Повномасштабна війна змінила не лише карту країни, мову щоденних розмов і відчуття безпеки. Вона змінила навіть те, як виглядає українська вулиця. Камуфляж, який раніше асоціювався переважно з армією та передовою, сьогодні можна побачити у містах далеко від фронту. Підлітки носять “піксельні” кепки. Хтось купує бананку у військовому стилі. Хтось одягає футболку з написом ЗСУ. А іноді на цивільних можна побачити й елементи справжнього військового однострою: штани, куртки, головні убори, шеврони, емблеми або інші знаки, які вже не просто нагадують мілітарі-естетику, а створюють враження належності до війська.
На перший погляд, у цьому може здаватися мало проблеми. Для когось це спосіб підтримати армію. Для когось це мода. Для когось – символ сили, спротиву або поваги до військових. Але у воєнний час одяг перестає бути лише одягом. Особливо тоді, коли він схожий на форму людини, яка має право носити зброю, виконувати бойові завдання і представляти Збройні Сили України.
У цьому матеріалі “Ветеран Медіа” пояснює, чому носіння військової форми цивільними – це не просто питання смаку, а питання безпеки, поваги до військових і відповідальності перед законом.
Камуфляж як нова буденність
Війна зробила військову символіку частиною повсякденного простору. У багатьох українців у гардеробі з’явилися речі кольору хакі, камуфляжні аксесуари, футболки з патріотичними написами, кепки, рюкзаки або сумки у стилі “мілітарі”. Самі по собі такі речі не завжди є проблемою.
Наприклад, камуфляжна бананка, рюкзак чи стилізована футболка без військових знаків розрізнення зазвичай сприймаються як елемент цивільного одягу. Інша ситуація, коли людина одягає предмети, які копіюють встановлену військову форму, або додає до них шеврони, погони, емблеми, знаки військової частини, державну чи службову символіку.
Саме тут починається межа між стилем і ризиком.
Бо військова форма – це не костюм для образу, не атрибут для фотографії і не спосіб виглядати “серйозніше”. Це ознака належності до сектору безпеки й оборони. А під час війни така ознака має значення не лише для суспільства, а й для безпеки.
Чому це небезпечно
Людина у військовій формі автоматично сприймається інакше. До неї можуть звертатися як до військового. Їй можуть довіряти там, де цивільній особі не довірили б. Її поведінка може бути сприйнята як поведінка представника Збройних Сил України.
У тиловому місті це може здатися дрібницею. Але у прифронтових громадах, біля військових об’єктів, на блокпостах, у районах евакуації чи поблизу зон бойових дій така “дрібниця” може мати серйозні наслідки.
По-перше, це ризик для самої цивільної особи. Людина у формі може привернути до себе небажану увагу, бути помилково сприйнятою як військовослужбовець або стати мішенню.
По-друге, це ризик для справжніх військових. Коли цивільні масово використовують елементи форми, розмивається межа між тими, хто служить, і тими, хто просто одягнув схожий одяг. У воєнний час така межа має бути максимально чіткою.
По-третє, це питання репутації армії. Якщо цивільна особа у формі поводиться агресивно, порушує громадський порядок, зловживає алкоголем або вчиняє сумнівні дії, оточення часто не розбиратиметься, чи справді вона військовослужбовець. Тінь падає на ЗСУ, на конкретний підрозділ, на всіх тих, хто щодня носить форму не як символ, а як частину служби.
Форма – це не лише тканина. Це довіра. І коли її використовують без права, ця довіра знецінюється.
Що таке військова форма за законом
Українське законодавство визначає військову форму як комплект одноманітних за конструкцією та регламентованих за зовнішнім виглядом предметів одягу, взуття й окремих видів спорядження, встановлений для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.
Тобто військова форма – це не будь-який камуфляж. Це саме встановлений комплект предметів, який має затверджений зовнішній вигляд, порядок носіння та відповідні знаки розрізнення.
До таких знаків належать: погони, нарукавні та нагрудні знаки, знаки на спину, кокарди, емблеми, орнаменти, ґудзики із символікою, канти, лампаси та інші елементи, які позначають військове звання, посаду, належність до держави, військового формування, виду ЗСУ, роду військ, служби, військової частини або підрозділу.
Наказ Міністерства оборони України №606 від 20 листопада 2017 року затверджує правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення. Документ передбачає різні види форми: парадну, парадно-церемоніальну, парадно-вихідну, повсякденну, польову, спеціальну та спортивну. Кожна з них має свої правила, склад і сезонність.
