У квітні 2022 року, у відповідь на повномасштабне вторгнення росії, в Україні відкрили Військову школу «Боривітер». Вона стала місцем, де знання, навички та психологічна стійкість формуються за стандартами НАТО. За два роки понад 30 тисяч військовослужбовців пройшли тут навчання – від застосування БпЛА до планування військових операцій на різних рівнях. Та один із напрямів, який стрімко розвивається і стає дедалі більш затребуваним, – це психологічна підготовка.
Керівниця напряму Психологічної підготовки та підтримки у Боривітрі Марина Гукасян розповіла для «Ветеран Медіа», як змінюється ставлення військових до психології, чому підтримка командира може стати вирішальною, і як за допомогою розмови можна дати людині опору, аби пройти через війну не зламаним.
«Військова школа Боривітер починала свою роботу з курсів по управлінню БпЛА, пізніше додалися інші навчальні напрями, яких зараз загалом 10. І ми побачили, що є великою проблемою те, що військовослужбовці потребують стабілізації. Вони мають певні страхи, з якими також потрібно працювати. Коли людина стабільна, вона може навчатися набагато ефективніше, виконувати свої службові задачі і загалом бути ефективною», – пояснила Марина Гукасян.
Спершу це були короткі тригодинні заняття з першої психологічної допомоги та бойового стресу. Та з часом з’явилися програми для командирів, сержантів, військових психологів. Сьогодні це повноцінні інтенсиви, зокрема десятиденні курси з лідерства для командного складу та тритижнева практична програма для військових психологів.
«Підготовка військових неможлива без психологічної складової. Якщо боєць занурюється у свої страхи, переживає, перебуває в нестабільному стані – він не є ефективним, може підвести команду, а іноді це коштуватиме життя. Бо ми говоримо про війну, де щодня гинуть люди. Тому вкрай важливо зберігати фокус, внутрішню опору, вміти стабілізуватися і допомогти побратиму. Це – основа виживання», – зазначила психологиня.
Виїзди на фронт і робота «в полі»
Психологи Боривітра працюють не лише в столиці, а й у прифронтових районах – у 50-кілометровій зоні від лінії зіткнення. Вони проводять як групові тренінги (переважно для взводу — 20–30 людей), так і індивідуальні сесії.
Тренінги з підготовки та надання першої психологічної допомоги можуть тривати від 4 до 6 годин. Паралельно фахівці працюють з командирами, адже саме вони найкраще знають свій підрозділ, кому з бійців потрібно більше уваги. Вони можуть порадити, з ким варто поговорити.
«У таких випадках ми відводимо бійця вбік і проводимо індивідуальну розмову. Теми бувають дуже різні. Часто запит стосується страху – це найпоширеніше. Страшно всім, і це нормально, адже загроза присутня щодня. Ми допомагаємо розкласти цей страх “по поличках”, щоб людина змогла повернути відчуття контролю – зрозуміла, що вона може щось зробити. Тоді вона не провалюється в себе, а починає діяти й стабілізовувати свій стан», – розповіла психологиня.
Марина навела приклад хлопця, який щойно прибув у підрозділ. Йому 35, до цього ніколи не мав стосунків, жив із мамою. У бліндажі він заплакав – боявся не за себе, а за маму. За годину вдалося трохи його стабілізувати. Але ключову роль у його внутрішньому повороті відіграв командир.
«Я поговорила з командиром, порадила, як з ним краще поводитись. І що зробив командир? Написав у чат підрозділу цілий пост: “Ось наш новачок, і одразу — 12 днів на позиціях, впорався, молодець”. І цей хлопець, який ще недавно боявся всього, через кілька тижнів уже з гордістю розповідав: “Я був там, де ніхто не був”», – поділилася Марина Гукасян.
Окремо також взаємодіють з військовими психологами – зокрема, з групами контролю бойового стресу, групами підтримки, психологічного супроводу та відновлення. Фахівці Боривітра проводять для них навчання, діляться практиками, адже в армії психологи часто працюють ізольовано й не мають змоги обмінюватися досвідом.
«Ми фактично передаємо успішні методики з одного підрозділу в інший, щоб масштабувати те, що працює. Також разом із цими групами виїжджаємо в підрозділи й працюємо з бійцями в полі», – додала Марина.
Гнучка програма і авторська методика
Психологічна підготовка у Боривітрі модульна. Програма завжди адаптується під запити конкретного підрозділу. Перш ніж почати, фахівці слухають, чого саме потребують люди. І лише тоді – навчають. Заняття починаються з простого знайомства, жартів, «криголамів» – щоб зняти напругу. Далі пояснюють базові поняття: що таке стрес, які його наслідки, як працює психіка на війні.
А одна з ключових тем – переходи між станами: цивільного, військовослужбовця, бійця, воїна.
«Кожен із цих станів має свої правила, сенси та мотивацію. Коли людина розуміє, що саме з нею відбувається на кожному етапі, вона відчуває більше контролю і може краще реагувати на різні ситуації. Якщо ж перехід із мирного життя в бойову реальність відбувається надто різко, без усвідомлення й підготовки, людині важко. Вона не “відпустила” своє цивільне життя, ніби стоїть однією ногою тут, а іншою – там. У такому стані важко бути ефективним», – пояснила психологиня.
