Як допомогти цивільним краще адаптуватися до реалій війни? У підрозділі розвитку та інновацій озброєння (ПРІО) спільно з компанією «Aspichi» створили унікальний навчальний проєкт: через фільм у віртуальній реальності вони моделюють перший бойовий досвід. Такий підхід допомагає знизити страх невідомості, сформувати правильні реакції і підготувати новобранців до реальних випробувань. Команда працює на межі військової справи, психології та дизайну, перетворюючи підготовку бійців на більш людиноцентричний процес. Про навчальний проєкт для «Ветеран Медіа» розповів Віталій Кирилів з ПРІО.
Віталій Кирилів – є керівником підрозділу розвитку та інновацій озброєння (ПРІО). Разом із братом Юрієм Кирилівим, які понад 20 років працюють у сфері дизайну в цивільному житті. На початку повномасштабного вторгнення брати доєдналися до лав Збройних Сил України. У 2022 році вони потрапили до навчального центру й замислилися над тим, як використати свій досвід і експертизу в дизайні на користь армії. Також, як розповідає Віталій, брати ще на початку задумали створити підрозділ інновацій, який допомагатиме спрощувати процеси у навчанні оборонців.
«Ми не дуже розуміли, що таке армія, бо не служили. Хоча у 2014 році ми створювали цивільний центр тактичної підготовки: наймали військового, навчалися у нього і передавали знання іншим за принципом УПА. То був мій перший дотик до зброї. Але справжнього досвіду служби ми не мали. І не до кінця розуміли, як застосувати наш досвід у війську. Потім ми поїхали на навчання до Британії» — пригадує Віталій.
Там чоловік побачив, як система працює на користь військовослужбовця. Саме ця поїздка дала свідоме розуміння того, як брати хотіли б запровадити принцип людиноцентричності у Збройних Силах України.
«Ми хочемо працювати для військового, щоб він був максимально забезпечений як емоційно, так і функціонально. Це наша професійна фраза: дизайн — це завжди рішення, у певному співвідношенні емоцій та функцій, яке досягає цілі. І ця ідея стала продовженням нашої роботи в підрозділі», — розповідає Віталій.
Коли брати з побратимами повернулися в Україну, бажання реалізувати цю ідею залишилося. Однак бракувало чіткого розуміння, як саме це зробити.
«Так вийшло, що нас шістьох розподілили до центру розвідки. І звідти ми почали працювати, використовуючи принципи дизайн-мислення: прості послідовні кроки. Ми зрозуміли, що треба створити прототип, адже працювали зі зброєю і хотіли показати, як має бути, а не як є зараз. Не «одне місце», а так, як треба. Адже в основі нашого підходу — людиноцентричність. Хтось це розуміє, а для когось це пусті слова», — підсумовує чоловік.
Чоловік також додає, що важливою частиною розробок став принцип дизайн-мислення. Він пояснює, що це пошук неординарних рішень через глибоке розуміння аудиторії, створення прототипів і постійний зворотний зв’язок для вдосконалення проєктів. Ключовий момент — одна людина або навіть кілька людей не можуть знати все, тому необхідно залучати експертів із різних дисциплін.
«Асиметричність — це ще один важливий принцип. Враховуючи обмежені людські та фінансові ресурси в армії, ти завжди в складній ситуації і маєш вигадувати нові рішення, щоб досягти мети. Ми завжди намагаємося робити найкраще й максимально ефективно, а це потребує інвестицій. Мені важливо розповідати ці історії про наш підрозділ, щоб суспільство, бізнес і люди краще розуміли, наскільки важливо підтримувати розробки для Збройних Сил. Йдеться не тільки про створення об’єктів, а й про розробку алгоритмів дій, концепцій, стратегій розвитку», — наголошує Віталій.
Чоловік також пояснює, що у їхньому підрозділі всі напрями роботи є пріоритетними, оскільки інакше система не функціонує. Проте, за його словами, завжди існують певні фокуси. Так, під час створення проєкту з навчання та підготовки через віртуальні історії основна увага була зосереджена саме на цьому напрямі. Наразі проєкт працює, і команда його підтримує. Історія створення навчального фільму «Перший бій» почалася при знайомстві з компанією «Aspichi» та «ПРІО» – де дві команди поділяли спільні думки та погляди щодо ідеї розвитку БЗВП. Тоді Віталій уже думав над створенням навчального фільму, і в компанії також виникали подібні ідеї.
«Ми об’єднали ідеї. У них був початковий сценарій — ми його переписували, доповнювали, творили разом, радилися з іншими. Наша мета була створити продукт, який допоможе цивільній людині позбутися страху перед першим боєм. Бо саме перший бій лякає найбільше: невідомо, як буде виглядати вибух, стрілянина, що робити. Люди домальовують собі міфи й тільки ускладнюють собі життя і роботу іншим», — розповідає Віталій.
