Упродовж більш ніж 11 років війни сфера української психологічної підтримки зазнала значних змін. Відбулося активне становлення та розвиток галузі, а також зміцнення зв’язків з іншими країнами для обміну досвідом у сфері психологічної допомоги. Паралельно накопичувався і власний досвід. Громадська організація “Вільний Вибір” працює з ветеранами, ветеранками та членами їхніх родин ще з початку війни на Сході України. Про власний досвід, відмінності між військовими та цивільними психологами, а також про тригери у спілкуванні з військовими для “Ветеран Медіа” розповіла психологиня і співзасновниця ГО “Вільний Вибір” Тетяна Руденко.
Тетяна Руденко — психологиня, яка працює в методах когнітивно-поведінкової терапії та EMDR-терапії. Обидва ці методи мають науково доведену ефективність.
“З військовими, ветеранками та ветеранами я працюю з 2015 року. Саме тоді ми створили громадську організацію “Вільний Вибір”, яка зосереджена на наданні психологічної допомоги”, — розповідає Тетяна.
За її словами, з 2015 року організація активно надає як індивідуальні психологічні консультації, так і проводить групову терапію. У складі організації працюють фахівці, які використовують різні науково доведені методи психологічної підтримки. Також існують групи підтримки для різних типів психологічних розладів.
“Ми також розробили мобільний застосунок “База” — це свого роду психологічна допомога в кишені. У ньому можна знайти відповіді на запитання стосовно власного стану, навчитися стабілізаційним і релаксаційним технікам або написати психологу. Це зручний формат для отримання підтримки у кризовій ситуації”, — додає вона.
Тетяна зазначає, що ще у 2014 році робота в цій сфері була складною через поширену в Україні стигму щодо психологів. Проте за останні 10 років вдалося суттєво змінити ставлення до психологічної допомоги у суспільстві. Водночас накопичено значний власний досвід, а також впроваджено практики, запозичені з інших країн.
“Ми використовуємо досвід багатьох країн. Ізраїльський та балканський досвід дуже допоміг нам на початку, ще у 2014 році. Але жодна з моделей не є ідеальною для нашої ситуації, тому ми запозичуємо лише окремі елементи. Водночас ми активно інтегруємо власний досвід, який є унікальним. На жаль, ми не завжди встигаємо впроваджувати його на системному рівні. Проте вже зараз інші країни можуть переймати наш досвід”, — каже Тетяна.
За час роботи громадської організації, команда психологів “Вільного Вибору” надали понад 9 500 консультацій. Також, з січня по липень 2024 року, було надано понад 4000 консультацій ветеранам, ветеранкам, членам їхніх сімей.
Відмінності між військовими психологами та цивільними психологами для ветеранів
Тетяна підкреслює важливість розрізняти військових психологів та цивільних психологів, які працюють з ветеранами.
“Військові психологи, як правило, закінчують військові навчальні заклади та отримують відповідну спеціалізацію. Вони служать у складі військових підрозділів і надають психологічну допомогу своїм товаришам по службі. Їхні завдання суттєво відрізняються від тих, що стоять перед цивільними терапевтами, які працюють з людьми з бойовим досвідом. Часто помилково вважають, що з військовими можуть працювати тільки військові психологи. Проте на етапі повернення до цивільного життя або при роботі з уже сформованими психологічними розладами зазвичай працюють цивільні фахівці”, — пояснює Тетяна.
Робота військових психологів полягає в підготовці, діагностиці, профілактиці та наданні першої психологічної допомоги. Через обмежені ресурси військовий психолог не може виконувати роль терапевта для всього підрозділу.
“Одна людина просто фізично не здатна бути терапевтом для всіх у підрозділі. Тому важливо розуміти розподіл ролей: військові психологи виконують свої завдання, а цивільні психологи, що працюють з травмофокусованими підходами, — свої”, — додає вона.
За словами Тетяни, цивільні терапевти не обов’язково повинні мати військовий вишкіл або бойовий досвід. Їхня підготовка ґрунтується на освіті та практиці роботи з травмами, отриманими під час бойових дій. Це різні завдання для різних фахівців.
“Наше завдання — працювати з наслідками, наприклад, з посттравматичним стресовим розладом, депресивними або стресовими розладами. У психології є науково доведені методи та інструменти для цього”, — підкреслює вона.
Про тригери в спілкуванні
У спілкуванні з військовими, ветеранами або членами їхніх родин є дуже тонка межа, яку легко перетнути, завдаючи непоправної шкоди їхньому ментальному здоров’ю. Тетяна Руденко зазначає, що основними тригерами є некоректні питання на кшталт: “Скількох ти вбив?”, “Скільки людей взяв у полон?”, “Чи ти сам пішов?”, “Як ти це витримуєш?”.
“Такі питання можуть запустити в людині певну реакцію, що є абсолютно нормальною, оскільки це порушення особистих кордонів і неетичне спілкування. Коли ми говоримо про тригери, то маємо на увазі те, чого не слід говорити або робити. Це ті самі речі, які б ви не хотіли почути чи зазнати на свою адресу”, — пояснює Тетяна.
Тригерами також можуть бути певні дії, наприклад, різке наближення до людини чи використання гучних звуків — усе, що може бути недоречним у конкретній ситуації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ветеран Хаб представив дослідження “Шлях коханих воїнів 2024”.
1 коментар