Психотерапія для ветеранів зазвичай асоціюється з роботою з психологом, розмовними методиками чи медикаментозною підтримкою. Однак одним із м’яких підходів в роботі з психологічними травмами і подоланням труднощів є арттерапія – метод, який допомагає висловлювати переживання через творчість, коли слова даються важко. Як малювання, глина чи книги допомагають адаптуватися до життя після війни «Ветеран Медіа» розповіла психологиня, арттерапевтка, кандидатка психологічних наук та травмотерапевтка Наталія Мрака.
У чому перевага арттерапії у роботі із військовими та ветеранами?
Арттерапія підходить і дорослим, і дітям. Часто її сприймають як метод для дітей, бо вона має ігрову форму. Але для ветеранів це теж ефективний спосіб висловити емоції, коли їм складно говорити про свої переживання.
Мистецтво допомагає висловлювати почуття через символи й метафори. Це робить процес менш болючим і безпечнішим як для ветерана, так і для терапевта. Інструментами можуть бути малювання, ліплення, музика, книги, кіно. Важливо, що між ветераном і терапевтом завжди є посередник — мистецтво, яке допомагає знайти спільну мову.
Одна з головних функцій арттерапії — ресурсна. Вона викликає спогади з дитинства, асоціації з приємними моментами. Це допомагає розслабитися, зняти психологічний захист, що часто є у ветеранів, які намагаються бути сильними та стриманими.
Часто серед військових є упередження щодо арттерапії. Як ви допомагаєте їх подолати?
Деякі військові спочатку скептично ставляться до арттерапії, не розуміючи її суті. Важливо пояснити, що це науково обґрунтований метод, який допомагає не лише при ПТСР, а й при тривожності, емоційних порушеннях та адаптації до цивільного життя.
Іноді ветерани знецінюють метод, вважаючи, що він не допоможе, бо вони «не вміють малювати». Але справа не в художніх здібностях, а у процесі вираження емоцій. Щоб зняти упередження, спочатку проводиться розмова — пояснюється мета, створюється безпечна атмосфера. Ніхто не змушує одразу малювати, а поважає межі кожного учасника. Часто в груповій арттерапії новенькі можуть перший раз просто спостерігати як малюють інші.
Найкращий доказ ефективності арттерапії — самі ветерани, які після власного досвіду починають допомагати іншим. Багато військових стають психологами й використовують цей метод у своїй роботі.
Чи ви знаєте такі успішні кейси?
Так, є ветерани, які здобувають психологічну освіту та допомагають побратимам. Наприклад, на конференції в Чернівцях 21–23 березня ми представимо науково-методичний посібник, створений практикуючими арттерапевтами. Серед авторів — Олексій Базиль, який використовує мандалотерапію. Мандала — малюнок, який складається із візерунків, які вписані у коло. Олексій пройшов шлях зцілення і тепер допомагає іншим.
Це чудові приклади ефективності підходу “рівний рівному”. Ветеран-терапевт, який пережив подібний досвід, краще розуміє своїх клієнтів і може показати їм шлях до відновлення.
Чи є різниця в використанні арттерапії з цивільними і тими, у кого є військовий досвід?
Для цивільних можна застосовувати будь-які методики, але з військовими треба бути обережними, щоб не зачепити травматичні спогади. Наприклад, глина допомагає опрацьовувати почуття провини та сорому, але не рекомендується на початку терапії, бо може викликати важкі емоції. Так само акварель може знімати психологічні бар’єри, але здатна спричинити емоційний сплеск.
Для військових важливі тілесні практики, які поєднують фізичні вправи з терапією. Часто вони заперечують зв’язок болю в тілі з емоціями, хоча напруження може бути викликане саме стресом і тривогою. При роботі з військовополоненими потрібно враховувати їхні переживання. Деякі методи, як-от робота із закритими очима чи випадковий вибір картинок, можуть спричинити тривогу через відчуття втрати контролю. Також важливо бути обережними з дотиками, адже тіло зберігає спогади про катування та нестачу базових потреб.
Загалом арттерапія допомагає ветеранам краще усвідомити свої емоції, прийняти їх і адаптуватися до мирного життя.
Які запити найчастіше мають військові та ветерани, звертаючись до арттерапії?
Найпоширеніші запити – це відчуття ізольованості, труднощі з адаптацією та пошук себе після війни. Часто виникає загострене почуття справедливості, чорно-біле сприйняття світу, постійна напруга та готовність до небезпеки. Багато хто страждає від панічних атак, страху повертатися в сім’ю чи завдати шкоди близьким.
Часто звертаються й рідні ветеранів. Вони помічають, що військові уникають спілкування або замикаються в собі. Але причина не в недовірі чи байдужості – багато хто не хоче ділитися тяжкими спогадами, щоб не травмувати рідних. Ветерани також можуть відчувати провину за те, що вижили, особливо якщо побратими загинули. Такі емоції можуть призводити до депресії, апатії, втрати інтересу до життя.
Чи є запити, з якими арттерапія не працює?
Арттерапія ефективна, але не завжди її достатньо. Наприклад, при серйозних травмах психіки потрібні додаткові методи – когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) чи інші техніки роботи з травмою.