Так само болісним буває перехід назад – із війни до цивільного життя. І саме розуміння цих процесів дає шанс зменшити психологічний тиск.
Зазначимо, що навчання від Боривітра замовляють командири підрозділів. Школа вже має сталу репутацію, багато хто з військових пройшов навчання за іншими напрямами, зокрема з пілотування БпЛА чи військового зв’язку, і тепер рекомендує своїм підлеглим психологічну підготовку.
Методики саморегуляції на фронті
Без навичок саморегуляції на фронті не обійтись, тому цього обов’язково навчають військових фахівці Боривітра. Вони використовують перевірені методики, рекомендовані НАТО, Генштабом та психологами. Марина Гукасян поділилась одними з найдієвіших та найпоширеніших технік саморегуляції.
Насамперед – правильне дихання. Наприклад, «дихання по квадрату»: вдих на 4 рахунки, затримка, видих і знову затримка – кожен етап по 4 секунди. Це стабілізує психіку й допомагає впоратись зі стресом.
Друга вправа – уважність і «сканування периметра»: повертати голову, називати побачене, чути й оцінювати відстань. Це запобігає втраті орієнтації, тунельному зору чи слуху. Також використовують вправу «заземлення» — коли людина фокусується на тому, що бачить, чує, відчуває. Це повертає від тривоги до реальності.
Третя техніка – релаксація м’язів за методом Джекобсона: напружити і розслабити всі групи м’язів. Це особливо корисно в умовах обмеженого руху, наприклад в окопі – знімає фізичну напругу й покращує циркуляцію крові.
«Чи я ще ок?» – найпоширеніше питання, з яким звертаються до психолога
Давно працюючи з військовослужбовцями, Марина Гукасян помічає, як змінився підхід до психологічної допомоги з обох боків: і тих, хто надає підтримку, і тих, хто її потребує.
«Особливо ті військові, які вже тривалий час на службі, так чи інакше виснажуються. І вони відчувають потребу з кимось поговорити. Деколи навіть просто перевірити: “Чи я ще ок?”», – розповіла вона.
Такі короткі точкові сесії – не про глибоку психотерапію, а про стабілізацію. Під час бойових дій не можна «розпаковувати» внутрішні травми, бо людина стає вразливою. Натомість завдання психолога – дати відчуття ресурсу, короткий відпочинок, допомогти вирівнятись, щоб іти далі.
За словами фахівчині, психологічні потреби в новоприбулих і тих, хто давно на службі різняться. Перші – перелякані й дезорієнтовані, а другі – виснажені.
«Серед тих, хто вже довго воює, часто бачимо апатію, злість, втому. А нові хлопці – це суцільний страх. Вони бояться навіть сказати, що хочуть піти до магазину по сигарети. Страх сковує все», – зазначила Марина.
Тут знову стає важливою роль командування. Пояснити, що потреби – це не соромно. Боривітер проводить спеціальні навчання з психології для командирів. Це не лише про організацію підрозділу, а й про лідерство, яке є ефективним.
«Ефективне лідерство – це мінус 50% роботи психолога. Якщо командир вміє чути, вирішувати конфлікти, будувати команду – тоді його люди почуваються безпечніше, і працюють краще», – пояснила фахівчиня.
Психологи Боривітра навчають комунікації, стилів лідерства, розв’язання конфліктів і роботи з різними типами підлеглих. І хоча не кожен після курсу стає ідеальним лідером – основа закладається.
Навчання військових психологів
Військові прагнуть допомагати своїм – народжується нова генерація психологів. За словами Марини, дедалі більше самих військових хочуть пройти навчання і стати тими, хто зможе підтримати побратимів. І це не дивно, адже принцип «рівний – рівному» (peer-to-peer) працює безвідмовно: побратиму довіряють більше, ніж цивільному фахівцю.
«Ми зараз проводимо онлайн-курси, адаптуємось до обставин. Іноді буває поганий зв’язок, хтось відволікається на службові справи, але це вже про налагодження контакту, довіру, передачу досвіду», – додала психологиня.
Такі курси – не про «ми вас навчаємо», а про обмін: фахівці структурують знання, військові діляться своїм досвідом. А ще це – перші кроки до нової ролі. У когось це перша спроба говорити про відчуття, у когось – бажання допомагати іншим.
Попри емоційну складність роботи, Марина Гукасян не уявляє себе поза цією професією. Зізнається, що тримається завдяки підтримці колег, інтервізійним зустрічам і відчуттю, що ця справа – її покликання.
«Навіть просте “Дякую, ваші техніки врятували мені життя” – дуже мотивує. Один військовий якось сказав: “Коли ми відступали я біг щосили, а в голові я згадав кожне ваше слово. Я біг на ваш голос. Я не бачив нічого. Це єдине що мене втримало”. Після такого просто не можеш не продовжувати».
Зазначимо, дізнатися про всі навчальні програми Військової школи «Боривітер» та записатися на курси можна за посиланням.
Фото: Боривітер
