“Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра”, — відома цитата українського режисера, теоретика театру, актора та драматурга Леся Курбаса. Театр — це місце не лише для творчості, а й для переосмислення себе. Саме театр стає важливим інструментом адаптації у суспільстві ветеранів і ветеранок російсько-української війни. В Україні існує багато театрів, які говорять про війну. Серед них — “Театр Воєнних Дій”, який вирізняється тим, що його акторами є виключно ветерани та чинні військовослужбовці. Про роботу театру в інтерв’ю для “Ветеран Медіа” розповів художній керівник і засновник “Театру Воєнних Дій” Алекс Боровенський.
Алекс Боровенський — театральний режисер, засновник та художній керівник ProEnglish Theatre. У 2022 році театр організував серію сценічних читань сучасних українських п’єс в англійському перекладі під назвою “War. Ukraine. Texts”. А в листопаді 2024 року Алекс започаткував унікальний соціально-культурний проєкт — “Театр Воєнних Дій”, акторами якого стали ветерани й чинні військові.
“Близько року, я виношував ідею створити театр, де на сцені виступають виключно ветерани та військові. Попередньо у мене був досвід роботи з двома театрами: ProEnglish Theatre та Поетичним. Проте вони все одно мали обмежений соціальний вплив. Хотілося створити інструмент, який би реально змінював суспільство” — розповідає режисер.
На думку Боровенського, найважливішим нині є долі військових, їхня пам’ять та повернення до мирного життя. Саме це надихнуло його створити театр, у якому військові розповідали б свої історії через мистецтво.
“У театрі ми відтворюємо різні твори мистецтва. Щодо бойового досвіду, то ми свідомо уникаємо його прямого відтворення на сцені, аби не травмувати ветеранів. Натомість використовуємо українську літературу, яка залишається актуальною, особливо сьогодні, під час війни. Хоч це і не пряма заборона. Якщо ветеран, або ж ветеранка бажає виступити, та поділитися своєю історією, ми звісно, зі своєї сторони – сприяємо цьому”, – пояснює режисер.
Алекс наводить приклад першої вистави театру — “Стусанина”, присвяченої Василю Стусу. “Ця вистава не розповідає про війну напряму, але порушує важливі теми боротьби та пам’яті”, — додає він.
Досвід роботи театру, який першочергово дає можливість використовувати мистецтво, як інструмент реабілітації, не травмуючи ветерана чи ветеранку – адаптований з роботи американських ветеранських театрів.
“Наші колеги в США не змушують ветеранів грати ролі, пов’язані з війною. Ми дотримуємося цього ж принципу. Досвід ветеранів проявляється у виступах”, – каже режисер.
Постановки у театрі створюються таким чином, щоб допомогти військовим повернутися до цивільного життя, знайти нові сенси та себе. Графік репетицій адаптований під потреби учасників. Чинних військовослужбовців відпускають зі служби, щоб вони могли брати участь у виставах. “Нацгвардія бачить важливість цього проєкту, тому ми маємо їхню підтримку”, — зазначає Боровенський.
У театрі уже була поставлена така п’єса як “Стусанина”, що присвячена віршам Василя Стуса. Планується постанова “Посестри”, вистава про жінок-військовослужбовиць та ветеранок. Основою вистави стануть документальні історії. А у влітку 2025 року командою театру планується спільний проєкт із цивільними акторами, що стане першим кроком до поступового поєднання військових та цивільного населення через мистецтво.
Окрім виступів, у театрі діють спікінг-клуби та читацькі клуби “Світлиця”, де читають книги, написані ветеранами та військовими. Мета цих зустрічей — рефлексія над прочитаним та взаємна підтримка.
“Ми прагнемо створити простір, де ветерани зможуть знайти себе, відкрити нові можливості та висловити свої думки через творчість”, — підсумовує Боровенський.
Серед важливих планів на майбутнє — встановлення пандуса для інклюзивності простору та забезпечення комфортних умов для всіх учасників. Так, як зазначає режисер, не слід позбавляти права мистецтва тих, хто цього потребує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Парахокей: інклюзивний спорт, який відкриває нові можливості.
