Ми щодня втрачаємо найважливіших людей для України. Цвіт нації, який віддає своє життя, даючи мирне небо іншим. Вшанування пам’яті захисників та захисниць у стінописах – не просто малюнок на будівлі, це важлива складова сильного і єдиного суспільства. Збереження історичної пам’яті, про подвиг, самопожертви та внесок у нашу історію. Це важливо для наступних поколінь, які повинні знати та розуміти військову службу, наслідки цієї війни й пам’ятати тих, хто віддав своє життя за свободу і безпеку. У містах України багато муралів присвячених оборонцям, і “Ветеран Медіа” хоче поділитися декількома із них.
“Слава Україні”
“Слава Україні!” – були останні слова Героя України Олександр Мацієвського, який був розстріляний росіянами після цього гасла. 6 березня у мережі з’явилося відео із розстрілом. Тоді були невідомі ані час, ані місце зйомки. Згодом слідчі встановили особу військового.
Олександр Мацієвський — снайпер 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області. Він народився 1980 року в Молдові, де тоді працювала мама, але в дорослому віці оселився у Ніжині на Чернігівщині. У перший день широкомасштабної війни пішов до військкомату, але так сталось, що кілька днів його не вносили у списки військовослужбовців. Тож Олександр буквально добивався того, аби стати бійцем. 29 грудня об 11-й годині захисник, який перебував на Бахмутському напрямку, востаннє зателефонував своїй матері.
Стенограф Героя знаходиться у самому серці України, на вулиці Банківській в місті Київ.
“Знову у бою”
Присвячений бійцю “Азову” Віталію Трухану з позовним “Біцуха”, який загинув 12 березня під час бойового завдання у Маріуполі. Ще у 2014 році Віталій вперше став на захист батьківщини й з початком широкомасштабного вторгнення знову повернувся на фронт.
Мурал розташований у Чернігові на фасаді ліцею №15, де навчався герой.
“Бір у строю!”
Присвячений Єгору Біркуну, який служив в полку “Азов”. 22 березня 2022 року він загинув захищаючи форпост України, місто Маріуполь. Допомагаючи своєму побратимові, який потрапив під ворожий вогонь, отримав кульові поранення не сумісні з життям.
Чоловік народився та навчався у Кривому Розі. З 2017 по 2021 роки хлопець проходив службу у складі полку “Азов”, а після початку повномасштабного вторгнення одразу пішов захищати Україну. Криворіжець став захисником Маріуполя.
Побачити пам’ятне фото можна на фасаді одного з будинків на вулиці Володимира Великого у Кривому Розі.
“Поруч”
Стінопис присвячений Вадиму Бобрівнику, який загинув 9 травня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Захисник отримав смертельні поранення під час мінометного обстрілу ворожої диверсійної групи.
Мурал розташований на фасаді будинку, де живуть його батьки, що на вулиці Лесі Українки, 106 у містечку Полонне Хмельницької області.
“Захисники Маріуполя”
На муралі зображені два побратими, Віталій Семчук “Рут” — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ “Азов”, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році. Та Костянтин Друзь “Ейс” — головний сержант, командир відділення окремого загону спеціального призначення “Азов”, який загинув 12 березня 2022 року від мінометного обстрілу.
Це зображення Віталія Семчука разом з побратимом Костянтином Друзем з’явилися в Рівному на муралі пам’яті рівненських бійців полку “Азов” на площах, що вивільнилися після декомунізації стели героїв Радянського Союзу.
Пам’ятка розташована у м. Рівне, на стелі навпроти Театральної площі.
“Азовець”
Мурал створений у пам`ять про полеглого азовця Максима “Максона” Олексюка, який загинув 7 червня на передовій під час обстрілу ворожою артилерією, неподалік населеного пункту Новолуганське на Світлодарській дузі.
Окрім зображення “Максона”, закарбовано імена всіх загиблих бійців з Козятина.
Розташований на стіні місцевого Будинку культури, по вул. Героїв Майдану 22, у Козятині, що на Вінниччині.
“Незламний”
Віктор Полонський до повномасштабного вторгнення рф 8 років працював у Польщі, грав у футбол за місцеву команду. З перших днів агресії повернувся в Україну і став на її захист. В останній розмові з другом зізнавався, що дуже втомився, але духом не падає, вірить в нашу перемогу. Віктор героїчно загинув у районі Сіверськодонецька. Його 95 десантно-штурмова бригада захищала відхід основних військ.
Мурал розташований в Черкасах на вулиці Маламужа 19, навпроти будинку, де проживав Герой.
“Зараз або ніколи. Всі на Грушевського. На смерть ”
Картина площею 150 квадратних метрів, що займає усю стіну житлового будинку, присвячена герою Небесної сотні Роману Гурику.
2 жовтня 2022 року іванофранківцю Роману Гурику виповнилося б 28 років. Його життя, 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності, зупинила куля снайпера у скроню. Роман Гурик загинув на Майдані маючи лише 19 років. Останнім, що написав Роман у своїх соцмережах, було “Зараз або ніколи. Всі на Грушевського. На смерть”,
Мурал знаходиться в Івано-франківську на вулиці Миколайчука, 16
“Мефістофель”
Василь Сліпак народився і виріс у Львові. У 2013 році, з початком Революції Гідності, брав участь у багатьох мітингах у Парижі. 2014 році – він організував безліч волонтерських проєктів, а потім вирушив на фронт добровольцем, пробув там у складі Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” понад місяць. Воював у Пісках, у районі донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку. На фронті Василь Сліпак одразу отримує позивний “Міф” — на честь Мефістофеля, героя своєї улюбленої опери “Мефістофель” Шарля Гунно.
9 червня 2016-го Василь отримав поранення. Сталося це в бою в районі смт. Луганське (Бахмутський район, Донецька область) близько шостої ранку від кулі снайпера. Він тоді прикривав товаришів із кулемета.
Дату відкриття муралу обрали 29 червня, у день річниці смерті Героя України.
Стінопис розташований у Львові на вул. Дорошенка 9.
“Де залишився тільки батько”
У місті, яке майже повністю зруйноване окупантами, ще у 2020 році створили два мурали, які назвали “Громада щасливих людей” та “Бахмут — місто, відкрите для добра”. Він складався з двох стінописів, які об’єднувалися у сім’ю.
Перший мурал, який зображував батька, що тримав на плечах хлопчика з іграшковим літаком у руці, а другий – жінку, яка милувалася своєю маленькою дочкою. 27 квітня у соцмережах опублікували фото зруйнованого будинку, де був зображений один зі муралів.
Обидва малюнки були розміщені на бічних фасадах дев’ятиповерхівок на вул. Чайковського, 105 та 107 у місті Бахмут.
Цей мурал немає зображення бійця, який поклав своє життя за оборону, але він показує дещо інше. На ньому зображена щаслива сім’я: тато тримає на плечах сина, а поруч мати тримає доньку. Залишилися тільки тато і син. Саме так російські окупанти вчиняють з українськими сім’ями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від волонтерства до збройних сил: історія захисниці Марини “Мамайки” Мірзаєвої.
1 коментар