Сталеві крила: як 25-річний ветеран відкрив інклюзивний барбершоп у Львові

25-річний ветеран Василь Курило на війні втратив ногу, частково слух і зір, пережив 46 операцій, а в його тілі досі залишаються понад сотня осколків. Серед них – болтик від ворожого дрона за кілька сантиметрів від серця. Та сьогодні Василь говорить не лише про пережите. Він планує майбутнє, розвиває власну справу і два місяці тому відкрив у Львові інклюзивний барбершоп Iron Wings, де щопонеділка безкоштовно стрижуть ветеранів.

Львівщина, Одеса, війна

Василь народився у Золочеві, що на Львівщині, але перед повномасштабним вторгненням жив і працював в Одесі. Мріяв про життя біля моря. Військової кар’єри до того не планував, проте вже в перші дні великої війни вирішив долучитися до сил спротиву.

Поштовхом стала ніч з 24 на 25 лютого 2022 року, коли переглянув фільм про Майдан. Каже, що тоді знову згадав, як українці боролися за свої права та свободу. Вже 26 лютого Василь намагався потрапити до одеської тероборони, але через великі черги не зміг. Наступного дня все ж таки домігся свого.

Спочатку його направили на Придністров’я. Там він пробув близько року, але цей досвід лише переконав його, що військо, яке він уявляв, має бути зовсім іншим. Зрештою перевівся у взвод розвідки 122-ї окремої бригади одеської ТрО. Після навчання у Німеччині повернувся в Україну, а за кілька тижнів його підрозділ вирушив на Херсонський напрямок.

Перші бойові завдання були на лівому березі Дніпра за Антонівським мостом. Щоб потрапити на позиції, військовим доводилося переправлятися човнами, тож був страх чи зможуть добратися взагалі живими.

«На війні немає людей, які не бояться. Це лиш може так видатися», – говорить Василь.

Перший бойовий вихід тривав 17 днів. Під час евакуації група потрапила під скид із дрона – усі отримали поранення.

Пілотування FPV-дронами

Після першого поранення Василь проходив лікування та реабілітацію в Одесі. Через травмовану ногу зрозумів: піхотинцем уже не зможе бути, бо швидкість і реакція зменшилася. Тож, у лікарні придбав пульт до FPV-дрона, встановив симулятор і почав самостійно вчитися керувати безпілотниками.

Розповідає, що міг залишитися вдома, адже батьки Василя мають інвалідність і міг легко оформити опікунство, але захотів повернутися до побратимів.

«Побратимство, яке з’являється на війні, настільки глибоко вкорінюється, що просто не можеш залишити своїх хлопців. Ми разом пережили втрати, біль і стали сім’єю. Як би це не звучало грубо, але для мене це цінніше, ніж рідна кров», – розповідає ветеран.

До війська повернувся вже як пілот FPV і після навчань почав виїжджати на бойові позиції. Знищував дронами піхоту, ворожу техніку. Приблизно через рік підрозділ перевели з Херсонщини на Донеччину. Там Василь отримав друге поранення.

Народився в сорочці

У травні 2024 року дрон, але вже ворожий, влетів Василю просто в ноги. Вибух підкинув його на кілька метрів. Життя залежало від побратима, який одразу надав першу медичну допомогу. Евакуація тривала близько 40 хвилин, далі були Покровськ, Дніпро, Київ і зрештою Львів.

За перші півтора місяця Василь переніс 26 операцій. Загалом за два роки після поранення – 46. І лікування ще не завершене. Праву ногу довелося ампутувати. На правій руці він втратив кілька пальців. На одне вухо не чує, другим чує приблизно на 30%. Пошкоджений кришталик ока, щелепа, ніс, внутрішні органи. У тілі залишилося понад сотня осколків. Є серед них і особливий – болтик від дрона, який застряг під ребром за кілька сантиметрів від серця.

«Хтось мені каже, що «народився в сорочці», хтось – що вберіг Бог. Сам думаю інакше: що українські лікарі мають «золоті» руки. Саме завдяки їм я і вижив», – каже Василь.

У Львові чоловік лікувався у військовому госпіталі, а згодом продовжив відновлення у Центрі UNBROKEN. Тут протезувався і почав думати, що може робити далі.

