Дружина військового Романа Пукала вже майже два роки живе між надією і невідомістю. Її чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання на Курському напрямку, і відтоді родина не припиняє його пошуки. Саме заради таких захисників та їхніх сімей у четвер, 6 серпня, у Львові проведуть тиху акцію-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих. Організатори закликають львів’ян прийти, щоб показати: тих, хто досі не повернувся додому, не забули.
Тиха акція розпочнеться 6 серпня о 16:00 на площі перед пам’ятником Тарасу Шевченку. Її приурочили до другої річниці початку Курської операції. У цей день масштабна акція відбудеться і в Києві, куди з’їдуться родини військовополонених та безвісти зниклих із різних куточків України. Ті ж, хто не матиме змоги поїхати до столиці, зберуться у Львові.
Організаторкою акції є Ірина Пукало – дружина військового Романа Пукала, який зник безвісти на Курському напрямку. Каже, головна мета – стати голосом тих захисників, які досі перебувають у полоні або про яких немає жодної звістки.
«Раніше окремо родичі тих, хто воював на Курському напрямку, а тепер перебуває в полоні чи зник безвісти, не виходили на акції, а долучалися до загальних. Зараз вирішили приурочити захід саме до річниці Курської операції, щоб ще раз нагадати суспільству про наших хлопців. Разом із дружинами, батьками, дітьми та учасниками громадського руху «Звільнити всіх» хочемо нагадати про тих, кого досі чекають удома», – говорить Ірина.
Її чоловік Роман Пукало добровільно став на захист України на початку повномасштабного вторгнення. До війни працював фінансистом: спочатку у контрольно-ревізійному управлінні, пізніше очолював фінансово-економічний відділ одного з металургійних підприємств, а згодом – контрольно-ревізійне управління західного регіону мережі АТБ. Саме звідти він пішов добровольцем до війська.
Спочатку служив у 125-й окремій важкій механізованій бригаді, згодом його перевели до 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Разом із побратимами воював на Харківському напрямку, а згодом – на Сумщині.
Про майбутній вихід на Курщину Роман прямо не говорив. Лише попередив дружину, що їде з побратимами на кілька днів і певний час не буде зв’язку. Це було 10 серпня 2024 року.
«Він казав, що їде лише на три дні, але пробув там майже місяць без виходів. Раз на кілька днів телефонував. Ніколи не розповідав, що відбувається, лише заспокоював нас. Просив говорити про дітей, про наше життя», – згадує Ірина і додає, що 1 січня цього року в її чоловіка був ювілей – 50 років.
Востаннє вони спілкувалися ввечері 10 вересня 2024 року. Роман повідомив, що підрозділ збирається повертатися, але певний час знову не буде зв’язку. Ця розмова стала останньою.
12 вересня військовий зник безвісти. Згодом побратими та командування повідомили родині, що він разом із кількома військовими потрапив в оточення.
Скільки українських військовослужбовців тоді опинилися в полоні, загинули чи зникли безвісти на Курському напрямку, родинам офіційно не повідомляють.
«Нам ніхто нічого конкретного не каже. Все дуже закрито. Кажуть лише чекати. Але відчувається, що нам не договорюють. Для когось це статистика чи загальна картина, а для нас – цілий світ», – каже жінка.
Попри майже два роки невідомості Ірина не припиняє пошуків чоловіка і вірить, що він живий та перебуває у російському полоні.
За цей час вона переглянула десятки відео з російських ресурсів у пошуках бодай найменшої згадки про Романа, надсилала звернення до українських державних органів, міжнародних організацій, посольств різних країн, писала до Об’єднаних Арабських Еміратів, Туреччини, Ватикану, регулярно поновлює звернення до Папи Римського. Також надсилала листи до російського міністерства оборони та пенітенціарних установ із проханням повідомити бодай якусь інформацію про чоловіка. Відповідей поки не отримала.
Каже, ці два роки стали роками болючої невідомості, але водночас – великої надії. Саме тому родини вирішили вкотре вийти на площу і просити суспільство не мовчати.
«Того ж дня у Києві відбудеться масштабна акція, куди приїдуть родини з усієї України. Ми ж хочемо, щоб про наших захисників пам’ятали й у Львові. Треба нагадувати, що є Курський напрямок, звідки багато військових досі не повернулися додому. Ми хочемо, щоб влада чула родини, а люди не були байдужими», – говорить Ірина.
Організатори закликають усіх небайдужих долучитися до тихої акції-нагадування. Прийти можна з державними прапорами та плакатами. Для родин військовополонених і безвісти зниклих надзвичайно важливо знати, що вони не залишилися зі своїм болем наодинці, а суспільство пам’ятає про тих, хто досі не повернувся з війни.
Також акція-нагадування про військовополонених пройде у Львові в суботу, 8 серпня, поблизу пам’ятника Т.Г.Шевченка. Початок об 11:00 год.
Про те, як у Львові виник рух «Звільнити всіх», що підтримує родини полонених і безвісти зниклих писали тут.
Нагадаємо, 6 серпня 2024 року українські військові розпочали операцію на території Курської області РФ. Упродовж кількох місяців Збройні сили України контролювали місто Суджа та низку населених пунктів Суджанського, Коренєвського і Глушковського районів. Навесні 2025 року російські війська повернули контроль над більшістю цих територій, а згодом зайшли до прикордонних населених пунктів Сумщини. Улітку українським військовим вдалося витіснити російські підрозділи з частини захопленої території.
