17 березня у Львові відбулася третя прем’єра мілітарі-стендапу режисера Анатолія Нєйолова під назвою «Все буде добре, але не одразу». Вистава поєднує у собі трагікомедію, героїзм у простих речах, справжнє кохання та гумор. Вона була створена Третім армійським корпусом спільно з українським незалежним театром «Чорний квадрат». У мілітарі-стендапі виступають лише двоє акторів: Анна Яновіцька та її партнер, а також діючий військовий Євген Авдєєнко, який розповів журналістці «Ветеран медіа» про виставу, авторську діяльність і свій досвід служби в армії.
Євген Авдєєнко – військовий третього Армійського корпусу. Ще у 2020 році підписав контракт резервіста та доєднався до полку «Азов». У той час він активно проходив вишкіл в Українському легіоні, де здобув свої перші навички. У 2021 році він відвідав базу «Азову» в Маріуполі і готувався підписати контракт, але через проблеми в родині повернувся додому, залишаючись резервістом.
23 лютого 2022 року, коли почали мобілізувати оперативний резерв, Євген отримав виклик і мав вирушати до Маріуполя. Проте, перед тим, як виїхати, він попросив на день пізніше, щоб попрощатися з дітьми, бо був впевнений, що наступ буде саме з Донбасу. 24 лютого, коли розпочалася війна, Євген вже був готовий до боротьби, однак потяг на Маріуполь не поїхав, і йому повідомили, що він має залишатися в Києві.
Там він приєднався до Добробату, де була можливість отримати зброю. Це був момент, коли вже всі евакуювалися з Києва, а Євген вирішив залишитися. Він провів півтора місяці в батальйоні братства, набуваючи досвіду, і спільно з іншими ветеранами готувався до важких випробувань. З часом Євген став артилеристом та брав участь у боях на Запорізькому напрямку, та на Донбасі.
«Під час повномасштабного вторгнення мені було страшно і важко. Я мав не повне екіперування і невеликий досвід. Але найбільше я хвилювався, що вже не зможу побачити своїх дітей», – каже він.
Вистава «Все буде добре, але не одразу»
«Все буде добре, але не одразу» – це вже друга частина вистави, що розповідає про побут і переживання бійців. Перша частина, яка стартувала у 2023 році, носила назву «Ненароджений для війни», де Євген був єдиним актором і ділився історіями своїх побратимів з третього армійського корпусу. У новій виставі з’являється його кохана, що змінює акценти і дає новий погляд на історію: тепер це історія про відстань, очікування, переживання та наслідки війни у цивільному житті.
«У цій виставі зустрічаються реальні історії з фронту та справжні діалоги цивільного життя, в якому війна та героїзм вже стали не чимось надзвичайним, а тим, що просочує нашу буденність кожного дня, кожної години і хвилини. Разом з акторкою на сцені ми розповідаємо про кохання, радість та біль. “Все буде добре, але не одразу” – це не тільки назва вистави, але й щира обіцянка того, що чекає вас на виставі та у реальному житті», – ділиться військовий.
Євген розповів, що друга вистава продовжує історії з першої, але торкається нових аспектів. Основна історія більше про військового, і вона базується на реальних подіях та переживаннях його побратимів. Головним персонажем вистави є Назар –я збірний персонаж, який відображає побутові історії, знайомі багатьом бійцям сьогодні. Актор поділився, що для нього ці вистави стали способом вшанувати пам’ять загиблих побратимів і посестер. Ідея виникла після кампанії в Авдіївці, коли медійна служба запропонувала створити таку виставу.
«Для мене ця вистава у першу чергу про пам’ять тих, кого я знав. Я в акторстві майже 20 років. Коли мені у 2024 році запропонували спробувати, я, звісно, погодився. Будучи у війську я думав теж про подібне: вистави серед побратимів поміж військових справ», – каже він.
Коли почалися репетиції, Євген зізнався, що було емоційно важко, бо тема вистави торкалася його переживань. Завдяки акторському досвіду він зміг контролювати свої емоції. Актор має вміти керувати емоціями, і військовий пояснив, що на сцені він може стримати почуття або відкрити їх, залежно від ситуації. Найскладніший момент для нього – це завершення та розмова з близькими.