Волонтерство і власна справа після поранення

Перші місяці реабілітації Василь Курило займався волонтерством. Коли біль трохи відступив, почав більше пересуватися на кріслі колісному, відвідувати різні події, зустрічатися з людьми. І тоді побачив проблему, яка, на перший погляд, може здатися зовсім буденною: догляд за собою після важких поранень, ампутацій та інших травм стає значно складнішим. Звичайна поїздка до перукарні для людини з протезом чи на кріслі колісному може перетворитися на квест. Тому Василь почав запрошувати до лікарні барберів із різних районів Львова, щоб вони стригли військових і ветеранів просто там. Згодом дізнався про приміщення у лікарні Святого Пантелеймона, де раніше планували відкрити барбершоп.

Приміщення виставили на аукціон Prozorro. Півроку ніхто не погоджувався його орендувати: серед умов були безкоштовні стрижки ветеранів, навчання ветеранів барберської справи та працевлаштування людини з інвалідністю. Вигода для бізнесу була невеликою, але Василь вирішив спробувати. Відкривши ФОП, він узгодив роботу з лікарнею, запропонував власну методику і взяв приміщення в оренду. Вклав у барбершоп частину коштів, отриманих після поранення. Іншу частину своїх грошей раніше відкладав на депозити та військові облігації. Після того, як зробив ремонт, придбав меблі та обладнання, 7 липня 2026 року відкрив барбершоп Iron Wings.

Сам Василь не стриже, за професію він електрогазозварювальник, хоч ніколи за фахом і не працював. Через травму правої руки він фізично не може працювати барбером. Та й саме адміністрування, говорить, теж важлива робота. 

Нині у барбершопі працюють троє майстрів. З вівторка до суботи – робота за записом і за оплату. А понеділок у Iron Wings особливий. Щопонеділка з 10:00 до 15:00 тут ветеранів стрижуть безкоштовно. Попереднього запису немає – працює жива черга. Приходить щонайменше 20 людей, а більше 40 за один день майстри просто не встигають прийняти. У цей день Василь запрошує барберів із різних львівських закладів.

В інші дні військові, ветерани та працівники лікарні, які не змогли прийти в понеділок, можуть скористатися знижкою у 20%.

За перший місяць, коли в барбершопі працювали двоє майстрів, виконали 204 платних замовлення. Ще близько сотні були безкоштовними.

Для Василя це теж реабілітація

Для самого Василя Iron Wings – не лише бізнес. Він називає роботу і зайнятість повноцінною частиною власної реабілітації.

«Я отримую більше задоволення не тоді, коли отримую, а коли даю чи дарую», – пояснює він.

Коли ветеран або військовий виходить після стрижки задоволеним і усміхається, усміхається і Василь. А іноді разом зі стрижкою люди отримують від нього ще й інформацію, пораду чи допомогу. Він сам пройшов шлях від військового до ветерана і знає багато речей не з чужих розповідей. Тому до Iron Wings можна прийти не лише за новою зачіскою.

Паралельно Василь розвиває ще кілька напрямів. Зокрема, має власний бренд одягу Iron Wings і працює над створенням інклюзивного одягу, як от, штанів-трансформерів, які мають бути зручними для людей з протезами.

Також готує грантову заявку, щоб розширити перелік послуг у барбершопі. Серед планів – косметологічний лазер для видалення небажаного волосся. А оскільки барбершоп співпрацює з Третім армійським корпусом, який організовує навчання барберів, є надія, що згодом у Iron Wings працюватимуть і ветерани.

Тим, хто після повернення з війни не знає, що робити далі, Василь радить передусім не зупинятися.

«Не зупиняйся, а щось роби, розвивайся, відкладай гроші, а потім їх вкладай. Роби все плавно, не спіши, будуй стратегію на майбутнє», – говорить він.

Саме так він зробив зі своїми виплатами після поранення. За частину грошей придбав два автомобілі для свого підрозділу, решту вклав у депозити та військові облігації. Каже, хотів би, щоб хтось свого часу дав йому таку пораду. Але тоді він дійшов до цього сам.

Назва барбершопу також має свою історію. Позивний Василя – «Метелик», який обрав сам, бо не хотів чогось банального. Після поранення він втратив ногу, тож тепер замість одного крила має протез. Тому його крила – Iron Wings.

Сьогодні ця назва для Василя – не лише про втрату. Вона радше про те, що навіть після того, як життя кардинально змінюється, можна знайти спосіб рухатися далі – і створювати щось власними руками.