У 2023 році розпочалися обговорення й розробка сюжету навчального фільму для цивільних, а також стартував процес зйомок. Фільм є частиною навчального процесу, де допоміжною технологією виступають окуляри віртуальної реальності.
«Це дозволяє занурити людину у перший бій без загрози для життя. Завдяки віртуальним окулярам людина може прожити досвід бою. Перегляд фільму на телевізорі чи телефоні сприймаються як окреме явище. А в окулярах мозок починає будувати нейронні зв’язки — саме це для нас найважливіше. Ми зрозуміли, що через цю технологію можемо досягти потрібного ефекту», — пояснює він.
Зйомки тривали п’ять днів, а на кадрах видно — погодні умови передавали атмосферу реального першого бойового досвіду. Щоб оцінити вплив такого навчання на базову загальновійськову підготовку (БЗВП), організатори проводили тестування учасників через систему ANIMA (“ice trekking”) — технологію очного трекінгу для вимірювання психологічного стану та стресу.
«Для першого тесту ми обрали уже сформовану групу осіб віком 19–43 роки — хлопці та дівчата, які проходили БЗВП. Групи долали смугу перешкод: перед початком фільму і смуги ми провели тестування і повторили його після. Я очікував, що перегляд фільму може вплинути на швидкість реакції. Але виявилось, що час проходження смуги в обох груп майже однаковий. Різниця була в іншому — емоційний стан у групи, яка дивилася фільм, був значно вищим. Стрес піднявся саме у стан продуктивності. Ми знаємо, що при нульовому або надмірному стресі людина діє неефективно. Саме баланс стресу важливий», — додає Віталій.
Він додає, що у фільмі люди можуть відчути всі елементи бою — звуки вибухів, постріли, навіть моделювання контузії зі свистом у вухах. Хоча реальної нудоти чи повної фізіологічної реакції нема, ефект занурення відчутний. Перша серія триває 18 хвилин, друга — 28 хвилин, бо включає зупинки для читання інструкцій. Згодом команда додала третю версію фільму з голосовим начитуванням — для тих, хто не вміє читати або краще сприймає інформацію на слух.
У самому сюжеті фільму змодельований оборонний бій в окопах, під час якого командир отримує поранення, і відповідно – головний герої повинен надати домедичну допомогу командирові за стандартами MARCH. У цей момент на екрані з’являється панель рекомендацій із трьома типами інструкцій, позначеними кольорами дорожніх знаків: червоний — до негайного виконання, жовтий — інформаційний, синій — рекомендаційний.
«Ми спеціально розробили цю систему: зупиняли кадри і накладали кольорові підказки з текстовими поясненнями. Це рішення підказала когнітивна психологія спортсменів, які використовують візуалізацію своєї смуги перешкод на змаганнях чи тренуваннях. І це допомагає їм покращити реальні результати. Є дослідження вчених, що підтверджують: така методика підвищує ефективність», — підсумовує Віталій.
Такий формат навчання, додає Віталій, допомагає сформувати нейронну доріжку. І коли людина вдруге потрапляє в реальний бій, це вже не є її перший досвід, навіть якщо перший був відтворений у навчанні, а не в реальності.
«Таким чином, формується ланцюг: вдруге буде страшно, але вже буде внутрішня опора. Це значно полегшує психологічний підхід до ситуації. І ми зрозуміли, що саме ця технологія дозволяє будувати потрібні реакції», — пояснює він.
За словами Віталія, аналітична частина процесу свідчить, що навчання є ефективним, хоча повністю оцінити результат складно.
«На жаль, ми не можемо відстежити, як далі змінюється стан кожного, бо учасників сотні. Але ми бачимо, що хоча б трохи їм допомагає зорієнтуватися. Бо головний страх — це невідомість. Коли ми не знаємо, ми починаємо самі домальовувати собі небезпеку. А наша задача — дати алгоритм дій. Ми поєднали сценарій із практичними порадами, і це комбо реально працює. Звісно, це не панацея. Потрібні ще практика, практика і ще раз практика», — акцентує військовий.
Крім роботи над навчальними фільмами, команда ПРІО також займалася іншими проєктами, наприклад, у бойовому, інфраструктурному, освітньому та комунікаційному напрямках. Попри обмеження, команда бачить результати своєї роботи — збільшення ефективності роботи праці людини у війську. І саме це вони вважають своєю основною метою: стати містком між цивільними та військовими.
«Як у цивільному житті ми були містком між замовником і користувачем продукту, так і в армії ми намагаємось забезпечувати порозуміння між цивільними та військовими. Ми створюємо спільний сценарій дій, і саме цей принцип допомагає швидко й ефективно розвивати наші проєкти. Нещодавно говорили з одним полковником — і стало зрозуміло: армія дуже потребує таких підходів», — підсумовує Віталій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Бережіть свого кота». Як дружина військового створила у Львові творчу майстерню.
