Мар’яна Ніцевич – ветеранка та на сьогодні ще діюча військовослужбовиця 112 окремої бригади територіальної оборони міста Києва, яка на службі з 2022 року. Цього року Мар’яна братиме участь у змаганнях Marine Corps and Air Force Trials – офіційному відбірковому старті до Warrior Games, які щороку проходять у Сполучених Штатах та об’єднують військових і ветеранів з різних країн світу.
Ветеранка почала займатися спортом відносно нещодавно, у 2025 році, здебільшого під час реабілітації. Мар’яна відновлювала спину, і їй порекомендували плавання. Саме так у її житті розпочалася історія знайомства й поступового переходу до адаптивного спорту.
«В дитинстві я займалася танцями, близько 9 років. Пізніше через різні обставини спорт з мого життя зник. А у 2025 році я знову повернулася до нього. Спочатку мене направили в басейн, і там я познайомилася з іншими ветеранами. Вони почали кликати мене на різні тренування та активності. Так я вперше спробувала стрільбу з лука. Мені сподобалося, і я вирішила займатися цим серйозніше. Пройшло зовсім трохи часу, і я вже поїхала на змагання з ГАРТУ. Після цього потрапила до збірної і продовжую тренуватися далі», – ділиться Мар’яна.
Ветеранка представлятиме у США чотири види спорту: плавання, волейбол сидячи, веслування на тренажері та стрільбу з лука. Останній вид, за словами друзів Мар’яни, підходить їй найбільше.
Сьогодні вона разом із ще 14 ветеранами та ветеранками тренується в межах підготовки до змагань у США. Заняття проходять у форматі тижневого табору, організованого фондом «Повернись живим», Міністерством у справах ветеранів України та партнерами.
Щодня Мар’яна поєднує тренування одразу з чотирьох дисциплін, тому, як вона ділиться: «Буває, що десь віддаєш більше сил, і на наступні тренування може не вистачити». Через це результати в різні дні можуть суттєво відрізнятися. Окрім табору, Мар’яна займається з власним тренером Дмитром Львовським – власником і тренером Центру стрільби з лука.
«Стрільба з лука для мене дуже цікавий вид спорту, який дисциплінує та допомагає вирівнювати емоційний стан. Під час пострілу будь-яка емоція, навіть маленька посмішка може мені завадити, тому це вчить контролювати себе, рухи й техніку. Ба більше це, безумовно “мистецтво повторювання”, коли важливо відтворювати однакові дії раз за разом. Бути спокійним та систематичним», – каже ветеранка.
Тренування зі стрільби з лука хоч і виглядає буденно, але насправді потребує багато зусиль. По-перше, це робота з м’язами усього тіла, адже цей вид спорту вимагає сили й витривалості у спині, плечах, передпліччях і зап’ястях. Водночас не менш важливим є психологічний стан – уміння заспокоїтися, зібратися і тримати концентрацію під час кожного пострілу.
Підготовка до пострілу та стрільба по цілі
Зазвичай усе починається зі збору на лінії. Тренер проводить короткий бриф для ветеранки, що сьогодні в плані: у випадку Мар’яни це підготовка до змагань, яка охоплює все, від тонусу м’язів до того, наскільки правильно налаштований лук.
Важлива частина тренування – відчути свою «зброю» в руках і підготувати її до роботи. Лук потребує уважного складання й налаштування, адже він складається з окремих деталей: рукоятки, верхнього та нижнього плечей, прицілу і тримача стріли. Окрему увагу приділяють тятиві – пучку міцних ниток (синтетичних або натуральних) із захисною обмоткою на кінцях і в центрі, де торкається стріла. Вона має бути натягнута правильно, якщо натяг недостатній, постріл буде слабшим і менш точним, а в гіршому випадку – можна отримати травму через перенапруження м’язів спини, плеча, передпліччя та кисті.
Якісна підготовка «зброї» – це основа якісного пострілу. Водночас результат залежить і від прикладки – фіксованої точки, до якої стрілець щоразу підтягує тетиву під час натягу лука.
Прикладка у стрільбі з лука важлива, бо допомагає щоразу тягнути тятиву на однакову відстань. А від цього залежить сила і точність пострілу: перетягнув – стріла піде вище, недотягнув – може не долетіти. Тому для стабільної «кучності» потрібно повторювати одні й ті самі рухи.
На блочному луці під розтяжку виставляють піп-сайт (отвір у тятиві для прицілювання): якщо розтяжка «гуляє», він щоразу буде не на рівні ока, і точність падає. Стріли теж підбирають під розтяжку: надто коротка може бути небезпечною, надто довга – просто важча, тому найкраще підбирати все разом із тренером.
