Недавно в Києві відбулася презентація японської манґи «Бойові шрами» («Battle Scar»). Видання об’єднало три історії про події в Україні під час російсько-української війни та було номіноване на культурну премію імені Осаму Тедзуки. У Японії манґа вийшла у вільний доступ для читання у 2024 році. Цьогоріч її презентували в Україні, а українськомовне видання вже можна придбати у вільному доступі. Перекладом з японської на українську мову виконав іноземний доброволець, за позивним «Хіросіма».
Авторкою манґи є японська мисткиня Казуя Курамото. Від початку повномасштабного вторгнення вона цікавилася подіями, що відбувалися на території України. Мисткиня згадує, що активно стежила за новинами. Утім, за її словами, більшість повідомлень передавали лише загальну інформацію: на яких ділянках тривають бойові дії, де пересувається техніка тощо. Тобто йшлося переважно про масштабні речі, тоді як індивідуальні історії людей та їхні трагедії звучали значно рідше.
«Тому моїм рішенням було показати саме ці індивідуальні історії болю. Так прийшло ідея створити «Бойові шрами». Тим самим – закарбувати в історії спогади жертв цієї війни», – розповіла під час презентації манґи Казуя Курамото.
Перша історія – про українського ветерана війни, добровольця Богдана з позивним «Дід Шинобі», та його бойовий досвід ще в період Антитерористичної операції на Сході України. Вона розповідає про один з епізодів на передовій, який переживає герой, а також про порятунок кицьки.
Хоча Шинобі є головним персонажем, у цій історії також згадуються кілька неназваних солдатів і реалії того, як починалася війна. Події, які пережили Шинобі та його побратими, скомбіновані в першій історії манґи.
«Я хотіла в ній вловити те, наскільки хаотичним був цей перший період. І як протягом цього часу людська невинність і наївність мусили перетворитися на щось інше. Ми мусили інакше починати дивитися на ці події і на реалії, у яких тепер живемо. І, звісно, я просто мушу згадати, що я величезна фанатка кицьки Чмоні, сьогодні вже Моньки, яка також згадується і є персонажкою першої історії», – розповідає авторка.
Вона додає, що образ кицьки також був частиною ідеї наголосити на житті домашніх тварин, які разом із людьми переживають жахи війни. Мисткиня акцентує: тварини є одними з найневинніших жертв цих подій, але навіть вони опиняються в умовах війни й мусять якось у них жити.
Герой манґи, ветеран війни з позивним «Дід Шинобі», ділиться, що манґа про російсько-українську війну – це унікальний випадок для культур обох країн.
«Люди там, у Японії, певною мірою відірвані від тієї реальності, у якій зараз живемо ми, а ми, своєю чергою, ніби відірвані від цивілізованого світу. І це абсолютно нормально, що ми намагаємося поєднувати ці різні досвіди. Ця історія може розповісти про Україну в Японії. Так, сьогодні вже казали, що багато людей у Японії можуть не сприйняти її, бо це біль, це невесела історія. І я розумію, що людина зі здоровою психікою добровільно не завжди захоче занурюватися у щось настільки негативне. Але ті, хто справді хоче знати більше, можуть прочитати цю історію і зрозуміти, як усе насправді відбувається в Україні», – каже ветеран.
Він додає, що презентація манґи в Києві залишила дуже позитивне враження для нього особисто, він ділиться, що: «День був справді світлий: прийшло багато молоді, було багато зацікавлених людей. Їхнє тепло допомогло мені відчути себе трохи краще. Навіть на моїй кам’яній і важкій душі сьогодні вдалося трохи усміхнутися».
Варто зазначити, що, як поділився «Дід Шинобі», у його історії в манґі важливе місце займає Монька. За його словами, кицька стала для нього та його побратимів справжньою віддушиною.
«Ті часи були дуже темними, негативними й важкими. Це був лише початок, і тоді взагалі не було жодної надії. Але саме Монька стала для мене, моєї сім’ї, моїх друзів і всіх, хто був дотичний до цієї історії, чимось теплим. Найголовніше, що ця історія закінчилася хепіендом. Не так багато подібних історій мають щасливий фінал, а ця – має. Монька зараз живе своє найщасливіше життя. Це дуже радісно, бо в неї є багато друзів-котів. Я не знаю точно, скільки їй було років, коли ми з друзями її знайшли. Приблизно зараз їй близько п’яти років. Тоді вона здавалася зовсім маленькою, бо була дуже худою й голодною. А зараз вона вже велика й дуже любить смачно поїсти», – каже чоловік.
Окрім історії ветерана, у манґі є ще дві особисті історії про війну в Україні. Друга історія розповідає про Альону – ім’я змінене з міркувань приватності та безпеки. Альона стала жертвою сексуального насильства з боку російських військових.
Третя історія – про ту саму закривавлену іграшку з Краматорського вокзалу, яку побачив увесь світ вранці 8 квітня 2022 року. Тоді жертвами атаки, за даними СБУ, стала 61 особа, 121 отримала поранення. 38 людей загинули одразу, решта – згодом у лікарні. Серед загиблих було 7 дітей. На ракеті, якою їх вбито, був напис «За детей».
Під час презентації мисткиня поділилася, що у третій історії є частина вигаданої передісторії: кому могла належати ця іграшка, як ця дитина жила на початку повномасштабного вторгнення, як сприймала події та як існувала серед війни. У такий спосіб авторка вкотре торкнулася теми дітей у війні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Наші ігри – це “мультитули”, де є місце і для навчання, і для рефлексії, і для змагань» – ветеран Андрій Мочурад про студію «Ігролад».
