27 лютого 2026 року, у Києві презентували книгу «Вільні духом історії з полону», що містить у собі спогади 14 військових, що брали участ у війні за Незалежність у складі ЗСУ та інших добровольчих формувань 2014 – 2025 року.
У книзі зібрані історії про бойові будні, воєнні операції, про переможні моменти, та про тяжкі моменти з російського полону. Діляться своїми історіями Олександр Бондаренко, Роман Борщ, Віктор Гармаш, Генадій Дермановський, Руслана Дроботенко, Віктор Злата, Ігор «Сток», Тимур Книш, Михайло Ніколов, Олексій Стребков, Михайло Чернавін, Євген Чехівський та Валентин Шатурський.
Як ділиться історик та Голова УІНП, Олександр Алфьоров, публікація книги – це перш за все свідчення, для майбутніх поколінь і для суду, який відбудеться над росією та виконавцями цих воєнних злочинів.
«Цей проєкт є надзвичайно важливим і водночас дуже складним. Я вдячний героям книги за те, що вони поділилися своїми історіям», – додає він.
Під час презентації, учасники поділилися про живі усні свідчення, які стали частиною історії війни за Незалежнність. Усними свідченнями вони є не за свої характером, а тим, що формувалися у рамках деражовного проєкту «Усна історія російсько-української війни», яка фіксує глибинні довготривалі інтерв’ю з учасниками війни на Незалежність, які надалі будуть використовуватися деражавою для відтворення подій віни в Україні.
Свідчення були записані в 2024–2025 рр. в межах проєкту координаторка усноісторичних проєктів, завідувачка сектору усної історії та збереження історичних свідченьУІНП Тетяна Ковтунович каже: «Свідчення українських оборонців, які пережили російський полон, є як потужним джерелом донесення правди про цю війну, так і вагомим аргументом у відновленні справедливості. Ці історії має чути і бачити увесь світ».
Представник головного роздвідувального управління Міністерства оборони України, керівник пресслужби координаціного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко ділиться, що переважно збірки усних свідчень бійців, які повернулися з полону, та висвітлюються у книгах – є одними з найстрашніших на землі.
«Російський полон – це надзвичайно страшне випробування. І добре, що українські інституції, що Україна як держава на цьому етапі почали це документувати, адже такі свідчення – це документ епохи. Їх важливо читати нам сьогодні й передати наступним поколінням», – зазначив він.
Один із героїв книги – Олександр Бондаренко, боєць маріупольської ТРО, захисник Маріуполя, розповідає, що під час двомісячного перебування в полоні надзвичайно важливою була взаємна підтримка в камері. Він згадує, що приміщення було маленьким і підвальним, а вікна виходили фактично в землю, тому про сонячне світло не йшлося.
Після перебування в таких умовах, за його словами, коли їх виводили назовні, шкіра мала зеленуватий відтінок, а згодом з’являлася навіть алергія на сонце. У камері були щурі, однак, порівняно з іншими місцями утримання, умови вважалися дещо кращими: їх не змушували стояти по 14 годин, хоча сидіти чи лежати не дозволяли, проте можна було лише ходити або виконувати певні дії. Важливим було у камері підтримувати одне одного, адже за зрив чи порушення карали всіх – інколи навіть увесь барак чи табір, і якщо хтось не витримував психологічного чи фізичного навантаження, інші намагалися привести його до тями.
«За два місяці в полоні найважливішим було триматися разом. Камера була маленька, підвальна, вікна виходили в землю, про сонце ми навіть не думали. Ті, у кого вистачало витримки, підтримували інших, бо якщо хтось зривався, карали всю камеру або й увесь табір. Дехто витримував тортури фізично, але були й ті, хто не витримував такого навантаження», – пригадує Олександр.
У книзі він ділиться, що: «Єдине, що мене тримало – це родина. Для мене завжди була на першому місці сім’я. Ти вкладаєшся, ти бачиш, цим живеш. Є точка, вісь, навколо якої все відбувається. Така точка – це родина. Для мене так».
«Вільні духом історії з полону» – можна дізнатися не тільки про життєвий шлях, але те, що ж тримало кожного з героїв у полоні. Кожен з них не зневірнився. бо знайшов для себе свою силу, яка тримала його чи її впродовж усього полону.
Книга уже доступна у вільному доступі за посиланням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від навчання до нової професії чи бізнесу: як Інститут Ветеранів відкриває шлях реінтеграції у цивільному житті.
