Спілкування з ветеранами, які перенесли ампутацію є надзвичайно цінною навичкою, яка вимагає чутливості, розуміння і поваги. Ветерани пройшли через важкі життєві обставини та втрати, спілкування з ампутованими ветеранами може бути важливим кроком у покращенні їх якості життя та допомогти їм відновити віру в себе і світ навколо. Ось декілька порад від Платформи ментального здоров’я “Ти Як?”.
Зустрічаючи молодих хлопців та дівчат, які втратили ногу чи руку, а дехто й обидві кінцівки, у голові одразу виникає декілька питань як поводитися? відвести погляд чи дивитися в очі? як не бовкнути зайвого? може, варто сказати “співчуваю”?
Видихніть і згадайте два головних правила спілкування з людьми, які пережили ампутацію: гідність і взаємоповага.
Дотримуйтеся їх. Вони приберуть перший бар’єр у розмові. Як діяти далі — розповіли самі ж ветерани, які завітали на цьогорічний Кураж (спойлер: нічого надзвичайного, адже перед вами — такі самі люди).
- Перше – не уникайте спілкування та ставтеся як до звичайної людини.
Якщо не знаєте, з чого почати розмову, то розпочніть з щирої посмішки, зазвичай вона відгукується навіть у поранених серцях.
- Друге – НЕ жалійте.
Ми не знаємо, як людина почувається зараз, можливо, вона переходить через найкращий момент у своєму житті. Так, після кардинальної зміни світогляду – це не рідкість.
- Третє – НЕ порівнюйте.
“А ось у мого знайомого…”. Ваш досвід теж важливий, але він інший. І через порівняння ми знецінюємо особистий досвід людини, з якою спілкуємося.
- Четверте – Спочатку питайте.
Ми можемо мати щире бажання допомогти ветерану на кріслі колісному подолати пару сходинок. Та перш ніж надавати цю допомогу, з’ясуйте чи ветеран хоче її. Чи буде вона не доречною або навіть образливою.
“Військові з інвалідністю – це ті самі наші співгромадяни. Це наші друзі, колеги, рідні. Вони не прибульці. Це не якийсь інший вид життя, з яким треба навчитися встановлювати контакт”, – розповідає засновник Veteran HUB Артем Денисов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ Мілітарі Хаб пропонує матерям загиблих Захисників доєднатися до триденної безоплатної реабілітації.
1 коментар