Характер тяжкості поранення військового: як оскаржити висновок ВЛК щодо не правильного ступеня поранення

Бувають випадки, коли військовослужбовці зіштовхуються з такою проблемою: отримавши тяжку травму, та пройшовши військово-лікарську комісію у їх висновку зазначають інформацію про “легку травму”. Як визначити ступінь тяжкості характеру поранення і куди звертатися розповідають юристи Гончаренко Центру. 

Згідно з нормами закону — у випадку втрати працездатності (проходження лікування, відпустки) понад 60 днів — будь-яка травма вважається тяжкою.

Якщо ВЛК зазначила невірно характер поранення, то за наявності підстав можна оскаржити цей висновок. 

У такому випадку, можна внести корективи у помилковий висновок ВЛК. Задля цього необхідно звернутися до ВЛК із заявою про внесення змін/корективів/уточнень.

Для цього пишуть письмову заяву з відповідним проханням і направляють рекомендованим листом або віддають в канцелярію лікарні.

При відмові або ігноруванні — треба подавати заяву/скаргу до Регіональної ВЛК про встановлення вірного визначення ступеню тяжкості. Наступний крок – скарга до Центральної ВЛК і навіть до суду.

Як визначити ступінь тяжкості травми чи поранення?

Травма, поранення в бою або внаслідок нещасного випадку за ступенем поділяються на важкі та легкі. Такий поділ визначається Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 р.

Які травми вважаються тяжкими?

Травми, тяжкі за характером отриманих ушкоджень — це:

• відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
• перелом черепа;
• внутрішньочерепна  травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;
• поранення,  проникаючі в просвіт глотки,  гортані,  трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;
• проникаючі поранення хребта;
• ушкодження хребців шийного відділу хребта,  у тому числі  і без порушення функції спинного мозку;
• нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
• закриті ушкодження спинного мозку;
• поранення  грудної  клітки,  що  проникають  в   плевральну порожнину,   порожнину   перикарду  або  клітковину  середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
• поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;
• поранення,  що проникають в порожнину сечового  міхура  або кишечнику;
• відкриті поранення органів заочеревинного простору  (нирок, наднирників, підшлункової залози);
• розрив внутрішнього органа грудної або  черевної  порожнини або  порожнини таза,  заочеревинного простору,  розриви діафрагми, розриви   передміхурової   залози,   розрив    сечоводу,   розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
• переломи    заднього    півкільця    таза    з     розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній  і  задній частинах з порушенням його безперервності;
• вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
• закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
• множинні переломи п’ясних та плесневих кісток;
• ушкодження   крупної   кровоносної  судини:  аорти,  сонної (загальної,  внутрішньої,  зовнішньої),  підключичної,   плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;
• термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею  ураження,  що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки III ступеня  з  площею  ураження,  що  перевищує  10% поверхні тіла;
• опіки III ступеня кисті,  стопи,  ділянок великих суглобів, шиї,  статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки  II  ступеня  з  площею  ураження,  що  перевищує 20% поверхні тіла;
• опіки  дихальних  шляхів  з  опіками  обличчя  і волосистої частини голови;
• електротермічні   ураження  (низько-  та  високовольтні)  з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
• відмороження    III-IV    ступеня,   загальне   охолодження організму;
• радіаційні  ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;
• переривання вагітності;
• ушкодження периферичної нервової системи з  функціональними порушеннями;
• тривалі   розлади    здоров’я    з    тимчасовою    втратою працездатності на 60 днів і більше;
• стійка втрата працездатності (інвалідність);
• травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

 Травми, що в гострий період супроводжуються:

•   шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;
•   комою різної етіології;
•  гострою  серцевою  або  судинною  недостатністю,  колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
•  гострою нирковою або печінковою недостатністю;
• гострою дихальною недостатністю;
• розладом   регіонального   і   органного   кровообігу,   що призводить до  інфаркту  внутрішніх  органів,  гангрени  кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
•  сепсисом.

Травми, які призвели до тяжких наслідків:

• втрата зору, слуху, мови;
• втрата  якого-небудь  органа  або повна втрата його функції (при  цьому  втрата  найважливішої  у  функціональному  відношенні частини  кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
• психічні розлади;
• втрата репродуктивної здатності;
• невиправне понівечення обличчя.

Які травми вважаються легкими?

 До легких травм відносяться:

• ушкодження, що не вказані в переліку тяжких травм;
• розлади   здоров’я   з  тимчасовою  втратою  працездатності тривалістю до 60 днів.

Чому  важливо оскаржити постанову ВЛК? 

Ступінь тяжкості травми, який встановлюється в процесі обстеження ВЛК, надалі впливає на встановлення ступеня придатності до військової служби та розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Щодо процедури оскарження, з нею можна ознайомитися за посиланням. 

Усі контакти гарячої  лінії юридичної допомоги для військових. Гончаренко центру 

•  +380672042206
•  +380951168887
•  +380937440036

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поняття терміну “дитина війни” та хто має право на статус: роз’яснення від юристів БПД.