Мар’яна тренується під наглядом тренера, який перевіряє лук і стріли. Вона використовує спорядження: сагайдак і обов’язково робить розминку. Перед стрільбою перевіряють «матчастину»: чи все закручено, чи приціл не збився, чи тятива натягнута правильно, щоб «лук не жив своїм життям».
Далі ветеранка виходить на лінію: стає у стійку, вирівнює корпус, контролює дихання. Постріл – це послідовність дій. Підйом, натяжка, прицілювання і випуск. Якщо зробити щось різко або збитися з техніки, буде «відрив».
Спершу стріляють з короткої дистанції. Один підхід – це приблизно 6–7 пострілів, потім близько двох-трьох хвилин перерви, поки дістаєш стріли з мішені. Так повторюють орієнтовно 10 разів, а далі переходять на більшу дистанцію, де звісно – складніше, бо потрібна максимальна концентрація, а влучити в ціль з відстані значно важче.
Після серії підходять до мішені й дивляться «кучність» – наскільки близько одна до одної лягли стріли. Не завжди головне одразу потрапити в центр, важливіше, стабільно зібрати стріли в одну точку, бо стрільба з лука тримається на повторі й однаковості рухів.
Між серіями тренер розбирає техніку і підказує, що виправити: наприклад, якщо «завалюється плече», «перетискається руків’я» або «провалюється випуск». Це не критика, а звичайна робота над точністю.
Емоції та дихання
Будь-який зайвий емоційний фон у стрільбі з лука одразу відчувається, тому на тренуваннях багато уваги приділяють диханню й концентрації. Інколи навіть кажуть: «Вимкни шум у голові».
Мар’яна робить вдих, абстрагується і ніби перестає помічати все навколо. Вона зосереджується на тілі: як стоїть корпус, у якому положенні рука, яка амплітуда натягування тятиви. Фіксує погляд на мішені. Видих. Постріл. Хвилина. І знову повтор.
«З боку це може виглядати дуже просто: натягнув тятиву, відпустив – стріла полетіла. І навіть влучив. Але насправді тут важливо вміти відкидати емоції. Треба не реагувати на зовнішні фактори, бо сміх, гамір, шум дуже відволікають. Навіть щира підтримка друзів поруч може збити концентрацію. Від усього цього потрібно вміти відмежовуватись, – ділиться ветеранка.
Така концентрація – є ризиком під час тренування. Тому поруч є тренер чи інструктор, який контролює, щоб ніхто сторонній не проходив поруч з лучником. Робота тренера Мар’яни, Дмитра – це комплексне наставництво: від рекомендації до повного моніторингу, що довкола, так і того, як була опущена рука після пострілу. І звісно, що ключове зменшення зовнішніх впливів на концентрацію Мар’яни.
«Дихання тут відіграє велику роль – не тільки в стрільбі, а й у житті загалом, просто ми часто не надаємо цьому значення. Глибокий вдих і повільний видих, і ти вже наполовину заспокоївся», – каже вона.
Ветеранка зазначила, що також важливо навчитися абстрагуватися. Зібратися внутрішньо, сконцентруватися, пригадати послідовність рухів і виконувати все спокійно, зробити вдих-видих, стати у правильну стійку, натягнути тятиву, прицілитися та виконати випуск.
«І так, інколи хочеться одразу подивитися, куди полетіла стріла, порадіти від влучанню у центр мішені, але це теж може збивати. Тому найкраще – тримати увагу на техніці й відпрацьованих рухах, а вже потім підійти й подивитися результат. Тоді й постріли будуть стабільнішими і кращими», – каже вона.
Змагання у США
У березні почнуться змагання у Сполучених Штатах, Мар’яна очікує від них насамперед позитивних емоцій і яскравих вражень, адже зараз у них з’являються нові знайомства. Також вона додала, що їм належить поїздка в нову для команди місцевість, і їй цікаво, як вони разом проживуть цей досвід, підкресливши, що така взаємопідтримка вже формується і з часом лише зміцнюватиметься.
«Ми готові гарно себе показати, представити Україну на міжнародному рівні. І, звісно, внаслідок цього отримати гарні результати, в першу чергу для себе покращити свої результати і впевнитися, що ми можемо. І по-друге, звісно, хочеться взяти призові місця, тому що українці – це дуже сильна нація, і ми цього заслуговуємо», – підсумовує Мар’яна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я тренуюся не за нагороди, а за своє життя»: інтерв’ю з ветераном Вадимом Гончаренком, учасником змагань MC&AF Trials у США.
