Історія циклічна. І сьогодні оборонці, продовжують боротьбу за волю українського народу. Одним з таких захисників є Дмитро Холод, 29-річний військовослужбовець, командир батальйону “Нахтіґаль”. Він захищає Батьківщину, зберігаючи пам’ять про історичні уроки та натхненний любов’ю до своєї землі. Дмитро не лише мужньо тримає оборону, але й активно залучає молодь до патріотичного виховання, передаючи їм свої знання та досвід у таборах для молоді. Про його шлях до командування підрозділом “Нахтігаль” читайте в нашому інтерв’ю.
Ще з юного віку Дмитро займав активну позицію щодо популяризації патріотизму в українських навчальних закладах. Був учасником Революції Гідності, а надалі доєднався до Антитерористичної операції на Сході України. У студентські роки він їздив на Майдан, підтримував інших учасників у боротьбі проти беркуту та брав у ній активну участь.
“Після завершення Революції я спостерігав за подіями, які відбувалися у Криму, та за активними бойовими діями уже на Донецькому та Луганському напрямках у 2014 році. І бачив, що наші збройні сили не справлялися в обороні, і зрозумів, що мені слід долучитися та поїхати на Схід країни”, – розповідає Дмитро.
Спершу військовий доєднався до підрозділу Добровольчого Українського Корпусу “Правий Сектор”, де проходив навчання близько місяця. Через довгу тривалість навчання Дмитро вирішив змінити напрям та доєднатися до іншого підрозділу. Тоді він вступив у лави підрозділу Батальйону “ОУН” та разом з побратимами відправився у село Піски, що на Донеччині.
“Після довгої служби я побачив, що бойові дії пішли на “затишшя”, тому у 2016 році я повернувся до цивільного життя. Пішов на роботу та паралельно займався патріотичним вихованням при школах та у таборах для дітей”, – пригадує він.
У тому ж році, Дмитро став членом організації “СОКІЛ”, щоб активізувати молодь саме у секторі націоналістичного виховання.
“Ми були волонтерами, які виховували дітей, ходили по школах, збирали табори, старалися виховувати майбутніх захисників нашої країни. Ну, в принципі, частково це і вийшло, тому що багато наших вихованців з початком широкомасштабного вторгнення долучились до війни. І на жаль, вже є ті учасники нашого навчання, які загинули”, – розповідає військовий.
Навчати дітей саме патріотичного виховання бійця наштовхнув власний досвід, ще з часу навчання у львівському ліцеї ім. Героїв Крут, він зацікавився поняттям “націоналізму” та його значущості.
“У мене в ліцеї, такого як патріотичного, націоналістичного виховання не було. Більше схоже тільки на мінімальне і те, наближене до “совкового”, оскільки там були офіцери, скажімо так “поважного віку”. Але з погляду дисципліни, з погляду виховання як чоловіка та формування тебе як особистості, ліцей вклав в мене дуже багато. Офіцери були з бойовим досвідом та показали як це все правильно робити”, – зазначає Дмитро.
За його словами, його наштовхнуло на вивчення націоналізму, це шеврон на рюкзаку одного з учнів ліцею, який усі позиціонували як “нацистський”.
“Тоді я звернув увагу на його шеврон. Почав цікавитися у загальних рисах, гуглив його, він був схожий до шеврона Третього Рейху, який в символах має схожі ідеї націй. Але він не був ним, схожість була мінімальною. Тоді почав спілкуватися з різними людьми, які більше розповіли мені про ідеї українського націоналізму. Після довгого вивчення, я зрозумів, що тоді почалося моє формування як націоналіста”, – додає військовий.
Коли Дмитро працював волонтером в організації “СОКІЛ”, він розповідав дітям у таборах, чи на вишколах про український націоналізм, тому що відчував своє покликання у цьому. Учасниками таких таборів були діти віком від 12 до 17 років.
“Все починалось з того, що ми почали ходити по школах з уроками, де розказували трошки про війну, тактичну медицину, показували якісь зразки зброї. Вели з дітьми діалоги та відповідали на питання дітей. Потім почали набирати дітей у табори для підлітків. Ми вирішили робити для бажаючих”, – каже Дмитро.
Табори проводилися у населеному пункті Верин на Стрийщині, де була невелика база. Діти спали у спальниках, мали чіткий розпорядок дня, що складався з лекцій українського націоналізму в історії, занять, ігор, вивчення медицини та проведення фізичної підготовки.