Також арттерапія не допоможе при глибокій депресії або суїцидальних думках – у таких випадках потрібна допомога психіатра й медикаментозне лікування. Якщо арттерапевт бачить, що не може впоратися з проблемою самостійно, він перенаправляє клієнта до відповідного спеціаліста.
Чи можна назвати майстер-класи з малювання для військових арттерапією?
Не завжди. Малювання саме по собі – це ще не терапія. Арттерапія має структуру: спочатку створюється безпечний простір, пояснюється мета роботи, під час творчого процесу проводиться аналіз і обговорення. Важливо, щоб у групі працював кваліфікований спеціаліст, який зможе допомогти, якщо у когось виникнуть сильні емоційні реакції.
Методи арттерапії також мають проходити перевірку. Наприклад, є спеціальні метафоричні картки для військових, і під час тестування деякі зображення виявилися занадто тривожними. Тому перед застосуванням важливо переконатися, що метод дійсно ефективний і не нашкодить.
Чи має творчість терапевтичний ефект?
Так, творчість допомагає, бо повертає людині інтерес до життя. Вона відволікає від негативних думок, знижує тривожність і приносить задоволення, особливо якщо людина може реалізувати себе в ній. Наприклад, коли її творчість подобається іншим.
Це стосується не тільки створення мистецтва, а й його сприйняття. Людина може подивитися фільм чи прочитати книгу, і це наштовхне її на важливі думки або допоможе прожити власний досвід через чужі історії. Часто ми навіть не замислюємося, що певний твір впливає на нас, просто він викликає емоції або дає відповіді на внутрішні питання.
Зараз є великий інтерес до творчості військових, зокрема до їхньої поезії. Це важливо, бо через мистецтво ми можемо краще зрозуміти їхній досвід і переживання. Самі ветерани часто кажуть, що творчість для них – це спосіб зцілення. Я теж пишу поезію і знаю, що написаний текст починає жити своїм життям – кожен бачить у ньому щось своє. Творчість допомагає знаходити сенс, а для тих, хто пережив втрати, це особливо важливо. Саме тому підтримка мистецтва зараз така цінна.
Які матеріали використовують в арттерапії? Які з них ваші улюблені у практиці?
В арттерапії використовують різні матеріали, але я особливо люблю фарби й олівці. Важливо не тільки те, чим ми малюємо, а й як це робимо. Наприклад, арттерапевти часто радять використовувати не гострі олівці, а м’які пастелі чи олійні крейди – це додає відчуття комфорту.
Є два підходи:
- Директивний, коли людині пропонують працювати тільки з певним матеріалом, наприклад, лише з фарбами.
- Вільний вибір, коли кожен обирає те, що йому ближче.
Військові часто уникають фарб, бо вони розтікаються й важко контролювати результат. Вони віддають перевагу ручкам або олівцям, що дають чітку лінію. Але з часом, коли стають більш відкритими, починають експериментувати з матеріалами, які складніше контролювати, наприклад, аквареллю. Окрім традиційних фарб і олівців, використовують різні техніки: малювання губками, тканинами, створення рельєфних картин за допомогою текстурних паст.
Також арттерапія включає роботу з природними матеріалами – камінчиками, мушлями, ґудзиками. Камені можуть символізувати різні почуття залежно від кольору чи форми. У пісочній терапії використовують фігурки, що допомагають моделювати ситуації й відтворювати емоції.
Крім образотворчих технік, є й інші форми арттерапії:
- Бібліотерапія – читання книг, які допомагають усвідомити власні почуття.
- Музикотерапія – слухання або створення музики.
- Мандали – малювання або створення композицій у колі, що допомагає заспокоїтися.
Матеріали підбираються індивідуально, залежно від потреб людини. Іноді щось може не підійти, і це стає зрозуміло тільки в процесі роботи.
Як працює терапія книгами?
Книготерапія може відбуватися по-різному. Наприклад, можна читати книгу та обговорювати її зміст: які сенси вона несе, як впливає емоційно, чи є в ній щось, що перегукується з власним досвідом. Людина може малювати свої враження або просто осмислювати прочитане. Важливу роль відіграють метафори, які є в книгах. Наприклад, у творі «Парасолька Святого Петра» парасолька символізує захист, і діти під час терапії уявляли, що вона може захистити їх від війни.
Є ще один метод книготерапії — коли людина створює власну книгу про себе. Під час війни ми використовуємо структуру з трьох частин: ким я був до війни, що пережив під час неї, та яким бачу своє майбутнє. Це допомагає осмислити досвід і відновити цілісність сприйняття себе.
Чи зростає попит на арттерапію серед військових?
Так, цей метод стає все популярнішим. Наприклад, у ветеранському просторі «Ярміз» у Києві була виставка картин військової, яка почала малювати на службі. Ветерани часто використовують мистецтво для вираження своїх переживань.
Арттерапія — це не лише про малювання, а й про можливість говорити про свій стан у невимушеній атмосфері. Вона не дає миттєвого полегшення, але допомагає вчитися турбуватися про себе, знаходити внутрішні ресурси й адаптуватися до нового життя. Це м’який метод, який навчає справлятися зі стресом, навіть коли людина більше не відвідує терапію.
Фото взяті з Facebook-сторінки Першого жіночого ветеранського простору «Рехаб», де працює Наталія Мрака
