Адаптація та інтеграція ветеранів у суспільстві — важливий аспект відновлення після фронту. Спробувати себе у ділі через спорт, або ж взяти участь у всеукраїнських чи міжнародних змагань з адаптивних видів спорту — допомагає не тільки процесу відновлення, але й сприяє психологічній складовій адаптації, оскільки Захисники та Захисниці перебуваю у колі однодумців, що підіймає їх дух. Один із видів такої адаптації через спорт є “Invictus Games” з менеджером яких, команді “Ветеран медіа”, вдалося поспілкуватися.
Соломія Трапезнікова військовослужбовиця, професійна спортсменка зі стрільби з луку та менеджерка Friends&Family Ігор Нескорених 2023 в Україні з 2017 року активно займається адаптацією ветеранів. Соломія працює з жінками та чоловіками як менторка та підтримує їх на міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі.
Чому такі змагання важливі для ветеранів та ветеранок?
Ці змагання є для того, щоб повернути людей у стрій, аби ветерани та ветеранки зрозуміли, що життя налагоджується і вони можуть жити навіть у тому стані в якому вони повернулися після фронту.
Війна дуже жорстоко впливає на них, і мало хто є підготовленими до війни. Як би не готувалися до цього, фактор того, що переживається стрес — є. Людина не знає як на нього реагувати, страх все одно залишається, а потім хтось адаптується, а хтось боїться до кінця своїх днів.
І спорт — це дуже крута реабілітація. Тому, що шляхом фізичних навантажень, мозок якраз викидає певні гормони, які допомагають створювати нові нейронні зв’язки, та влучно відновлюють людину. Тобто, реабілітація через спорт створює таку бульбашку безпеки. Це полегшує усе, бо стає звичкою.
Така реабілітація передбачає відновлення тільки фізичної складової?
Реабілітація через спорт — це не тільки фізичне навантаження та відновлення, але і психологічний аспект. При ПТСР, хоча не всі його мають, але після фронту, все одно виникає ПТЗ посттравматичне зростання, і потрібно це все проробляти та навчатися. Це все проходить завдяки тому, що вони бачать життя з іншої сторони.
Найперша команда, яка брала участь у змаганнях “Ігор Нескорених”, змінила моє світобачення. Попри те, що я спортсменка, і розумію різні аспекти спорту, вони показали, що таке життя і чому я не проживаю своє життя на такому рівні, який має бути. І це було зовсім все інакше, тому що, я тоді працювала з двома ветеранами, які були на кріслі колісному. Вони навчили мене своїм прикладом, що якщо не проживати максимально сьогодні, то як інакше?
Після перших тренувань, вони казали, що хочуть відвідувати їх майже кожного дня. Ми їх зупиняли, оскільки необхідний відпочинок. Але вони дуже хотіли ходити на тренування, хотіли відчувати цю атмосферу в середині. Ми зрозуміли, що у них є потреба відчуттів, які вони потребували у колективі, цих переживань та цих емоціях. Є потреба реабілітації, спорту як виду діяльності для тіла, спорт – як комунікація, як мотивація, як налагодження зв’язків. Такі змагання як “Ігри Нескорених” показали їм, як життя ветеранів стає цікавіше.
Тренування та підготовка — це як маленький хаб, а змагання “Ігор нескорених” — це як об’єднання таких людей, які брали участь у різних війнах, доказати собі “я можу боротися”. І те що всі разом задля однієї мети, а не тільки взяти участь в змаганнях, але й комунікувати, реабілітуватися, допомагати, знаходити однодумців, й бачити що все інакше.
Як проходили цьогорічні змагання у Німеччині?
Коли ми приїхали у Дюссельдорф учасники команди дуже переживали. Хтось з кимось познайомився на всеукраїнських “Іграх Нескорених”, що проходили у Львові. Хтось був колишній професійним спортсменом, але це все було для них невідомо, як усе буде проходити, тому логічно — вони усі дуже хвилювалися.
Як ви підтримували хлопців перед змаганнями?
У нас, у рамках підготовки, була робота з психологом, щоб підтримати, і ми, тренери, менеджери, помічники, допомагали їм різними методами. У нас є традиція у команді – обійматися. Кожного дня, вони мали обійняти мінімум вісім людей. Така підтримка допомогла їм трошки адаптуватися. Така банальна річ, а дає відчуття безпеки. Все це увійшло у звичку, пізніше ветерани та ветеранки самі підходили та казали: “обніміть мене”.
Як відбувалася підготовка?
У нас було 3 місяці для підготовки до змагань. Це з червня до кінця серпня, а уже в вересня місяці проходили змагання. Такий малий термін, ще й для людей, які брали участь у бойових діях, — це було складно. Деякі не мали змогу приходити на тренування, бо виїжджали на передову, і тренувалися десь там самостійно. Але велику роль у підготовці зіграла мотивація. Уже перед самими змаганнями вони більш активно тренувалися за індивідуальною програмою з обраних видів спорту.
Як проходили самі змагання і які емоції були в учасників?
Підготовка — це було більш безпечно, оскільки це було вдома, у колі тренерів і колег з якими відбувалася підготовка. Це безпечно, тому що, систематичні тренування проходили у спокійному середовищі, не було тих переживань, які можуть виникнути під час уже самих змагань. Коли ми приїхали уже на стадіон, тоді учасники побачили масштаб змагань. Багато людей.Основною ідеєю цих змагань є реабілітація, але вони уже відчували цей адреналін і переживання, що “хочеться виступити, хочеться отримати медаль”.
У перші дні, ті, хто вже взяв участь, більше заспокоївся, але змагання проходили протягом семи днів, тому деякі учасники “маринувалися”, рівень переживання зростав.
Для усіх учасників було важливо, щоб коли він виступає поруч був тренер або близька людина, сказав влучне слово і підтримав, щоб після такої підтримки докласти усі зусилля.
Цей вир емоцій у кожного з них був незабутній, хтось плакав від радощів, хтось розповідав про все, що відчував під час змагання.
Ці змагання, підготовка — є важливими, цей викид емоцій надав мотивації надалі тренуватися та жити.
Доєднатися до тренувань з адаптивного виду спорту, як стрільба з луку, разом із професійними тренерами та учасниками-ветеранами, можна відвідавши Навчально-спортивну базу літніх видів спорту Міністерства оборони України за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська 39 А.
Тренер комплексу:
Леся Шах — майстер спорту України міжнародного класу зі стрільби з лука, рекордсменка світу, багаторазова чемпіонка та призерка чемпіонатів та Кубків України.
Асистент:
Соломія Трапезнікова — призерка Чемпіонату світу та Чемпіонату Європи зі стрільби з лука.
Контактний номер телефону: +380680552575 (Леся Ярославівна).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Не акції рятують світ, а систематична і кропітка праця”: розмова з донором крові та військовослужбовцем.
1 коментар