«Найскладніше – це після. З першою виставою ми виступали у різних містах, і звісно її відвідували матері моїх загиблих побратимів. Добре пригадую виступ в Одесі, після вистави до мене підійшла матір мого побратима “Фарша”, який загинув під Андріївкою восени 2023 року. Вона мене обняла і сказала, що за ці півтори години, які тривав спектакль, їй вдалося відчути, ніби вона побувала з сином», – пригадує він.
Євгена каже, що це було надзвичайно важко – стримати емоції і не дати їм взяти верх. Такі моменти траплялися й раніше, наприклад, у Рівному та Луцьку, де мами підходили до нього і дякували за виставу, кажучи, що вона допомогла їм пережити втрату сина. Це були найскладніші емоційні моменти для нього.
Ознайомитися з інформацією про тур вистави «Все буде добре, але не одразу», можна за посиланням.
Тральщик “ЧЕРКАСИ”
Євген Авдєєнко – заслужений артист України, який займається акторською діяльністю понад 20 років. Одним з його значущих фільмів є український художній фільм «Черкаси» режисера Тимура Ященка, що розповідає історію оборони однойменного морського тральщика, заблокованого російськими військами в бухті Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму. У фільмі Євген виконує роль одного з капітанів, Іллі.
Чоловік згадує, що зйомки фільму почали в 2017 році, а прем’єра відбулася лише в лютому 2020 року після тривалого процесу виготовлення. Він ділиться, що після участі у Революції Гідності, йому соромно, що ще тоді він не доєднався до добровольчих формувань у період АТО/ООС. Після перемоги Майдану з’явилися проросійські сили, росія анексувала Крим.
«Я пам’ятаю – дивився, як хлопці матроси тральщика «Черкаси» знімали відео, співали тоді ще російський варіант «Воїни світа, воїни добра» з цими палицями, зі щитами. Я пишався, що вони були, я знав цю історію, що вони не виходять, що на них тиснуть кацапи, пропонують їм різні варіанти прийти на їх бік: гроші, квартира, служба тощо. Як казали їм: “Навіщо вам Україна? Вона нічого не дасть. Здавайтесь”. І вони (ред. моряки тральщика “Черкаси”) були останні», – пригадує військовий.
Він ділиться, що самі зйомки були непростими, адже на той час Євген не був дотичний до війська. Тому довелося пережити багато нових моментів, від муштри до роботи на кораблі, який плив морем. Чимало людей захворіли на “морську хворобу”.
«Ми сміялися, коли кумедні моменти траплялися, але в цілому, це було складно, хоча й драйвово та весело. Всі ми розуміли, що знімаємо важливу частину нашої історії. Це був перший фільм про військово-морські сили, і ми робили його, хоча мало хто знав про ці сили. Це були звичайні хлопці – контрактники, мобілізовані, строковики з різних міст України, які зустрілися на одному кораблі», – каже він.
Також він пояснив, що фільм відображає проблеми в армії – від черв’яків в їжі до неякісного постачання. І додає, що: «Мій персонаж Ілля мав важливу сцену, яку, на жаль, скоротили, щоб зберегти хронометраж. Але навіть з мінімальними появами я зміг відчути значення цієї ролі. Моя лінія з братом, який чекає на росіян і підтримує путіна, була важливою частиною сюжету. Мій персонаж також мав історію з кримськими татарами, дружбу і спільну боротьбу за свободу. Це був емоційно важливий момент, навіть якщо його частина була скорочена в фільмі», – каже військовий.
Євген пригадує, що важливою частиною зйомок фільму – були ті самі ж герої фільму, військові моряки, які були там, які теж долучилися до фільму, і звісно консультант кінострічки, український військовий моряк, капітан I рангу ВМС ЗС України, командир морського тральщика «Черкаси» – Юрій Федаш.
«Фільм “Черкаси” – це насправді дуже важлива кінострічка, яка містить у собі простоту, але водночас показує, як у нас прокинулася самосвідомість – розуміння, що ми є українцями. І звісно ж – це фіксація подій, які є частиною нашої історії російсько-української війни», – каже Євген Авдєєнко.