Після 24 лютого 2022 року, Дмитро разом з побратимами зібралися в офісі організації “СОКІЛ” й вирушили на Житомирську трасу. Після кількох місяців служби, бійці потрапили у 73-й морський центр спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого та вирушили на межу між Запорізькою та Донецькою областями.
“Пробули ми там орієнтовно 10, може 9 місяців, де тримали оборону. Потім нас відправили на Херсонський напрямок, коли почався масовий штурм Херсонщини. Ми долучились з самого початку, почали штурмувати з населеного пункту Хрещенівка й аж до Берислава. Оцей шлях ми пройшли”, – пригадує він.
Потім Дмитро разом з побратимами перевелись у безпілотний підрозділ наприкінці 2022 року. Впродовж січень-червень 2023 року займались безпілотниками, як невелика група, командиром котрої був Дмитро. За його словами, на сьогодні війну складно уявити без роботи БпАК, БПлА, дронів-камікадзе, дронів-розвідників, Starlink та іншого роботизованого забезпечення для військових.
“Ми можемо бачити їхню ефективність кожен день. Ми використовуємо FPV-дрони як основний засіб ураження і інші дрони для розвідки. Нам приходилось відбивати штурми, використовуючи просто дрони. Ворожі колони не доїжджали до наших позицій виключно через те, що наші пілоти ще на підходах до наших позицій спалювали техніку разом з піхотою, зі всім. Аналогічно можна побачити, як були уражені кораблі дронами. Якби їх не було – не було розвитку в цьому напрямку. Тому за цими роботизованими системами є і майбутнє вирішення війни”, – каже військовий.
Дмитро, у період служби стикався з нерозумінням деяких командирів важливості “пташок”.
“На жаль, вони не розуміють, для чого ця пташка. Аналогічно хотілося б більшого сприяння зі сторони держави, тому що переважно 70-80% всього, що відбувається з дронами, це все на голому ентузіазмі людей, молодих, які хочуть бути максимально ефективними. Які збирають кошти, закривають збори та відправляють нам ці дрони”, – розповідає він.
У червні 2023 року, Дмитрові прийшло розпорядження сформувати новий підрозділ, який буде займатися БпАК та FPV-дронами. Спершу, це був батальйон у складі навчального центру, який надалі трансформувався у 14 полк.
“Мені сказали: ти командир батальйону, формуй команду і формуйте батальйон, який буде займатися FPV-дронами та БпАК. Нас було 10 осіб і ми почали шукати людей у наш батальйон. Кістяком батальйону стали наші друзі-військовослужбовці з піхотних, десантно-штурмових та інших підрозділів, яким пощастило вижити до цього періоду”, – ділиться Дмитро.
Щоб залучити українців до роботи з дронами, бійці розмістили анкету. Після отриманих заявок, охочі пройшли співбесіду, з них відібрали необхідну кількість осіб.
“На час формування батальйону ми не мали ресурсу і почали його шукати методом зборів, залученням ресурсів органів місцевого самоврядування та приватного підприємництва. Потім почали займатися навчанням людей. І за 3,5, можливо, 4 місяці ми виїхали на виконання задачі”, – пригадує він.
Саме підрозділ, створеним захисникам став першим в історії збройних сил України підрозділом, який працює з різними роботизованими системами. Бійці підрозділу дали йому назву “Нахтіґаль”.
“Нахтіґаль — це Найтінґейл з англійської або з німецької. Перекладається як пташка. Ми батальйон імені Солов’я. Всі називають себе якісь там очі правосуддя, а ми Соловейки”, – каже військовий.
За час формування нового підрозділу, Дмитро витратив багато зусиль, щоб вивчити та дізнатися усю необхідну інформацію для навчання бійців.
Найскладніше у його формуванні було вивчення літератури для військових. Захисник ознайомлювався великий обсяг теорії для покращення роботи його побратимів. Коли проходили навчання новобранців, кожен навчав побратимів чогось нового, більшість з бійців були уже учасниками АТО, мали бойовий досвід. Попри навчання сухої теорії могли поділитися практичним досвідом, що і дає вагомий результат.
На сьогодні підрозділ “Нахтіґаль” тримає оборону на Донецькому напрямку, використовую роботизовані технології, які бережуть життя бійців підрозділу та цивільних у тилу.
Щоб підтримати підрозділ можна задонатити на новий збір для закупівлі системи захисту від ворожих дронів за посиланням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про волонтерство, службу та обстеження: інтерв’ю з бійцем із позивним “Луганськ”.
2 коментарі