Польова форма, яку найчастіше впізнають цивільні, може включати літній польовий костюм, кашкет, черевики з високими берцями, ремінь, фуфайку, зимову шапку, рукавички, вітровологозахисний одяг та інші предмети. Але важливо розуміти: не окремий колір робить річ військовою формою, а її відповідність затвердженим зразкам і використання як елементу військового однострою.
Хто має право носити військову форму
Право на носіння військової форми мають не всі. Відповідно до правил, її можуть носити:
- військовослужбовці;
- військовозобов’язані під час проходження зборів;
- резервісти;
- курсанти;
- ліцеїсти військових ліцеїв;
- особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку, якщо їм надано право носіння військової форми (таке право затверджується відповідним наказом).
Цивільні громадяни, волонтери, журналісти, блогери, охоронці, реконструктори, працівники приватних компаній або члени громадських організацій до цього переліку не входять, якщо вони не мають окремого законного права на носіння форми.
Це не означає, що цивільна людина не може носити жодної речі у кольорі хакі або жодного аксесуара у стилі “мілітарі”. Але це означає, що цивільна особа не повинна видавати себе за військового або створювати таке враження через форму, шеврони, погони чи інші знаки розрізнення.
Де межа між “мілітарі” та формою
Як пояснюють у Міноброни, одяг у стилі “мілітарі” – це цивільний одяг, який лише візуально нагадує військовий. Він може мати стримані кольори, грубу тканину, кишені, ремені, камуфляжні мотиви або загальну естетику військового спорядження.
Але мілітарі-одяг не повинен копіювати військовий однострій, містити знаки розрізнення ЗСУ чи інших військових формувань, імітувати військове звання, належність до підрозділу або службовий статус.
Найпростіше правило для цивільних звучить так: якщо через ваш одяг людина на вулиці може вирішити, що ви військовослужбовець, то це вже ризикована зона.
Особливо це стосується речей із шевронами ЗСУ, емблемами родів військ, назвами підрозділів, погонами, знаками звання або іншими елементами, які мають службове значення. Такі речі не є просто декором. Для військових це частина ідентичності, дисципліни та відповідальності.
Яка відповідальність передбачена
Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу” прямо забороняє носіння військової форми одягу зі знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на це права.
Адміністративна відповідальність передбачена статтею 186-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За незаконне носіння військової форми зі знаками розрізнення Збройних Сил України або інших військових формувань особою, яка не має на це права, передбачено попередження або штраф від 150 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У грошовому еквіваленті це від 2 550 до 3 400 гривень. Також передбачена конфіскація відповідної форми зі знаками розрізнення.
Якщо таке порушення вчинене повторно протягом року, штраф становить від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3 400 до 6 800 гривень. Альтернативно можуть бути призначені громадські роботи на строк від 30 до 40 годин. У такому випадку форма зі знаками розрізнення також підлягає конфіскації.
Важливий юридичний нюанс: відповідальність у КУпАП сформульована саме за носіння військової форми одягу із знаками розрізнення. Тому звичайна камуфляжна річ без погонів, шевронів, емблем, знаків звання чи належності до військового формування не завжди утворює склад правопорушення. Але якщо одяг створює враження справжньої військової форми або містить знаки розрізнення, це може мати правові наслідки.
Форма – це не мода. Це служба
Українське суспільство має право пишатися військовими. Має право носити патріотичні речі, підтримувати армію, купувати мерч, донатити, волонтерити, говорити про вдячність і пам’ятати ціну свободи.
Але повага до військової форми починається не з її наслідування. Вона починається з розуміння, що форма належить тим, хто несе за неї відповідальність.
Для військового однострій – це не стиль. Це щоденна дисципліна, підпорядкування наказам, ризик, служба, побратимство, втрати і пам’ять. Це знак того, що людина взяла на себе обов’язок, який не можна просто вдягнути разом із курткою чи кепкою.
Тому цивільним варто бути уважними до того, що вони носять. Камуфляжний аксесуар – це одне. Форма зі знаками розрізнення – зовсім інше.
У країні, яка воює, символи мають вагу. І військова форма, один із тих символів, який потрібно берегти від знецінення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Після служби багато хто починає життя заново». Чому ветерани переосмислюють кар’єру і шукають нові сенси.
