У Львові в четвер, 2 квітня, біля Львівського національного університету імені Івана Франка – незвична черга. Не до кав’ярні і не на пару. Люди стоять біля автобуса з теплим чаєм у руках і чекають своєї черги, щоб здати кров.
Тут розгорнули мобільний центр крові – спеціально обладнаний автобус, де за кілька хвилин можна пройти обстеження і стати донором. Звичайний навчальний день для студентів і викладачів цього разу перетворився на акт солідарності.
Загалом цього дня до мобільного центру прийшла 51 людина. У результаті вдалося зібрати 23 літри крові – це 153 потенційно врятованих життя.
Донацію організували в межах акції «Твоя кров. Моє життя. Наша перемога». Її реалізувала команда «Ветеран Медіа» за підтримки «Народної самооборони Львівщини», медиків Першого територіального медичного об’єднання Львова та мережі лабораторій «Ескулаб».
Від ранку біля університету людно. Хтось тільки прийшов, хтось уже виходить із автобуса з довідкою, шоколадом і соком. А хтось – ще збирається з думками.
Трохи хвилюються другокурсниці Настя і Валерія та першокурсниця Саша. Настя і Валерія здають кров уперше, Саша – вже має досвід: раніше здавала плазму.
Про акцію дівчата дізналися зі студентських чатів. Кажуть, довго вагалися, але зрештою вирішили прийти.
«Хочемо, щоб наша кров була корисною і, можливо, врятувала чиєсь життя», – кажуть вони.
Саша додає: донорство важливе і для тих, хто здає кров, і для тих, хто її потребує.
«В час війни кров потрібна дуже багатьом: військовим із пораненнями, людям із важкими захворюваннями, тим, хто потребує операцій. Потреба велика, а рівень донорства в нас усе ще не надто високий, як у багатьох інших країнах», – пояснює студентка.
Однією з ініціаторок проведення акції стала третьокурсниця факультету міжнародних відносин і учасниця профбюро університету Дарина.
«Профбюро разом зі Студентською радою активно поширювали інформацію, заохочували реєструватися і приходити. Це справді важливо. Наскільки знаю, форму заповнили і студенти, і викладачі, і просто львів’яни, – розповідає вона. – Ми живемо в таких реаліях, що кров потрібна постійно. І студенти можуть бути прикладом: не обходити ініціативи стороною, а діяти».
Поруч із нею – однокурсниця Ліза. Вона вже здала кров і тепер тримає в руках довідку про звільнення від пар і стандартний «донорський набір» – солодощі та сік.
Каже, це був її перший досвід – і не без хвилювання. «Я переживала, але все пройшло дуже добре. Найбільша мотивація – допомогти. Я розуміла, що кожна донація має значення, тому переборола страх. І тепер я собою пишаюся», – усміхається Ліза.
З автобуса виходить постійна донорка Аліна. Вона здає кров уже всьоме. Каже, щоразу відчуває піднесення і навіть жартує, що могла б здати більше.
«Тут усе дуже швидко і якісно організовано. Це зовсім не страшно. Тому закликаю всіх долучатися», – каже вона.
До акції долучилися і викладачі. Проректорка з наукової роботи та інновацій університету Олена Квас цього разу кров не здавала, але ініціативу студентського самоврядування підтримала.
«Ми живемо в час війни, і маємо розуміти: підтримка потрібна постійно – і військовим, і всім, хто опинився в складних обставинах. Сьогодні це свідомий вибір студентів і викладачів – прийти і допомогти. Разом це робити легше», – каже вона.
За її словами, така допомога в університеті вже стала системною.
«Ми регулярно долучаємося до різних ініціатив. Навіть учора працівники одного з відділів їздили в Перше ТМО, щоб здати кров для колеги, яка перебуває у важкому стані», – додає проректорка.
Вона наголошує: участь викладачів – це також приклад, але часто саме студенти сьогодні стають рушіями змін.
«Сучасна молодь дуже самостійна. І нерідко саме вони задають тон», – каже Олена Квас.
Серед донорів – Валентина Гончар, яка є завідувачкою культурно-освітнього центру Будинку вчених університету. Цього разу вона не записувалася заздалегідь, а просто прийшла до мобільного пункту.
Свою кров на потреби інших вона здає вже шостий раз. Вперше – ще у 2014 році, коли в країні виникла необхідність. Каже, що здає, бо знає – потреба є постійна. Тим паче, у неї негативний резус, тому саме її кров може бути дуже корисною.
«Здати кров просто під стінами університету – дуже хороша ідея. Раніше треба було попередньо записуватись в Центр крові на Пекарську, добиратися туди, відпрошуватися з роботи. А тут все поруч: поблизу роботи стоїть автобус, на місці виміряють артеріальний тиск, візьмуть кров на аналізи, щоб не було інфекції, при потребі визначать групу крові, а ще дадуть теплий чай і смаколики. Це зручно. Вважаю, що ми всі маємо бути активними щодня: допомагати, донатити, здавати кров. Це вже наш щоденний must-have», – зазначила Валентина Гончар.
Невдовзі цей автобус поїде в інше місце – і там знову з’явиться черга. Можливо, така ж – не на каву, а на шанс врятувати чиєсь життя.
А для тих, хто сьогодні стояв біля університету, це ще одне нагадування: іноді достатньо просто вийти з аудиторії між парами – і зробити щось справді важливе.
Фото: «Ветеран Медіа»
