До повномасштабної війни Артур Домчак працював дизайнером інтер’єрів і мріяв про великі архітектурні проєкти. Потім пішов у військо. Служба змінила не лише його життя, а й професійний погляд: якщо раніше він більше думав про естетику, то тепер більше уваги приділяє зручності, ергономіці та тому, як простір служитиме людині. Нині ветеран розвиває команду власної дизайн студії ARDOME DESIGN і готується відкрити шоурум у центрі Львова.
Артуру Домчаку 30 років. Він закінчив архітектурний факультет «Львівської політехніки», а дизайном інтер’єрів займається понад сім років. Зізнається, що спочатку не планував працювати саме у цій сфері.
«Я думав, що буду великим архітектором, будуватиму щось масштабне, виконуватиму державні замовлення», – розповідає Артур.
Після університету працював у різних компаніях, набираючись досвіду. Надовго ніде не затримувався – каже, що йому було цікаво пробувати різне. Водночас завжди мав амбіцію працювати на себе.
Зрештою зрозумів, що саме дизайн інтер’єрів дає йому можливість залишати після себе щось більше, ніж просто виконаний проєкт.
«Коли ти видав проєкт, замовник з тобою розрахувався, ти рухаєшся далі, але все одно гріє думка, що люди кожен день житимуть у тому просторі, який ти запроєктував. Якщо ти все зробив правильно, людям ніколи нічого не набридне і вони тебе згадуватимуть добрим словом», – каже дизайнер.
З роботи – у військо
Повномасштабне вторгнення застало Артура у Львові, він саме курував кількома проєктами. Спочатку не знав, що робити: з одного боку, відчував відповідальність за роботу, яку мав завершити, з іншого – розумів, що не може залишатися осторонь війни.
До цього Артур уже проходив строкову службу в десантно-штурмових військах, тож після початку повномасштабної війни повернувся до військкомату і в березні 2022 року долучився до Збройних сил.
Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді – там, де свого часу проходив строкову службу.
«Коли дізнався про початок повномасштабного вторгнення від хлопців, з якими служив, потім деяких не стало. Підійшов жаль, що хлопці, з якими був день у день, загинули. Вони пішли на контрактну службу і служили до того часу, тобто до повномасштабної війни. Сам вирішив піти і захищати Україну», – розповідає Артур Домчак.
У війську він провів близько 15 місяців. Був старшим солдатом, оператором БпЛА, працював в оптичній розвідці та корегував вогонь. Служив на Дніпропетровщині, Донецькому та частині Луганського напрямків.
Після отриманих контузій Артур Домчак звільнився зі служби.
Штукатурка із зерном у «Шевченківській хаті»
Навіть під час служби Артур не переставав помічати деталі, які цікавили його як архітектора і дизайнера. Розповідає, що на одному з розподільчих пунктів на Дніпропетровщині військових поселили у так званій Шевченківській хаті. Там дизайнер звернув увагу на незвичайну штукатурку – вапняну, всередині якої були зерна, ймовірно пшениці.
Артур фотографував цікаві фактури і надсилав їх у робочі чати. Згодом один із таких елементів використали в реалізації проєкту готелю, який створювали в етнічному стилі. Зокрема, відтворили фактуру штукатурки із зерном.
«Люди були в захваті», – згадує він.
Ця історія для нього – ще й про натхнення: «Не завжди ти йдеш за натхненням, інколи воно перед тобою. Треба бути до всього відкритим».
Після війни – інший погляд на простір
Війна, як каже Артур Домчак, однозначно змінила його професійний погляд. Якщо раніше він більше зосереджувався на естетиці, картинці, красі та тому, як елементи поєднуються між собою, то тепер значно скрупульозніше ставиться до проєктування, зручності та ергономіки. Вплинув на це і безпосередньо військовий досвід.
«Саме в умовах війни – де ти жив, яким був окоп, де робив полички для зручності – це породило жагу до правильно запроєктованого простору», – пояснює він.
Тепер, працюючи з інтер’єрами, Артур більше думає не лише про те, як простір виглядатиме, а й про те, як людина почуватиметься в ньому та наскільки зручно їй буде ним користуватися. Серед замовлень уже є, зокрема, проєкти з інклюзивними санвузлами.
«Який дизайн? В Україні війна»
Після повернення до цивільного життя знову займатися дизайном для Артура було природним рішенням. Він пригадує, як після початку повномасштабної війни чув: «Та який дизайн, яка робота? В Україні війна. Ніхто тут не матиме роботи, поки не завершиться війна».
Реальність виявилася іншою.
«Люди наші сильні, вміють адаптовуватися і знаходять собі роботу», – говорить він.
Нині команда Артура складається з восьми людей: чотирьох візуалізаторів та чотирьох архітекторів-дизайнерів. Щоправда, донедавна сам Артур залишався «людиною-оркестром», він часто поєднує кілька ролей і зараз.
Більшість клієнтів – люди, які замовляють дизайн приватних квартир та інших приватних приміщень. Нові замовники найчастіше приходять за рекомендаціями. «Сарафанне радіо» працює через розповіді людей про вдалі проєкти, каже дизайнер.
Водночас він хотів би виходити на більш масштабні проєкти. Серед завершених нещодавно – дизайн весільного залу на Самбірщині, звідки він родом. Площа проєкту – близько 500 квадратних метрів.
Зараз для побудови успішного ветранського бізнесу Артур Домчак навчається у бізнес-школі Українського Католицького Університету (УКУ).
Шоурум як місце, де можна зібрати весь інтер’єр
Наступним кроком у розвитку власної справи має стати шоурум у центрі Львова. Зараз Артур завершує переговори з партнерами та визначається, кого саме представлятимуть у новому дизайн просторі ARDOME. Саме приміщення вже готують до роботи: там збережені різні фактури стін, є штукатурка, колони, значна частина поверхонь залишена в цеглі, а колони стилізовані під камінь.
Поки команда працювала дистанційно, зустрічатися із замовниками доводилося в кафе чи інших місцях. Власний дизайн простір має змінити цю модель.
За задумом Артура Домчака, шоурум стане місцем, де клієнту не доведеться їздити містом до різних партнерів, щоб підібрати матеріали для свого інтер’єру. Тут можна буде в одному просторі порівняти зразки фарби, декоративної штукатурки, тканин для дивана, матеріалів для кухні, плитки та інших елементів.
«Можна зекономити чимало часу, прийти в одне місце і співставити всі примірники зразків під одним світлом і в одному місці, і в результаті зробити замовлення», – пояснює дизайнер.
Для Артура це не лише питання зручності. Він бачить у шоурумі можливість масштабувати власну роботу, вийти на нових клієнтів і новий сегмент ринку.
Мрія – залишити щось після себе
Сам Артур найбільше надихається автентикою – старими спорудами, закинутими замками, старою штукатуркою, архітектурою минулих епох. Особливо любить Ренесанс та Італію, зокрема Мілан, який називає одним із осередків дизайну інтер’єру. До сучасної архітектури ставиться стриманіше.
«Недарма кажуть, що нове – це добре забуте старе», – каже він.
Водночас війна не змінила його головного бажання у професії – залишати після себе частину себе в просторі, який створює. Тепер до цього додалося інше розуміння – простір має бути не лише красивим, а й таким, що справді служить людині.
Саме тому новий дизайн простір ARDOME для нього – не просто приміщення для роботи. Це спроба створити місце, де архітектура, дизайн, матеріали та люди можуть зустрітися в одному просторі. А ще – черговий крок після повернення до професії, яку війна на певний час перервала, але не відібрала.
