У четвер, 22 січня, в стінах Українського католицького університету, що у Львові, відзначили лауреата премії «Світло справедливості». Цьогорічну нагороду за моральне та етичне лідерство присудили правозахиснику й журналісту, співзасновнику та члену правління Центру прав людини ZMINA Максиму Буткевичу.
Максим Буткевич протягом багатьох років послідовно працює над захистом прав людини, міжнародною адвокацією та свідченням правди про Україну на світових майданчиках. Ще будучи школярем він взяв участь у Революції на граніті, де на широкий загал вигукував «Слава Україні». Із початком повномасштабного вторгнення росії він добровільно долучився до лав Збройних сил України. За кілька місяців Максим Буткевич потрапив у російський полон як офіцер ЗСУ і провів там понад два роки. 18 жовтня 2024 року його звільнили в межах обміну полоненими.
Сьогодні Максим Буткевич активно працює на міжнародному рівні, посилюючи голос України у світі. Під час церемонії нагородження він наголосив, що навіть у найтемніші моменти неволі надію давали думки про людей і спільні цінності.
«Коли я перебував у полоні, одним із того, що додавало сил, були думки про людей, які траплялися мені на життєвому шляху, і про те, що для мене важливо. Я зрозумів, якою щасливою людиною є», – сказав він.
Після звільнення, за словами правозахисника, його життя наповнилося численними поїздками й зустрічами – як в Україні, так і за кордоном. Особливо його вразили люди, які, не будучи українцями, щоденно працюють для України.
«Я зустрів багато людей не з України, які роблять надзвичайно важливі речі: документують російські злочини, приймають переселенців, допомагають звільненим з полону або тим, хто досі перебуває в ув’язненні. Для них це не робота – це покликання. Більшість із них лишається невидимими для світу, але це не означає, що їхня діяльність марна», – наголосив Максим Буткевич.
Цьогорічний лауреат премії особливо підкреслив, що нині його головна увага зосереджена на темі полонених – як військових, так і цивільних.
«Зараз у мене дуже багато закордонних поїздок. І там ідеться не лише про нашу територіальну цілісність і незалежність. Ми відстоюємо цінності, важливі для всіх народів, які хочуть жити без страху і в повазі одне до одного. Але фокус – це ті, хто перебуває в російській неволі. Їх потрібно визволяти. Якщо я пройшов через полон і вийшов на свободу, то маю бути голосом тих, хто досі там», – зазначив він.
Згадуючи день, коли Максим Буткевич звільнився з російського поневолення, він розповів, що звільнення полонених часто відбувається в умовах повної невизначеності. Самі бранці до останнього не знають, що їх везуть на обмін.
«Нам не повідомляли, що нас везуть на обмін. Казали лише, що переводять на етап. Для тих, хто залишався в полоні, було надзвичайно важливо дізнатися, що перші засуджені українські військові вийшли на свободу. Я хотів, щоб це дало їм надію – що Україна бореться за них і що рано чи пізно вони повернуться», – пояснив він.
Окрему увагу Максим Буткевич приділив становищу цивільних, які повертаються з російської неволі. За його словами, саме вони часто залишаються без системної підтримки.
«Цивільним доводиться доводити, що вони справді перебували в неволі через проукраїнську позицію. Це обтяжливо, часто несправедливо, а іноді – просто неможливо. Від цього залежать усі подальші кроки», – зазначив він.
Не менш гострою є й соціальна складова: багато звільнених цивільних залишили все на окупованих територіях і змушені починати життя з нуля.
«Це питання даху над головою, елементарного забезпечення, роботи. Передусім – житло. Без вирішення цих базових потреб говорити про відновлення дуже складно», – наголосив правозахисник.
Він визнав, що питання житла залишається надзвичайно складним, але переконаний: держава має шукати механізми використання наявних ресурсів і залучати міжнародну підтримку, аби допомогти звільненим з полону принаймні на перший час.
Отримуючи відзнаку «Світло справедливості», Максим Буткевич зізнався, що відчуває не лише честь, а й ніяковість.
«Я слухав ніби про якусь іншу людину. Але водночас відчуваю величезну вдячність багатьом людям, без яких я не зміг би робити те, що роблю. Це нагорода не лише для мене», – підсумував він.
Зазначимо, що премія «Світло справедливості» покликана привертати увагу до ціннісного лідерства та моральних орієнтирів в українському суспільстві. Нагорода заснована 2010 року канадійкою українського походження Анастасією Шкільник та владикою Борисом Ґудзяком, митрополитом Української Греко-Католицької Церкви, головою Філадельфійської архиєпархії УГКЦ у США, президентом УКУ.
Фото: ІЛУ УКУ
