У реабілітаційному Центрі “UNBROKEN” захисники та захисниці проходять численні процедури для відновлення фізичного та психологічного здоров’я. Історія кожного бійця є складною і вразливою.
Таргонський Богдан
Один із наших героїв, Таргонський Богдан, отримав важке поранення 15 липня 2023 року на Донецькому напрямку.
Ловбур Микола
Військовослужбовець пригадує день свого поранення так: “Це трапилося 14 жовтня 2023 року, ввечері. Ми вийшли забрати 200-тих, бо одразу не змогли це зробити після обстрілів. Розпочався мінометний обстріл. Осколок потрапив мені в правий бік. Розвідники почули, що трапилося, і під’їхали на пікапі. Вони швидко зреагували, закинули мене в машину, як мішок картоплі. Але дуже пощастило, вони врятували мені життя.”
Василь Курилович
Боєць 14-ї бригади Національної гвардії “Червона Калина” детально пригадує момент свого поранення: “Ми тримали оборону на Запорізькому напрямку, у селі Роботине. Під час одного з виходів на спостережний пункт прилетів снаряд. Мій побратим загинув на місці, а двох тяжко поранило. Я хотів попрощатися з побратимом, його мали пізніше забрати. Коли повертався до групи, потрапив під ворожий дрон-камікадзе. Після удару дрона я втратив праву ногу, а ліву сильно пошкодило. Далі дрон скинув гранату, яка вибухнула біля моєї руки, пошкодила передпліччя та відірвала три пальці. Розуміючи складність ситуації, я лежав та очікував своїх побратимів. Вони наклали мені турнікети і пообіцяли повернутися. Через деякий час прийшла допомога, мене вивезли до прифронтової лікарні. Ноги врятувати не вдалося, але життя було врятоване. Сьогодні я проходжу реабілітацію та готуюся до протезування.”
Кузьо Антон
Чоловік отримав поранення 23 січня 2024 року під час атаки безпілотника: “У посадці нас було троє. Пролетів КАП, це все, що я пам’ятаю до моменту поранення. Після трьох тижнів у лікарнях я вийшов з коми 7 лютого 2024 року — це мій другий день народження.”
Внаслідок ворожої атаки Антон отримав численні травми: зламана ключиця, вибитий ніс та очі, перебиті численні нервові закінчення, у тому числі й на обличчі.
“Мій зір уже не повернеться, але жити треба далі. Якщо Бог залишив мене на світі, значить, треба жити далі”, – розповідає військовий.
Ілля
Ілля, один із військових, що проходять реабілітацію у центрі “UNBROKEN”, пригадує той пекельний день коротко: “Це трапилося біля Сріблянки 22 січня. Я наступив на протипіхотну міну. Якби не бійці бригади АЗОВ, я б не вижив. Вони затампонували рану, хоч і поранення було глибоким, мені вирвало середину стопи.”
Микола Ільченко
Військовий втратив ногу під час виконання бойового завдання. Того дня йшов сніг. Під час виходу він хотів забрати пораненого бійця, але наступив на міну: “Хлопці допомогли мені дістатися до місця евакуації. Медик надав допомогу, але поранення було складне.”
Підтримка тилу важлива для адаптації військових до цивільного життя. Не кожен військовий хоче розповідати про події поранення чи труднощі, з якими стикаються під час реабілітації. Команда “Ветеран Медіа” вдячна бійцям Центру “UNBROKEN” за їх відкритість та те, що вони поділилися частиною історії свого досвіду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Професійний спорт на кріслі колісному: від баскетболіста до ментора-наставника.
1 коментар