родзинками.
- Паска з шоколадом (мала і велика). Ніжне тісто з шоколадними крапельками – ідеальний варіант для тих, хто не любить родзинки.
- Паска «Ромашка». Ніжне вологе тісто з ароматом цитрусових цукатів та родзинок. Легка, ароматна і дуже святкова.
- Паска «Преміум». Особлива паска з багатим і насиченим смаком: шоколад, журавлина та волоський горіх.
- Панетоне. Традиційна святкова італійська здоба з родзинками та цукатами, зверху покрита ніжною мигдальною помадкою.
- Панетоне бездріжджовий. Справжній витвір пекарського мистецтва з ніжною текстурою та зефіром.

Замовити чи придбати випічку можна як у самих закладах, так і з доставкою по Україні, щоб частинка великоднього тепла від «Кримської перепічки» була у кожному домі.
Найчастіше львів’яни обирають класичні паски. Попит на панетоне зменшився через конкуренцію: якщо раніше випікали до тисячі за сезон, то тепер – близько 600.
Для самої Оксани Новікової панетоне має особливе значення – цей рецепт вона привезла з Італії ще у 2005 році.
«Панетоне ми печемо заздалегідь, десь за два тижні до Великодня, адже їм потрібно настоятися. А вже перед святом – паски, щоб вони були свіжі», – пояснює співрозмовниця.
Підтримка друзів і невизначене майбутнє
Щодня на кухні працюють по дві пекарки і помічник. У періоди пікового навантаження – до п’яти людей. У процесі задіяні всі: одні печуть, інші прикрашають і пакують.
Оксана Новікова зізнається: думати про майбутнє складно. Війна, економічна нестабільність, висока конкуренція і податкові зміни – усе це створює додатковий тиск.
«Якщо зміниться система оподаткування, нам доведеться піднімати ціни. А ми і так на межі. Важко думати, що справа, яку будували десяток років, може не мати майбутнього», – каже підприємиця.

Попри це, пекарня тримається – завдяки людям, які поділяють ті ж цінності.
Постійні клієнти підтримують заклад і розуміють: це не лише про випічку, а про якість, пам’ять і позицію.
Для Оксани Новікової Львів став домом – але не повністю. «Я розумію, що в Криму для мене вже немає дому. Але й тут не можу сказати, що відчуваю його на сто відсотків. Це непроста історія, особливо коли тобі 50», – наостанок додала співзасновниця кав’ярні-пекарні «Кримська перепічка».
Фото: «Ветеран Медіа»
