Бувають випадки, коли військовослужбовці зіштовхуються з такою проблемою: отримавши тяжку травму, та пройшовши військово-лікарську комісію у їх висновку зазначають інформацію про “легку травму”. Як визначити ступінь тяжкості характеру поранення і куди звертатися розповідають юристи Гончаренко Центру.
Згідно з нормами закону — у випадку втрати працездатності (проходження лікування, відпустки) понад 60 днів — будь-яка травма вважається тяжкою.
Якщо ВЛК зазначила невірно характер поранення, то за наявності підстав можна оскаржити цей висновок.
У такому випадку, можна внести корективи у помилковий висновок ВЛК. Задля цього необхідно звернутися до ВЛК із заявою про внесення змін/корективів/уточнень.
Для цього пишуть письмову заяву з відповідним проханням і направляють рекомендованим листом або віддають в канцелярію лікарні.
При відмові або ігноруванні — треба подавати заяву/скаргу до Регіональної ВЛК про встановлення вірного визначення ступеню тяжкості. Наступний крок – скарга до Центральної ВЛК і навіть до суду.
Як визначити ступінь тяжкості травми чи поранення?
Травма, поранення в бою або внаслідок нещасного випадку за ступенем поділяються на важкі та легкі. Такий поділ визначається Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 р.
Які травми вважаються тяжкими?
Травми, тяжкі за характером отриманих ушкоджень — це:
- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
- перелом черепа;
- внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;
- поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;
- проникаючі поранення хребта;
- ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;
- нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
- закриті ушкодження спинного мозку;
- поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
- поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;
- поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;
- відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);
- розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
- переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;
- вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
- закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
- множинні переломи п’ясних та плесневих кісток;
- ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;
- термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
- опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;
- опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
- опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;
- опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;
- електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
- відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;
- радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;
- переривання вагітності;
- ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;
- тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;
- стійка втрата працездатності (інвалідність);
- травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.
Травми, що в гострий період супроводжуються:
- шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;
- комою різної етіології;
- гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
- гострою нирковою або печінковою недостатністю;
- гострою дихальною недостатністю;
- розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
- сепсисом.
Травми, які призвели до тяжких наслідків:
- втрата зору, слуху, мови;
- втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
- психічні розлади;
- втрата репродуктивної здатності;
- невиправне понівечення обличчя.
Які травми вважаються легкими?
До легких травм відносяться:
- ушкодження, що не вказані в переліку тяжких травм;
- розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.
Чому важливо оскаржити постанову ВЛК?
Ступінь тяжкості травми, який встановлюється в процесі обстеження ВЛК, надалі впливає на встановлення ступеня придатності до військової служби та розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Щодо процедури оскарження, з нею можна ознайомитися за посиланням.
Усі контакти гарячої лінії юридичної допомоги для військових. Гончаренко центру
- +380672042206
- +380951168887
- +380937440036
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поняття терміну “дитина війни” та хто має право на статус: роз’яснення від юристів БПД.
1 коментар